За роки незалежності в Україні не збудували жодного дитячого оздоровчого табору

За роки незалежності в Україні не збудували жодного дитячого оздоровчого табору. Нині в Україні діє близько 700 дитячих таборів, до 1991 року їх було 2 500.

На Івано-Франківщині працює десять стаціонарних дитячих таборів і лише два — у курортній яремчанській зоні — напівприватний «Едельвейс» та «Смерічка», котрим  опікується Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника.  Ми відвідали їх, щоб на власні очі побачити, як виглядає дитяче оздоровлення.

«У бабусі немає Інтернету»

Питання дитячого літнього відпочинку й оздоровлення для батьків стає питанням номер один. із 1 січня 2010 року в Україні діє Закон «Про відпочинок і оздоровлення дітей». Він чітко розрізняє  поняття «відпочинок» і «оздоровлення». Перше передбачає 18 днів, друге — 21, бо згідно з обррунтуванням педіатрів  процеси оздоровлення спостерігаються в дитячому організмі лише після  18-го дня. Насправді можливостей дати повноцінний відпочинок та оздоровити дітей у нас щороку менше. Два тижні на закордонному курорті приносять багато нових вражень, але не оздоровлюють. Найбільше ресурсів для цього архіважливого завдання має село, однак сучасні діти міста не завжди проводять там хоча б місяць. Причин — маса. Але, як сказав мені один хлопчик десяти років, «у бабусі немає інтернету», тому він «оздоровлюється» на асфальті при аномальній спеці.  

«В області є десять стаціонарних дитячих таборів, — розповіла нам головний спеціаліст управління у справах сімї та молоді Івано-Франківської ОДА Любов Тимчишин, — окрім двох у яремчанській зоні, діють ще табори «Сокіл» у  Галицькому районі, «Дружба» в Долинському, «Опілля» в Рогатинському, «Лімниця» в Калуському, «Перлина Придністров’я» у Городенківському, «Прикарпатські зорі» у Коломийському районі, «Карпатські зорі» у Косові та «Верховина» у Верховині. На 25 липня в області функціонує ще й 69  дитячих наметових містечок різних громадських та релігійних організацій. Ми вже оздоровили 44% дітей віком від семи до 14 років, котрі підлягають оздоровленню».
 

Поняття «підлягають оздоровленню» в устах держави означає не всіх громадян 7—14 років, а лише «соціально незахищених категорій». Тому для поліпшення статистичних даних та ж держава придумала так звані пришкільні дитячі табори, що їх в обов’язковому порядку мусять відвідувати всі діти одразу після закінчення навчального року. Ця повинність — чиста формальність, що ні до відпочинку, а тим більше до оздоровлення жодного стосунку не має.
 
504 години серед едельвейсів

На нашому шляху  за власними враженнями від карпатських дитячих таборів — «Едельвейс». Він розташований на горбі, тому липневі повені йому не дошкуляли. Тут дуже смачна їжа, вихователі як друзі і добра завідуюча — це думки наймолодшої дітвори. 242 дитини перебуває в саду серед едельвейсів. Щодо саду — то не алегорія, бо табір дійсно зведений у старому саду добрих господарів, а от стосовно гірської квітки, то  її ми не знайшли. Але діти мають таку нагоду, особливо старші, бо в гірські походи з досвідченими вожатими вони вибираються часто.

Шостий заїзд працює в «Едельвейсі» Василь Яцків, вчитель початкових класів Закрівецької СШ Коломийського району. В таборі під його опікою  найстарші — восьмий загін. Дві гітари, акордеон, сопілка, барабаниѕ Цей загін називають «музичний». Вони готуються до конкурсу «Легінь Карпат», а наступного дня пройде конкурс краси серед дівчат, але тут він має назву «Чічка Карпат». Діти кажуть, що йдуть до жителів Микуличина «взяти напрокат народні строї», бо конкурс має національний колорит. Відірвавшись від музикування, вожатий Василь розповідає під  музичний супровід свого колеги: «Усі конфлікти вирішуємо разом,  завжди допомагаємо тим вожатим, які проходять практику в нашому таборі.  Кожен педагог має власний «рецепт» роботи з дітьми. Тут ми для них вихователі, старші, однак не треба забувати, що діти на відпочинку, тому ми стараємося бути їм  друзями й водночас не втрачати розуміння того, що вони діти, а ми дорослі, що відповідаємо за них 24 години на добу. Наприкінці зміни, як правило всі діти плачуть».

Щодня у величезній альтанці, котра вміщує весь табір, проходять не тільки конкурси і концерти, а й вечірні дискотеки. Ді-джей Олександр виконує замовлення дітей, і ті завжди задоволені, бо має він і підхід педагогічний, і водночас величезну базу — близько десяти тисяч мелодій.  Вихователі кажуть, що танцювати під народну музику польку, фокстрот, вальс, які популярні у цих краях, сучасні діти не вміють, але їм пропонують і таку музику, і можливість повчитися.

Увесь табір готується до малих олімпійських ігор, що пройдуть через кілька днів. Звісно, спортивна площадка тут невелика, тому вихователі мріють про сучасний майданчик зі штучним покриттям. Однак до турніру проводять відбірні тури з футболу, волейболу. Дівчата готують танець для урочистого відкриття.
Діти, котрі приїхали в табір із фотоапаратами, з задоволенням брали участь в «фотоквесті» (виконання певних завдань із фотоапаратом). Десять заздалегідь прописаних завдань примусили проявити їх весь свій креатив, бо, не виходячи із табору, треба було зробити кадри, приміром, «Я на морі».

Одного дня до табору навіть завітала група «Фліт» — роздавали автографи й плакати. Для усіх дітей — від найменшого до найстаршого — це «подія історична». Шкодують, що «Фліти» нічого не заспівали «через проблеми з апаратурою».

Завідуюча Лариса Івасів в «Едельвейсі» з 1989 року. З усмішкою зізнається, що в таборі вже склалося вісім пар серед вожатих, котрі проходили педагогічну практику, а нині тут уже оздоровлюються їхні діти. Вражає те, що вона знає чи не кожну дитину на ім’я та й навіть про їхні «бісики» в характері теж знає.

Пропозиція породжує попит

У питанні дитячого відпочинку це правило не працює. Здається: чому б у курортній зоні не звести сучасний заклад для відпочинку дітей? Спеціалісти пояснюють: дитячий відпочинок не прибутковий. Окрім того, він ще й сезонний. В Україні цілорічними є лише «Артек» та «Молода гвардія», котрі мають школи. Цього року соцстрах визначив:   на харчі в дитячих таборах виділено 30 гривень, на культурно-виховну роботу — три, на медичні послуги — півтори гривні. Він також ставить верхню межу вартості путівки, тож табір самостійно підняти її не має права.

Можливо, запровадження обов’язкової  сертифікації  стаціонарних дитячих таборів могло б змінити ситуацію?  Ми запитали начальника управління сімї та молоді Івано-Франківської ОДА Ростислава Зарембу, який із таборів, котрі він відвідав під час процедури сертифікації,  справив найкраще враження. Він, зауваживши, що це буде суб’єктивна думка, сказав, що дуже добре враження справив дитячий табір «Сокіл», бо має можливість надавати санаторно-лікувальні послуги, там є басейн, а також масажні кабінети, окрім того, в таборі працюють з дітьми за інноваційними авторськими розробками. Також стабільно високий рівень має «Смерічка».
 
«Їх цікавить земля»

Десять таборів на область — це дуже мало. Ситуацію трохи поліпшують волонтери з Канади та Америки. Перші вже кілька років поспіль влаштовують комбіновані стаціонарно-наметові табори для дітей-сиріт. Табір, що починався під назвою «Приятелі дітей» цього року назвали  «Нове покоління». Зрозуміло, що фінансування іноземні волонтери здійснюють самотужки, щоправда не відмовляються від послуг українських волонтерів.

Цього року в Україні працює п’ять команд волонтерів з Америки, каже Деріл Уїліс, керуючий благодійними  програмами дитячих таборів Східно-Європейської місії США. Його ми зустріли в дитячому таборі «Смерічка» у Микуличині. Чи не найголовніше, що отримують наші діти від перебування з американцями, це реальна можливість почати спілкуватися англійською. Ми запитали Деріла, чим відрізняються дитячі табори в Америці від наших. «Я просто вражений тим, яка команда професіоналів працює тут із дітьми, які надзвичайно цікаві  заходи вони проводять. В Америці є багато різновидів таборів для дітей. Є релігійні табори, студентські містечка, табори скаутські, та вони більш спартанського типу. В Америці табори вузькоспеціалізовані».

«В області було 24 табори, а сьогодні їх дев’ять, бо турбаза, яка просто приймає дітей, — це не дитячий табір. Я б хотів, щоб у державі змінилося ставлення до дитячого оздоровлення. У такій рекреаційній зоні як Івано-Франківщина не відкрити жодного дитячого табору, набудовано безліч колиб і відпочинкових комплексів — це злочинно. Колись щороку вводили один дитячий табір. Нині народні депутати приватизовують табори,  але не для їх поліпшення, депутатів цікавить земля. Табір «Карпати» теж купили не наші люди. Ямна,  «Прикарпатський артек»ѕ  Колись порушували питання про будівництво табору —  був уже проект цілорічної дії «Прикарпатського артеку»,  влітку на 500 дітей і взимку на 500. Прекрасна територія, там був колись польський курорт, але Надвірна запротестувала і вирішили будувати санаторій-профілакторій, який сьогодні вже зруйновано і продано. А мав бути дитячий табір, — констатує директор «Смерічки» Микола Соя. — Нам, на щастя, в усьому допомагає університет. Ні область, ні держава не допомагають. Колись ще Церква приїздила з гостинцями і моральним настановами до дітей.  із 7 серпня у нас розпочинається четверта зміна, і ми не маємо дітей, як це не парадоксально. Тому що соцстрах уже не викуповує путівки, організації не мають можливості оплатити 1400 гривень за двотижневий відпочинок для дітей своїх працівників, і для батьків така сума теж висока. У нас сьогодні є багато дітей, котрі живуть з батьками в Америці, Португалії, італії — а влітку відвідують діда і бабу й відпочивають у «Смерічці». Уже 12 років ми працюємо з групою американських волонтерів з благодійної організації «Всесвітні табори для молоді», які направляють волонтерів — небайдужих людей різних професій, які хочуть працювати з дітьми, — в усі країни світу. Вони приїздять зі своїм інвентарем, своїми канцтоварами, вони розповідають дітям про світ і про Америку, вчать їх грати в американський футбол, навчають мови».  

Коли держава мовчить

Проста арифметика: щоліта в Україні не відкривається 100 дитячих таборів, стверджує голова всеукраїнської громадської організації директорів дитячих оздоровчих таборів «Літо»  Олександр Піщейко. Чим займається організація? «Захищаємо  дитячі табори від чиновників, — чуємо у відповідь. — Ця епоха дикого капіталізму затягнулася. Правда, за період у 20 років з’явилося в нас близько 100 приватних таборів, переважно на Чорноморському узбережжі. Та сказати, що вони процвітають, я б не наважився. Це додатковий бізнес приватного капіталу. Я їх відвідував і не можу сказати, що це істотна підтримка дитинства. Табір платить податки як промислове підприємство. Ми вносимо законодавчу ініціативу, щоб їх було у два рази менше. Більшість підприємств в Україні, яким колись належали табори і які вони утримували, нині приватизовано, акціонованоѕ Наведу вам приклад. Найбільший стаціонарний дитячий оздоровчий табір в Україні на 1100 дітей від Новокраматорського машинобудівного заводу цього літа не відкрився. Директор сказав, що йому це не потрібно — і все. Жодного впливу ніхто не має. Держава і закони мовчать».

P. S. Чи зможемо ми, шановні батьки, поставити собі хоча б десять з натяжкою за літнє оздоровлення наших дітей, побачимо вже восени.