Гуцульський діалект: минуле і сучасне

У стінах Коломийського інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Гуцульський діалект: минуле і сучасне» за участю провідних науковців вищих навчальних закладів Львова, Чернівців, Луцька, Житомира, Києва, Дніпропетровська, Харкова, Луганська, Івано-Франківська. Зі вступним словом виступив кандидат філологічних наук, доцент, директор Коломийського інституту Володимир Барчук.

Про представницький склад конференції, основні питання та підсумки роботи прошу розповісти кандидата філологічних наук, доцента кафедри філології Коломийського інституту, члена оргкомітету конференції Михайла Ковальчука.

— Пане Михайле, чия присутність надала особливої ваги конференції?

— Для нас було великою честю приймати кожного гостя. А це 12 докторів наук, 47 кандидатів наук, 20 аспірантів. Відрадно, що на наше запрошення відгукнулося стільки відомих науковців, кожен із них заздалегідь надіслав нам свій ваговий доробок — і ми мали змогу надрукувати матеріали конференції ще до її початку у Науковому віснику Прикарпатського університету. У збірнику подано матеріали 77 авторів, з яких п’ятеро — викладачі Коломийського інституту.

Особливо приємно, що ми мали змогу послухати доповіді й просто поспілкуватися з доктором філологічних наук, професором, директором Інституту української мови НАН України, заввідділенням діалектології Павлом Гриценком; доктором філологічних наук, професором, завідувачем кафедри української мови Прикарпатського національного університету, співголовою конференції Василем ґрещуком, доктором філологічних наук, професором Віталієм Кононенком... (на знімку — сидять в президії).

— Як і чому виник задум провести конференцію саме з гуцульською тематикою?

— Це спільний проект Інституту української мови НАН України, Прикарпатського університету та Коломийського інституту. І перша конференція, присвячена вивченню гуцульського діалекту, відбулася у стінах нашого інституту ще два роки тому з ініціативи та за участю тодішнього директора Інституту української мови, заввідділенням історії мови і граматики, член-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук Василя Німчука.

Мета проекту — всебічне дослідження гуцульських говірок у мовознавчому аспекті, збереження їх оригінальності. Адже, на жаль, у наш час гуцульський діалект почав втрачати свою самобутність під впливом різних причин. Підсумком роботи першої конференції став висновок, що її треба зробити традиційною, проводити раз у два роки. Було вирішено розширити аспекти мовознавчого вивчення, укласти словник гуцульських діалектизмів у мові художніх творів українських письменників. Проект словника фінансуватиметься Міністерством освіти, він на стадії завершення. В його розробці беруть участь і науковці нашого інституту.

— Що ж стало підсумком другої конференції?

— У результаті плідної роботи на пленарному та секційних засіданнях учасники конференції прийняли рішення щодо низки важливих заходів, спрямованих на вдосконалення і розширення досліджень гуцульського діалекту на матеріалах говіркового мовлення, художньої літератури, історичних писемних пам’яток.

— Яке завдання, в рамках проекту, відведено Коломийському інституту, викладачам, студентам?

— Зокрема, системний збір матеріалів говіркового мовлення за місцем проживання, цілеспрямовані експедиційні діалектологічні поїздки. Напрацьоване стане основою для написання курсових робіт, бакалаврських дипломних. Адже чимало наших студентів вихідці якраз з Гуцульщини. Це і Коломийський район, Верховинський, Косівський, Надвірнянський... Таким чином, оригінальний та багатий гуцульський говір збережеться не тільки на діалектологічній карті України, але удосконалиться його наукове вивчення.