Які причини повеней у Західній Україні?

Паводки на Західній Україні стали регулярним стихійним лихом. Лише в травні цього року вони завдали збитків на 80 млн грн жителям Закарпатської та Львівської областей.

— Природа створила механізм захисту від повені — заплави. Вони пропускали воду під час повеней. Від цього зволожувалися луки й інші угіддя. У заплавах завжди були найкращі сіножаті й пасовиська. Тому й герої ”Зачарованої Десни” Олександра Довженка там і селилися. Вони також знали, що велика повінь буває раз на 20 років. Тому ставили хати на підвищеннях і пагорбах. І попри незручності, переносили стихію спокійно, — каже Василь Давидчук, 62 роки, провідний науковий співробітник Інституту географії Національної академії наук.

Які причини повеней у Західній Україні?

— ”Винуваті” балтійські та середземноморські циклони. У холодніші пори року — навесні й восени — у зоні ризику опиняється Закарпаття, влітку — Прикарпаття. Але жителі цих регіонів мають бути напоготові в будь-яку пору року. Керувати стихією чи запобігти їй неможливо.

Основна причина повені — зміни ландшафту. Людина вплинула на водозбірний басейн. Повінь дуже чутлива до зменшення лісів, активних акумуляторів вологи. Листяний покрив затримує половину опадів. Також частина вологи затримується у ґрунті й підживлює підземні води. Тому паводки в лісистій місцевості набагато повільніші й менші. Але в Карпатах вирубали значні ділянки дерев.
Друга причина — вплив на умови пропуску паводків. Люди беруть каміння, гальку з річища  річки для господарських потреб. Вивозять для продажу аж на столичну Кільцеву дорогу. Забудовують заплави будинками й котеджами.

Які місцевості найвразливіші до паводків?

— Найбільші збитки несуть міста. Бо вартість матеріальних цінностей, будівель, підприємств, транспорту тут значно вища, ніж у селі. Наприклад, Івано-Франківськ розташований на річці Надвірнянська Бистриця, дуже низько в заплаві, що утворилася ще 10 тисяч років тому. За останні 300 років люди змінили її: підсипали ґрунт, створили локальні водозахисні споруди. Дозволяючи забудову, міська рада користується картою, яка оцінює вартість земель. Але щоб убезпечитися від природної катастрофи, слід користуватися ландшафтною картою. Наш інститут запропонував іванофранківцям створити комп’ютерну геоінформаційну систему, включно з ландшафтною картою. Вони спочатку загорілися цією ідеєю, а потім відмовилися.

Яких збитків завдає повінь найчастіше?

— Затоплення нищить посіви, харчі, зносить будівлі, необачно збудовані в заплаві. Навіть якщо берег високий, він осипається й обвалюється від підмивання. Активізуються зсувні процеси. Виникає пливун, ціла земельна ділянка може ”попливти”. На Івано-Франківщині так знищено більшість асфальтованих доріг. Характер руйнування мостів теж однаковий: одним кінцем переправа втикається в коротеньку дамбочку, а другий кінець розмитий. Коли споруджували мости, намагалися максимально висунути дамбу із заплави, щоб зменшити довжину, а отже, й вартість будівництва. Повенева вода піднімалася вище — і міст падав.

Забудовники повинні усвідомлювати: якщо шматок заплави засипати будівельним сміттям та ґрунтом, а кінець обваловувати, повінь буде вищою вода розіллється далі.

То що робити: укріплювати заплави чи відселяти людей?

— Відселили людей, які хочуть жити на рідній землі, дуже важко. Будь-яке переселення для них є психологічним стресом. Тому насамперед слід укріплювати береги річок — це стабілізує і заплаву, і надзаплавні тераси. Але якщо будівлі загрожує обвал берега чи ґрунтовий зсув, тоді переселення необхідне.

Іще одне застереження: дамба не повинна відбирати простір у заплави. Коли повінь — пливе усяке сміття, воно чіпляється за дерева й утворює загати. Це ще один фактор підняття рівня води. Треба прочищати заплави і шляхи водовідведення. Не варто захоплюватися чарівними лісочками на заплаві. Хай вона буде з кущами і травою, не така мальовнича, але краще пропускатиме воду.

Державної програми з ліквідації наслідків повені для цього достатньо?

— Навіть якщо виділили кошти на берегоукріплення, відновлення доріг і мостів, основна проблема ліквідації наслідків повені — незавершеність робіт. Їх кидають наполовині, і вже наступний паводок забирає все, що недоробили.

Наш інститут жодної копійки з держпрограми не отримав. Тому працюємо за рахунок інших коштів. Наприклад, для проведення польових досліджень відряджаємо в зону затоплення аспірантку з тієї місцевості. Вона звертається до свого брата-свата, і той возить її своїм авто. Про аерофотозйомку чи супутникові знімки, щоб дослідити зміни в ландшафті після чергової повені, годі й мріяти.