При «мажоритарці» у раді засідатимуть «грошові мішки»

Заяви політиків свідчать: місцеві вибори можуть відбутися вже наприкінці жовтня цього року. Причому — за змішаною, партійно-мажоритарною системою. Чи виправдала себе партійна система виборів у місцеві ради? Чи є загрози на місцевому рівні для проведення чесних виборів у міську раду? Про це та більше — у розмові з головою Калуської міської організації політичної партії «Наша Україна» Ігорем Очкуром.

— Ігоре Васильовичу, на минулих президентських виборах штаби Віктора Ющенка на місцях очолювали керівники місцевих організацій «Нашої України». Так було і на Прикарпатті. Окрім Калуша. У нас міський виборчий штаб очолив позапартійний Іван Красійчук, а не, як передбачалося, Ігор Очкур. Тоді Ви стверджували, що жодної проблеми немає. І все ж, була інформація, що Ви були готові покинути стрункі ряди «нашоукраїнців».

— Усе це трішки не так. Не всюди виборчі штаби кандидата Ющенка очолили керівники місцевих осередків «Нашої України». Це пов’язано було, по-перше, з тим, що Віктор Ющенко йшов не лише від партії «Наша Україна», а від багатьох демократичних політсил. Тому і штаби очолювали представники різних партій. По-друге, цілком очевидно, що в умовах критичного рейтингу було зроблено ставку на адміністративний ресурс. І це було найгіршою помилкою. Опиратися Ющенкові слід було на людей, а не на чиновників! У Калуші було зроблено вибір на користь Івана Красійчука, хоча всім зрозуміло, що результат мав забезпечити голова міста. Я розумів тоді і розумію зараз логіку цього вибору, хоча не вважаю його правильним. Але ж у Президенти йшов Ющенко, а не Очкур, тож він і обирав собі помічників. І ще – я ніколи не збирався зрікатися Ющенка чи партії «Наша Україна». Просто на час президентських перегонів я відійшов убік, щоб дати можливість іншим спробувати себе у виборчій борні. На виборах я працював звичайним членом дільничної комісії.

— У міську раду Вийшли під №1 на чолі списку блоку «Наша Україна» у м. Калуші. Коли пішли працювати у виконавчу гілку влади, то, звісно, покинули депутатський корпус. Чи перебуває нині фракція «Наша Україна» у сфері Вашого впливу? Чи узгоджують депутати прийняття рішень з міською організацією «Нашої України»?

— Обов’язково. Це ж депутати від партійної організації, а не клуб за інтересами! Це передбачено статутними документами партії і просто здоровим глуздом. Щодо мого особистого впливу — то у нас від початку повелося так, що всі рішення приймаються голосуванням, а не вказівкою лідера.

— Як нині оцінюєте створення депутатської групи «За Калуш»? До неї, як відомо, увійшло 7 депутатів фракції «Наша Україна», і спостерігачі вважали це очевидним розколом.

— Ніяк не оцінюю. Депутати мають право об’єднуватися у групи, навіть не виходячи з партійних фракцій. Наприклад, для вирішення якогось конкретного завдання. Я не знаю, які завдання ставила перед собою група «За Калуш», не знаю, чи досягла вона виконання цих завдань. Від часу її створення я не побачив жодних змін у роботі ради. Нічого не змінилося. Тоді для чого вона створювалась? Але це вже питання до її «творців». Це — їхні проблеми.

— Чому у міській раді так і не була створена фракція чи об’єднання «Сила народу», як це прогнозував секретар міської ради, лідер міського БЮТ Роман Боднарчук?

— Вона де-факто існує і не потребує додаткової формалізації. Усі потрібні і важливі місту рішення голосуються майже одноголосно, всіма фракціями міської ради, а не лише БЮТ і «Нашою Україною».

— Як лідер міської «Нашої України», безумовно, Ви мали основний вплив на формування виборчого списку до міської ради. Якби нині повернутися у 2006 рік, чи змінили б Ви свій підхід до формування цього списку? Чи всі з нинішніх депутатів увійшли би до нього?

— Мій особистий вплив був мінімальним. Формування виборчого списку у 2006 році мало відкритий і демократичний процес. Кандидатів до виборчого списку і їхні місця у ньому обирала рада організації. До речі, не обійшлося і без образ чи навіть скандалів. Я мав такий же голос, як і інші члени ради. Проте, як керівник організації, я запропонував розглянути і включити до списку кількох позапартійних кандидатів. Після обговорення двоє з них увійшли у нашу команду. І працюють вони зараз у раді, до речі, значно ефективніше за деяких партійців. Я дуже хотів би продовжити співпрацю з цими депутатами і в майбутньому. На наступних виборах підхід до формування списку не зміниться: цей процес буде надалі прозорим і відкритим.

— Які з відомих людей міста останнім часом вступили до рядів «Нашої України» у Калуші?

— У нас в організації достатньо відомих і яскравих особистостей. Після поразки нашого кандидата на президентських виборах багато хто очікував, що партія розвалиться і люди з неї підуть. Але так не сталося, перебіжчиків у нас не виявилося! І це — найголовніше зараз.

— На Вашу думку, чи повинні у місцеві ради проходити державні службовці, медики, вчителі, підприємці — загалом люди, які через тиск влади можуть змінювати свою позицію при голосуванні у сесійній залі?

— Не хотів би ділити людей за професійною ознакою. Яка різниця, медик ти чи підприємець? Як показав досвід теперішнього скликання, влада може пробувати знайти «ключик» до будь-якого депутата. І якщо не виходить натиснути, то можна спробувати «купити». Усі ці спроби ми бачили і бачимо наразі. І тут на передній план виходить не рід занять депутата, а його моральна стійкість, його принципи. Я з гордістю можу сказати, що серед депутатів-»нашоукраїнців» немає ні «куплених», ні «заляканих». Ми відверто кажемо: ми — не в опозиції, ми підтримуємо всі важливі й ефективні для міста рішення. А за спроби вкрасти — битимемо по руках. Хай як це комусь не подобається, але це — наші принципи, і залякати нас не вийде.

— Нині називають різні дати нових виборів у місцеві ради: жовтень цього року — Президент України Віктор Янукович, березень наступного — голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Чи готова «Наша Україна» до місцевих виборів? Які кроки зроблено?

— Партійна організація повинна бути завжди готовою. У нас у країні — стан перманентних виборів. Як не парламентські, то дострокові парламентські чи президентські і т. д. Тому ми майже постійно у виборах і щось додатково організовувати немає потреби. Парламент призначить вибори, будемо знати їхню дату, відповідно — закінчення строку повноважень нинішньої каденції, відзвітуємо за зроблене перед громадою міста і підемо на нові вибори.

— Чи виправдала себе партійна система виборів у місцеві ради? Як оцінюєте повернення до «мажоритарки»?

— На мою думку — виправдала. У депутатів з’явилося відчуття команди, підтримки один одного. При «мажоритарці» депутата-одинака легко було прибрати до рук, «купивши» земельною ділянкою чи працевлаштуванням дружини. Як кажуть, «нацарював рублів сто і втік». Отримавши таке заохочення, «мажоритарник» на наступні вибори навіть не йшов більше. Тобто уникав політичної відповідальності. А політична відповідальність для політика — це наступні вибори. Якщо працював погано — громада не проголосує за тебе. І навпаки. Тому партії зацікавлені працювати чесно і якісно, бо вони підуть на наступні вибори, і через 10 років підуть на вибори, і через 20. А у чому зацікавлений «мажоритарник»? Крім того, зараз у партійних списках ми бачимо вчителів, медиків, службовців. При «мажоритарці» у раді засідатимуть «грошові мішки», які куплять свої округи «за гречку». І можете не сумніватися: вони свої інвестиції повернуть собі сторицею.

Узагалі, останнім часом я спостерігаю масове нерозуміння людьми принципів роботи місцевої ради, її завдань і повноважень. Більше того, через подання недостовірної інформації відбувається нищення самого інституту самоврядування. Я планую написати кілька статей з цієї проблеми, пропоную Вашому виданню їх опублікувати.

— Ви готові знову очолити список «Нашої України» на нових виборах або стати депутатом міської ради за мажоритарною системою виборів?

— Як я вже казав, це буде вирішувати рада партії. І тільки вона.

— Які бачите загрози на місцевому рівні для проведення чесних виборів у міську раду?

— На минулих виборах у нас була домовленість між основними політичними силами про чесні вибори. Ми її тоді дотримали. Не бачу причин, щоб ці ж політичні сили змінили свою думку. Загроза може йти лише від «новоутворених» суб’єктів. І вона — цілком реальна. Бо за деякими проявами говорити про їхні високі моральні принципи не доводиться.