Гуцули від природи обдаровані музиканти

Колись на Гуцульщині вважалося, що з музиканта не буде доброго ґазди. Нині ж думка змінилась, і добрий музика завжди має можливість заробити на життя. Це є однією з причин, що багато дітлахів вчаться гри на народних музичних інструментах, розповів Радіо Свобода керівник капели «Черемош», що на Івано-Франківщині, Роман Кумлик. Музикант, педагог, етнограф створив у своїй хаті у Верховині музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів, а ще має десятки учнів у світі.

Гуцули від природи обдаровані музиканти, наголошує у розмові Роман Кумлик. Свої інструменти музиканти робили самі. Скажімо, скрипки вирізали з одного куска дерева у вигляді корита, а струни до них робили з баранячих кишок.

Сам Роман Кумлик грає на 35 музичних інструментах, серед яких скрипка, цимбали, коза, дримба, трембіта, ріг, сопілка, флоєра, труба, кларнет, окарина, флейта, теленка, ліра – годі усі перелічити. А ще до цього списку можна додати баян, акордеон, гармошку, піаніно.

Та все ж улюбленою є скрипка. Її Роман Кумлик узяв до рук іще змалечку, і він чи не єдиний музикант на Гуцульщині, який грає на скрипці на обидва боки. Цій майстерності він учився довший час.

«Навчив мене батько грати на сопілці та скрипці. У першому класі, у 1956 році, я вперше виступив на обласній сцені і виконав кілька гуцульських мелодій. Люди кажуть, що не зле грав, бо навіть клали у кишені часник, щоб мене не наврочити», – пригадує він.

Важливо працювати на совість

Майже 16 років музикант працював у Польщі, зокрема, в філармоніях у Любліні, Варшаві, Вроцлаві. Роман Кумлик зауважив, що умови праці ні чим не різнилися з тими, що має на батьківщині. Адже скрізь потрібно працювати багато і на совість, повністю викладатись перед людьми, незважаючи на те, скільки їх зібралось у залі.

Разом із капелою «Черемош» Роман Кумлик об’їздив чи не усю Польщу, а це понад 2 тисячі виступів, і десятки інших країн світу. І скрізь музикант і педагог відчуває велике зацікавлення гуцульськими мелодіями, співанками і особливо танцями. Нині він навчає хореографії.

«Працюєш на совість, і люди тебе сприймають добре. Якщо взяв музичний інструмент, маєш працювати чесно і професійно, щоб люди тебе сприйняли і побачили, що ти щось можеш. Європа дуже шанує нашу гуцульську мелодію, танці. Я бував і за океаном, і в Франції, Британії, Румунії, Німеччині та інших країнах. Скрізь маю друзів і учнів. Зараз проваджу гуцульську хореографію. Я у свої 62 роки можу зробити 30 присядок без зупинки. У нас людина аби мала 100 років – якщо взяла когось до танцю, то не сяде, поки не дійде до кінця 36 мелодій танцю. Ліпше вмерти в танці, а до кінця дійти. Молода людина, яка сіла, перервала танець, то кажуть, що вона ніц уже не варт, слаба, не вистачило дихання. У нас люблять швидкі танці», – розповідає він.

Дітлахи тягнуться до народної музики

Роман Кумлик виконує здебільшого народні мелодії, а співанки складає сам. Із них можна дізнатись багато цікавого, що протягом цих останніх років відбувається в Україні, а ще про життя людей, і заможних, і бідних. Десятки співанок він записував по усій Гуцульщині. Його музика швидка, аж ноги самі втікають до танцю, і сумна, що навіює чимало спогадів.

Нині музикант і педагог готує до друку другу книжку гуцульських співанок. 40 із них його авторства і 60 записаних із уст гуцулів, прізвища яких будуть вказані у збірнику, щоб подякувати кожній людині, яка берегла свою рідну пісню і мелодію. А до десяти народних пісень будуть додані ноти, щоб кожен охочий міг навчитись правильно співати гуцульських співанок.

«Наші гуцульські мелодії можна використовувати до кожної співанки. Можна вивчити мелодію і співати, щоб не шукати десь по книжках і щоб було правильно, так, як співають гуцули віддавна і донині. Але не усі музиканти, навіть фахові, можуть опанувати гуцульську говірку, мусиш латинськими буквами писати наші тексти, щоб співали правильно», – каже він.

Як педагог Роман Кумлик за останні роки спостерігає велике зацікавлення серед дітлахів-горян у тому, щоб здобувати музичну освіту, опановувати гру на різних народних інструментах. Пояснює він це доволі просто: мовляв, гарний музикант не залишиться без роботи. Бо запрошують сьогодні на весілля, на різні вечірки та концерти по всій Україні. До того ж є фінансова допомога на утримання фольклорних колективів, і дорослих, і дитячих. А їх тільки в Верховинському районі понад десяток.