Р.Гонтюк: Я відновлююсь і без відбіркових турнірів їду на чемпіонат світу

Один з найтитулованіших українських дзюдоїстів, срібний призер Олімпіади в Афінах і бронзовий призер Олімпіади в Пекіні Роман Гонтюк провів в іспанському містечку Кастельдефельс свій перший серйозний і ґрунтовний збір після повернення у великий спорт.

Гонтюк не виходив на татамі практично півтора року. За цей час він зміг відновитися після надважкого розрива зв’язок, змінити вагову категорію, одружитися і точно для себе вирішити — Лондон 2012 не так вже й далеко.

Серйозною мотивацією для завоювання нових нагород Гонтюк вважає свою сім’ю, в якій, до речі, недавно народився син. Роман поділився своїми враженнями від збору в Іспанії, а також найближчими планами.

Три з половиною кілограми за тренування

На зборі в Кастельдефельсі Гонтюк був лише раз в житті — шість років тому перед Олімпіадою в Афинах. Нині він згадав ті навантаження. "Було дуже важко, — цитує спортсмена Федерація дзюдо України. — За температури плюс 35 градусів тренувались у критому залі без кондиціонерів. Боролися по кілька зустрічей, протягом тренування втрачали по три з половиною кілограми ваги. Втім після виснажливої роботи був і приємний момент — одразу падали в море, відновлювались, в номері готелю відсипалися та відпочивали, потім їли, а далі — вечірнє тренування в такому ж дусі. Збір дуже важкий, але дуже потрібний і корисний для мене".

Перед Іспанією була Словенія

До іспанського збору наш спортсмен вже побував у Словенії на турнірі класу "Б", зайняв третє місце, потім залишився там на навчально-тренувальний збір, набирав форму. Наразі плани у нього з тренерами такі — боротися на турнірах класу "Б", поки що не беручи участі у змаганнях більш високого рівня, щоб знову не травмуватися. Адже всі конкуренти зараз у хорошій формі, а Роман ще відновлюється. У такому режимі потрібно буде попрацювати кілька місяців.

Вже в Іспанії він тренувався на рівні з іншими. Як зізнається сам Гонтюк, тільки під кінець збору далася взнаки втома, тому довелося замінити заняття в залі на крос морським узбережжям. На тренуваннях боровся з багатьма. Цьогоріч у Кастельдефельс не приїхали японці, французи, корейці, всього 500 чоловік готувалося до чемпіонату світу в міжнародному тренувальному таборі. "Особисто для мене все це дуже здорово! — каже Гонтюк. — Навантажився на п’ять балів!"

Попереду чемпіонат світу

"Я відновлююсь і без відбіркових турнірів їду на чемпіонат світу", — повідомив спортсмен. В Іспанії він готувався безпосередньо до цього старту, далі буде турнір класу "Б" в Німеччині та навчально-тренувальний збір. "Головне зараз — відчути змагальний дух, адже він забувається, відпрацювати тактику, ведення поєдинку. До світу ще є два місяці, за цей час цілком можливо відновитися і потім спробувати свої сили в Токіо".

"Думав піти зі спорту"

Як каже Гонтюк, можливо десь у підсвідомості він ще боїться отримати травму, але на татамі цього не відчуває і викладається з першої до останньої секунди. Нога не турбує. Всі думки про те, як обманути і перемогти суперника. "Коли отримав травму, думав йти зі спорту, — зазнається Роман. — Але лікар, який оперував мене у Варшаві, сказав: "Сильний — не той, хто впав, а хто впав і піднявся! Ти повинен знайти в собі мужність і показати все, на що здатен!". Це дуже важко зробити — відчувається, що і м’язи, і тіло поки не готові до великих навантажень. Але вже в Словенії я відборовся шість сутичок і зрозумів, що в мене все виходить, відчуття боротьби з’явилося. Тоді й подумав — Лондон не так вже й далеко, залишилося два роки — чому б і ні?"

Тренери довіряють мені

"Хотілося б взяти на чемпіонаті світу медаль — адже це відбір до Олімпіади, — каже Роман. — Але поразка теж не страшна. Після світу буде ще багато турнірів, та й передолімпійський чемпіонат світу наступного року — саме там остаточно вирішиться, хто поїде до Лондона".

Гонтюк змінив вагову категорію, та це його не лякає: "У вазі 90 кг в мене в Україні дуже достойні конкуренти — п’ять хлопців, і один краще за іншого. Є чимало прикладів, коли дзюдоїсти міняли вагову категорію і показували достойні результати. Тренери довіряють мені, враховуючи колишні заслуги. Мені тільки 26 років — так що можна перемагати!"