Щороку на Івано-Франківщині понад 160 людей ідуть із життя з власної волі

Тема самогубства є доволі делікатною, тому говорити про неї завжди складно. Однак замовчувати її не слід, як і кожну важливу проблему. Адже щороку на Івано-Франківщині понад 160 людей ідуть із життя з власної волі. Саме з власної... До того ж кількість самогубств зростає з кожним роком і щонайжахливіше збільшується кількість самогубств, скоєних дітьми, вік яких стає дедалі меншим. Фахівці наголошують, що самогубство є однією із трьох основних причин смертності в нашій країні. Що ж може стати підставою до виникнення в людини суїцидальних намірів? Як показують численні дослідження, істотно впливають на криву зростання самогубств економічні негаразди, бідність, безробіття, значні фінансові борги; дезорганізація сім’ї: смерть рідних, розлучення, відсутність підтримки, конфлікти, зради, провини, невдоволення собою, страх перед покаранням, почуття помсти; формування нових суспільних поглядів, які не приймаються особою; етичні, релігійні, економічні конфлікти.

У кожного рішення покінчити з життям є своя причина, т. зв. життєва криза, яка призводить до втрати сенсу життя. Через невирішену проблему людина занурюється в себе, відгороджується від оточення, втрачає апетит та сон і все частіше замислюється над питанням: «навіщо жити далі?». В такій ситуації людині важко звернутись за допомогою до рідних, друзів чи близьких людей, важко висловити свій біль, проблему, переживання, щоб не здаватись для оточення «білою вороною», тому простішим і єдиним виходом із ситуації бачить звести порахунки з життям.

Життєву кризу не слід сприймати як покарання (заслужене або незаслужене). Швидше, це сигнал до того, що необхідно приймати рішення, щось змінювати в житті і в самому собі. Зробити це нелегко. Тому в кризовій ситуації багато людей діють так, неначе нічого не відбувається, ніби відмовляючись визнавати існування проблеми. Інший популярний, але непродуктивний спосіб невизнання наявності кризи — вживання психотропних засобів (алкоголю, транквілізаторів та ін.), які дозволяють тимчасово пом’якшити (ілюзорно) проблеми, що є. Механізми «психологічного захисту» (внутрішнього або зовнішнього) спроможні в якійсь мірі відтермінувати неминучу дезадаптацію, але відвернути її не можуть — рано чи пізно поведінка стає неадекватною ситуації.

Тому в гострих життєвих ситуаціях слід обов’язково шукати вихід через використання зразка (уявити, як би вчинила у схожій життєвій ситуації шанована, авторитетна людина), отримання інформації (адже є кризові ситуації типові, вирішення яких повинно відбуватись за певним сценарієм, за участю відповідних осіб. Важливо знати, як зв’язатися з ними і отримати допомогу. У деяких випадках, на жаль, люди відмовляються від допомоги, вважаючи її принизливою для себе) і, звичайно, не забувати про розслаблення, тому, що тривале напруження перешкоджає нормальному протіканню психічних процесів (емоційному реагуванню, продуктивному мисленню) і, врешті-решт, ускладнює і блокує прийняття правильних, раціональних рішень.

Різні ситуації бувають. І добрі, і не зовсім... Проте, вихід є з кожної. Кажуть, що Бог посилає людині рівно стільки випробувань, скільки вона може витримати... І пам’ятайте: життя є! І якщо в цьому є необхідність — допоможуть у це повірити близькій людині! Розпоряджатися своїм життям — невід’ємне право кожної особистості. Але найкраще подолання душевних переживань — це дати можливість кожному відчути це право, так само як і право шукати інші методи для вирішення проблем. Якщо людина почуває себе потрібною хоча б самій собі, якщо вона має право голосу хоча б у ставленні до самої себе —вже через це життя є для неї великою цінністю! Потрібно не боятися звертатись у скрутній ситуації за допомогою до близьких людей, друзів, священика, працівників соціальних служб.

Цінуйте своє життя, налаштовуйтесь на приємні, позитивні речі, частіше усміхайтесь та пам’ятайте, що життя дається кожному з нас лише один раз!

Джерело: Коломийське РУ ГУ МНС України в області