Про гуцульську вишивку відтепер можна дізнатися англійською та французькою мовами

Про гуцульську вишивку відтепер можна дізнатися англійською та французькою мовами. З ініціативи подружжя колишнього посла Франції в Україні в одному з київських видавництв вийшов друком фотоальбом про одяг та звичаї гуцулів, який був перекладений іноземними мовами. В основу книги лягла колекція музею народного мистецтва міста Коломия.

Вишиті сорочки, вишиті сердаки, рушники, кептарики і навіть вишиті шкарпетки. На сторінках альбому зібрали зразки вишивки переважно 20-го століття з усієї Гуцульщини. Крім цього, до нього включили старовинні фотографії та опис традицій гуцулів. У книжці переплелася історія вишивки з історією народу.

Ідея проекту народилася під час подорожі колишнього посла Франції Жан-Поля Везіана та його дружини Елен Везіан до Космача два роки тому.

«Мене вразила витонченість та палітра кольорів гуцульських вишивок, – каже Елен Везіан. – Мер Космача запропонував зробити книжку, щоб зберегти цю традицію та зразки унікальних робіт. Я була зворушена його бажанням зберегти цей спадок, який помалу зникає».

Пізніше Елен Везіан не раз поверталася до Карпат, щоб допомогти у підготовці альбому та відборі вишивок. Крім того, подружжя посла шукало охочих фінансувати альбом.

Директор французького культурного центру Матьє Арден розповідає, що видання частково оплатили спонсори, частково – видавництво «Родовід», посольство Франції та французький культурний центр (ФКЦ). Цей проект з’явився від звичайного захоплення вишивкою, а на меті має масштабніше завдання – зберегти культурне надбання.

Матьє Арден каже, що особисто для нього гуцульська вишивка – це в першу чергу традиція, яка присутня в щоденному житті. «Навіть сьогодні, коли ми приїздимо в гори, – розповідає директор ФКЦ, – ми бачимо, що гуцули дуже близькі до своїх звичаїв. Не знаю, чи ще довго так триватиме, адже глобалізація крок за кроком стирає традиції».

Глибока і давня символіка

З іншого боку, Матьє Ардена цікавить символіка. Гуцули України ділять її з Румунією та Польщею. Крім того, певні мотиви прийшли до Карпат із Півдня – з Кавказу, Туреччини, зауважує француз. Отже, на Гуцульщині є ще той синкретизм і символіка, котрі передаються вже століттями, каже директор ФКЦ.

Через зображення та символи вишивки можна дізнатися про суспільство і природу краю, де вона була зроблена, впевнений Матьє Арден. Завдяки фотоальбому «Гуцульська вишивка» французи зможуть відкрити для себе карпатську природу та квіти.

Впродовж двох років над книжкою працювала і Олена Никорак із Львівського інституту народознавства НАН України. Вона відповідала за наукову частину проекту. «Найскладніше було підібрати твори, – розповідає мистецтвознавець, – тому що було дуже багато гарних речей і хотілося відібрати найтиповіше. Ми представили не тільки вишиті сорочки, але й інші експонати, які теж є вишивкою: чоловічі штани «ґачі», навіть капці – «онучі», які взувають у постоли».

Команда 5 авторів, які працювали над текстами книжки, описали різні види і техніки вишивки, бо, крім відомих хрестика і низинки, є ще техніки мережки на Гуцульщині, і інші дуже складні техніки, які вже призабулися. «І хотілося показати всю красу гуцульського мистецтва, яке зачаровує», – зауважує Олена Никорак.

Ложка дьогтю

Вона задоволена, бо завдяки перекладам книжки на англійську та французьку є можливість донести українську культуру іноземцям. Щоправда, Олена Никорак шкодує, що до книжки потрапили не всі експонати.

Також їй сумно, «що французьке посольство звертає увагу на цю красу, а наша держава – не звертає, і взагалі не виділяє грошей на популяризацію нашого народного мистецтва». Мистецтвознавцю боляче, коли на різні шоу виділяються шалені суми, а на справжню культуру – на жаль, не дають ніяких грошей.

«Гуцульська вишивка» – академічне дослідження, але завдяки оформленню та фотографіям француза українського походження Юрія Білака, воно сприймається легко, як добре ілюстрований альбом. Щоправда, тираж цієї книги невеликий – 2000 примірників трьома мовами.