Андрей Шептицький літав літаками і розраховувався доларами

Виставка “Сліди пам’яті” відкрилася в історико-краєзнавчому музеї Калущини. Експозиція присвячена 145-й річниці від дня народження митрополита Андрея Шептицького.

Цінним є те, що ракурс, із якого представили життя митрополита,  — нетрадиційний, і виходить за рамки того, як прийнято представляти постать такого масштабу. Найбільша увага на презентації була спрямована на ті обставини, які складаються, коли кожна людина, приходячи у світ, найбільше прагне любові. Тепер ті речі, які  були знаковими у дитинстві майбутнього митрополита, майже не збереглися завдяки попередній епосі. Проте, постать митрополита відома і багатьом калушанам, долі предків яких часто пересікалися з великою долею митрополита.

Роман Олександр Марія Шептицький — саме таким було повне ім’я, дане Андрею Шептицькому при народженні, був сином заможних батьків. Мати, Софія Фредро, — донька відомого польського драматурга, батько — граф Іван Шептицький. Дід — Александр Фредро, відомий польський драматург. Бабця Софія була донькою заможних батьків. Саме через призму відомих батьків і розглядали дітей родини Шептицьких.

Тому майбутній митрополит у дитинстві був, насамперед, онуком відомого композитора.

Відвідувачі виставки зможуть побачити документи того часу — оригінали свідоцтва про хрещення Андрея Шептицького. Ці документи — найцінніші експонати виставки. У них можна побачити, як тогочасні галицькі священики добре володіли і польською мовою, і латиною, й українською. Також добре збереглися печатки Яворівського повіту.

Важлива роль у формуванні особистості Андрея Шептицького належала, як це не дивно, маєткам. У родинному маєтку У Беньковій Вишні (поблизу сучасних Рудок, що на Львівщині. — Авт.), який у дитинстві часто відвідували Шептицькі. Як і у всіх знаменитих будинках того часу, У Шептицьких у Беньковій Вишні постійно гостювали відомі музиканти, актори. Тоді, коли у когось це було певною мірою світсько-богемне життя,  у Шептицьких це була атмосфера любові і культурного виховання. Андрей Шептицький мав у маєтку улюблену піч, біля якої полюбляв грітися. Калушани можуть побачити маєток у Беньковій Вишні тільки на світлині. Як не дивно, будівля досить добре збереглася і до наших днів.

Проте, знищене у 1939 році родинне обійстя Андрея Шептицького у селі Прибличах, що на Яворівщині. На той час там мешкав брат митрополита Лев із сім’єю. Коли прийшли до Галичини радянські війська, брат із сім’єю був розстріляний. Також окупанти зруйнували і родинний склеп Шептицьких. А потім упродовж років зберігали у маєтку дуст. Тільки на зорі незалежності у Прибличах почалися розкопки. У зруйнованому і забрудненому дустом будинку людина у протигазі могла працювати не більше 15 хвилин.

Дерев’яну церкву, де хрестили Андрея Шептицького, зараз спотворили, оббивши вагонкою.

Був іще один маєток, — в урочищі Підлютому, що на Долинщині. У цьому маєтку Андрей Шептицький проводив свої останні роки життя, а потім віддав його пластунам. На одній зі світлин виставки Андрей Шептицький у гірському маєтку в оточенні саме пластунів.

— Андрей Шептицький був не ідеалістом, тим накрохмаленим старцем, які зараз часто вказують простому людові на той шлях, якого вони повинні дотримуватися. Він був посеред людей. Він був великим меценатом, людиною прагматичною, і такою, що легко приймає всі прояви прогресу. Митрополит активно літав літаками, а розрахунки вів у доларах США. У заснуванні музею у Львові йому допомагав друг Ілларіон Свінціцький, чия дружина була старовіркою, проте, це не завадило їй матеріально допомогти у поповненні музею, — зазначає старший науковий співробітник історико-краєзнавчого музею Калущини Уляна Паньо. — Шкода, що в історико-краєзнавому музеі Калущини немає технічних можливостей, але я б дуже хотіла презентувати чотири оригінальні записи пасторських послань Андрея Шептицького. Там — абсолютно унікальні речі: наприклад, митрополит говорить, що бандити є першими у Христа, адже заради них він прийшов у світ.

Митрополита із Калушем і калушанами пов’язує чимало. Наприклад, саме Шептицький благословив зведення церкви Святого Архистратига Михаїла. Саме за його сприяння здобув освіту маляр Павло Ковжун, і його розписи на калуській церкві — це також замовлення митрополита Андрея Шептицького.

Є чимало калушан, які можуть розповісти про митрополита зі спогадів своїх предків. Так, зокрема, старший науковий співробітник музею-оселі родини Івана Франка Лідія Іваницька пам’ятає бабиного брата Лева Глинку,  який викладав церковне право у  Богословській академії у Львові.  Він отримав подяку від митрополита і право надалі викладати право у католицькому університеті.

Дискусійним є питання про взаємодію із національними меншинами. Так, є два міфи про братів Станіслава та Андрея Шептицьких. Перший називає Андрея українським патріотом, а його брата — польським шовіністом. Другий, навпаки, брата Станіслава називає польським патріотом, а Андрея — українським націоналістом. Хоча, насправді, брати між собою ніколи на ворогували і є спогади племінниць митрополита, коли дядько приїжджав до них додому, то це було святом. Тим паче, що брати насправді мали добре почуття гумору, і діти з задоволенням проводили з ними час. А насправді Андрей Шептицький вмів знаходити компроміси там, де, крім нього, це не міг зробити ніхто. Його недолюблював і польський уряд, і радянська влада, але чинити рішучих кроків проти нього не посміла жодна влада.  Сам митрополит Шептицький переховував євреїв, і саме в Ізраїлі йому звели перший у світі пам’ятник. Також 1942 року він написав послання “Не убий!”, у якому дав оцінку не тільки німецьким окупантам, але воєнній добі взагалі. Через це Андрей Шептицький став постаттю, авторитет якого не змогла заперечити жодна із окупаційних влад. Його, щоправда, могли забути байдужі покоління, але саме зараз час згадати про цю людину. Тим паче, що законопроект про відзначення дня народження Андрея Шептицького так і не набрав більшості голосів у Верховній Раді.