В.Рог: Націоналізм залишається однією з провідних світових ідеологій

Як уже повідомляла «Галичина», минулої неділі в Івано-Франківську Віктор Рог презентував важливий національний проект — «Антологію українського націоналізму». Газета «Галичина» поспілкувалася з ним про український націоналізм і націоналізм у сучасному світі.

— Наскільки актуальним є теоретичне минуле українського націоналізму?

— Погляньмо, наприклад, на надумане мусування поділу України на схід і захід. Беремо твори Юрія Липи і читаємо: «До зорганізування духовности якогось краю мало мати враження, симпатії й антипатії. Треба мати щось більше. Власне, головні ідеї, генеральні ідеї в першу чергу потрібні до організації української духовности. Для скристалізування тих ідей треба глибоко відчути свою батьківщину як цілість. Все виразніше стає, що найголовніше не в страті добробуту, а в відпорности, традиціях і моралі споріднених мільйонів українців».

— В Галичині й тепер люблять поговорити на тему духовності...

— Не лише у вас, а й по всій Україні, й особливо політики. Але бачимо, що й сьогодні не втратили своєї актуальності слова того ж Липи: «В теперішніх часах ніяка земля не дорівнює галицькій в одній дуже важливій стабілізаційній позиції української духовности: витворення добре вишліфованого типу українського громадянина, свідомого своїх прав і обов’язків, і хоч і не з мальовничим, але дуже глибоким українським солідаризмом. Можливо, що тільки глибоке відчуття підложжя української раси, солідаристичного трипільства помогло б усталити ієрархію для тенденцій українського характеру. Свідомість цього характеру і його вислову в історії, може б, зблизила українців до поняття дійсної еліти, носительки цієї свідомости, а передусім дала б одність організації, одність історії і одність погляду на будуччину». І, зверніть увагу, практично кожний український політик державного рівня спішить заручитися підтримкою електорату Галичини.

— Поняття «націоналізм» має багато різночитань, чи як ви вважаєте?

— Це хибне уявлення. Заявивши про себе наприкінці XVIII ст. у зв’язку з революціями в Америці й Франції і привівши до розпаду європейські імперії й колоніальні системи в XIX і XX ст., націоналізм по нинішній день залишається однією з провідних світових ідеологій. Поглянемо, що пишуть про нього найвідоміші словники й енциклопедії. Найавторитетніший словник Вебстера (видання США, 1987 р.), яким користуються в усіх без винятку країнах світу, так визначає поняття «націоналізм»: «1. Відданість своєму народові. 2. Захист національної єдності або незалежності». Британська енциклопедія подає: «Націоналізм — це вірність і відданість нації або країні, коли національні інтереси стоять вище особистих або групових». Читаємо американський політичний словник, який на 1993 р. витримав дев’ять видань: «Націоналізм ототожнюється з соціальними й психологічними силами, які зародились під дією унікальних культурних, історичних факторів для того, щоб забезпечити єдність, піднесення в середовищі даного народу завдяки культивуванню чуття загальної належності до цих цінностей. Націоналізм об’єднує народ, який володіє спільними культурними, мовними, расовими, історичними або географічними рисами чи досвідом і який забезпечує вірність цій політичній спільноті». Напевно, для мислячої людини достатньо.

— В європейських країнах останнім часом спостерігаємо зростання ролі націоналістичних партій у суспільних процесах. З чим це пов’язано?

— Ще б пак! Національна партія Шотландії взяла на останніх виборах найбільше число місць у шотландському парламенті і вже заявила, що має намір провести референдум про незалежність Шотландії. В Австрії переможцями можна вважати дві ультраправі партії — Австрійську партію свободи й «Союз за майбутнє Австрії», — які отримали третину голосів австрійських виборців і зайняли третину парламенту. І в Нідерландах третє місце на виборах посіла ультраправа «Партія свободи». В Угорщині правоцентристська партія Fidesz також перемогла на виборах і тепер має 206 із 386 місць у парламенті країни. Більше того, в Європарламенті працює спільна депутатська фракція націоналістів європейських країн «Самобутність, традиція, суверенітет». А зростання націоналістичних тенденцій в європейських країнах пов’язане як з необхідністю протидіяти стиранню власних національних особливостей, так і з тим, що націоналістичні партії передусім дбають про економічні, соціальні й культурні інтереси своїх націй, своїх країн на відміну від інтернаціонального світового капіталу, котрий переймається виключно величезними надприбутками, за якими не бачить людини.

— Чим проявив себе український націоналізм у зовнішній політиці в ХХI ст.?

— На жаль, за останні 20 років у доктрині політичного націоналізму на державному рівні ми могли спостерігати декларативні заяви, які не тільки не знайшли оптимального, продиктованого державними й національними інтересами рішення, а й додали свіжих невизначеностей наступним поколінням. Глобальна, гуманна й утопічна ідея «бути другом усім» не знайшла реальних відгуків. А декларування багатовекторності або навіть двовекторності стратегії зовнішньої політики швидше свідчить про відсутність позиції в української верхівки щодо геополітичного вибору. Очевидно, це питання зрілості національного організму.

— Свого часу за Радянського Союзу 7 листопада 1990 року Спілка націоналістичної української молоді «Сумщина» під вашим керівництвом у Сумах зупинила військовий парад, прорвала міліційний кордон і комуністичне збіговисько і поклала до пам’ятника Леніну «вінок» з колючого дроту і труну. Сьогодні ви редактор легендарної газети. Чи змінилося для вас поняття «український націоналізм»?

— Український націоналізм для мене — це усвідомлене служіння своїй нації. За словами Дмитра Донцова, це об’єднання мільйонів воль довкола одного суспільного ідеалу. Ідеалу, який єдиний зможе вибороти одвічне право мого народу на господарювання й власновладство на його предковічній етнічній території — Україні. Я хочу і роблю все для того, щоб українці через націоналістичне виховання, працю і чин стали господарями і гідно зажили на своїй землі.

— Що потрібно для цього?

— Україна потребує нашої спільної праці, особливо на ниві виховання наших дітей і молоді. Є така приказка: «Той народ, який думає на рік наперед, — сіє хліб, який думає на десять років — садить сад, який думає на 100 років наперед, — виховує молодь». І під цим оглядом, на моє глибоке переконання, від того, як ми виховаємо молодь, залежить наше майбутнє.

Віктор Рог — один із провідних українських публіцистів, упорядник, співавтор, редактор, видавець книг понад 100 найменувань. Автор робіт «Не даймо загубити майбутнє» (два видання), «Молодь і націоналізм», «Життя для України», «Українофобія. «П’ята колона» та її ляльководи» (два видання).