Вступній кампанії бракує он-лайнової реєстрації, а абітурієнтам – профорієнтації

Вчора виші закінчили приймати заяви від абітурієнтів. Цей часовий відрізок чи не найбільше запам’ятався ажіотажем біля приймальних комісій. З жахом про нього згадуватимуть як абітурієнти, що стовбичили цілими днями під дверима вишів (перший тиждень вступної кампанії), так і приймальні комісії, що працювали понаднормово. Але зациклюватись на самій проблемі не варто, краще сконцентрувати увагу над варіантами її вирішення.

Одним із способів, що відповідає потребам і сучасному часу, на думку спостерігачів Громадянської мережі ОПОРА, може бути впровадження он-лайн реєстрації абітурієнтів. Що думають з цього приводу виші, ОПОРА поцікавилась у відповідальних секретарів приймальних комісій Івано-Франківського національного медичного університету – Ігоря Сарапука та Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника – Івана Гасюка.

Беручи до уваги великі скупчення абітурієнтів у перший тиждень вступної кампанії, чи не слід наступного року впровадити реєстрацію абітурієнтів в он-лайн режимі?

Ігор Сарапук:

- Реєстрація абітурієнтів в он-лайн режимі, тобто електронна реєстрація, є вимогою сучасного часу і без неї обійтися абсолютно неможливо. Перш за все це позитивно вплине як на роботу приймальних комісій, так і на абітурієнтів. Таким чином можна практично ліквідувати великі черги під університетами, що були цього року, коли абітурієнти намагаються подати документи в декілька навчальних закладів, курсуючи по всій Україні, створюючи таким чином ажіотаж. Впровадження електронного реєстру зведе весь цей ажіотаж нанівець.

Іван Гасюк:

- Наш університет вже минулого року був готовий до такої системи реєстрації абітурієнтів, і ми за впровадження такої системи. Механізм, можливо, треба побудувати наступним чином: це можна зробити як на рівні університетського сайту, так і на національному або на базі системи «Конкурс», де абітурієнт заходить на відповідний сайт, вибирає реєстраційну форму, заносить до неї всі необхідні відомості, в результаті чого він з’являється в конкурсній базі відповідного навчального закладу. Завдяки цьому можна контролювати кількість поданих заяв у навчальний заклад, кількість навчальних закладів, які вибрав абітурієнт. Таким чином може йти й перевірка достовірності даних, поданих абітурієнтом. Єдина, в даному випадку, проблема – це середній бал атестату, оскільки додатки до атестатів не реєструються в якійсь єдиній базі. Але достовірність даних можна перевірити в п’ятиденний термін після завершення прийому документів, коли абітурієнт подає в університет оригінали документів. Ми готові були впровадити у своєму університеті таку систему, але Умовах прийому до ВНЗ 2010 року не дозволяють цього, оскільки кожна заява має бути подана і підписана абітурієнтом особисто.

Минулорічної вступної кампанії траплялася достатня кількість абітурієнтів, що подавали документи на декілька десятків спеціальностей. Цього року Міносвіти обмежило цю кількість до п’яти ВНЗ та трьох спеціальностей в кожному виші. Але кількість заяв до вишів від цього не зменшилась. Практично всі абітурієнти подавали заяви на три спеціальності, що досить часто не мали логічного зв’язку між собою. Представники вишів це пояснюють наступним чином:

Ігор Сарапук:

- Перш за все, абсолютно відсутня профорієнтаційна робота починаючи із середньої школи і ажіотаж. Потрапивши у вищий навчальний заклад, абітурієнт намагається максимально використати свої можливості, тобто подати заяви на максимальну кількість спеціальностей, не задумуючись над тим, потрібно, чи не потрібно, доцільно чи не доцільно.

Іван Гасюк:

- Це професійна дезорієнтованість абітурієнтів – подаю заяву туди, де можу вступити, а не туди, де хочу вчитися. Тобто не обирають професію, а обирають можливість навчання. Причиною є недоліки профорієнтаційної роботи сучасної школи, зрештою, можливо, й вищих навчальних закладів. Доуніверситетська освіта практично не працює. Колись університети організовували очно-заочні школи, де абітурієнти, протягом року слухали лекції, виконували лабораторні роботи, звикали до викладачів, таким чином орієнтуючись на певну спеціальність.

Яким чином вирішити цю проблему, але не обмежуючи кількість навчальних закладів, куди абітурієнт може подати заяву?

Ігор Сарапук:

- Не обмежуючи кількість навчальних закладів, куди абітурієнт може подати заяву, можна структуризувавши і дозволивши абітурієнту подавати заяви до ВНЗ за одним напрямком підготовки. Нехай це буде п’ять навчальних закладів, але одного спрямування. Якщо це медицина, то медицина, якщо технічний напрямок, то лише технічний і т. д. Таким чином можна уникнути проблем.

Іван Гасюк:

- Це проблема загальнодержавного масштабу. Ви сказали не обмежуючи, я кажу, що кількість навчальних закладів (куди абітурієнт може подати заяву. – ред.) потрібно обмежити до трьох. Це повинно бути для меншої дезорієнтації абітурієнтів. Другим питанням є працевлаштування. Якщо в нас буде вирішено питання з робочими місцями для кваліфікованих спеціалістів, тоді й буде професійне спрямування абітурієнта. Зараз ми, наприклад, випускаємо по Україні юристів мало не в двічі більше, ніж у всій Західній Європі, працевлаштуватись їм ніде, але люди підсвідомо і свідомо хочуть стати юристами. Це стосується і багатьох інших професій. В той же час спеціальності з перспективою працевлаштування залишаються непопулярними. Випускники ВНЗ повинні бути забезпечені робочими місцями, повинен бути взаємозв’язок школи і вищих навчальних закладів та централізований розподіл випускників.

Автор: Іван МАРУНЯК, Громадянська мережа ОПОРА