Вчителі Коломийщини долучають дітей до театрального мистецтва

Як застосувати на практиці мудрі методи й принципи педагогічної науки, щоб бідолашному об’єкту виховання – дитині – не було нудно?

Можна спробувати на деякий час стати режисером, як це зробила учителька вищої категорії класний керівник 3-Б класу гвіздецької школи Лілія Палійчук. Її вихованці отримали нагоду робити те, що найбільше полюбляють усі діти, – приміряти костюми й виконувати ролі дуже хитрих і підступних розбійників Лисиці й Тхора, легковажної і балакучої крутихвістки Сороки, розумної і сміливої Білочки, добродушного буркотуна Індика та інших у п’єсі-казці Наталі Забіли «Коли зійде місяць».

Дійові особи Пес Пірат, Півник, Курочка та інші мешканці пташиного двору переконували глядачів, що гуртом легше долати незгоди і навіть боязкий Зайчик поряд із справжнім другом може стати сміливішим, щоб не боятись хижих звірів. Акторським здібностям трєтьокласників, умінню імпровізувати можна подивуватися, навіть ролі без слів (каченят) діти зіграли яскраво. Нагорода – гучні оплески. Та найвищою похвалою стало те, що в кульмінаційний момент наймолодші глядачі повірили, що все відбувається насправді, й теж активно брали участь у подіях на сцені – проганяли хижаків.

– Наша вистава, – каже Лілія Петрівна, – це наступний крок у ланцюжку виховних заходів і разом із тим підсумок у вивченні багатої на мудре слово творчості Наталі Забіли. Чому я надаю перевагу саме таким заходам? Тут є багато можливостей для педагога: вони найкраще розвивають монологічне мовлення дітей, допомагають опановувати невпевненість, виховують вміння триматися перед аудиторією. Діти розуміють роль жестів, тембру голосу в переданні думок, вчаться розпізнавати добро і зло. А найголовніше – бачать духовне багатство свого народу. Адже щоб виростити людину, її передусім потрібно ввести у світ рідної культури, щоб вона осягнула цінність свого коріння, тоді буде здатною відчути таку ж цінність іншої культури. У цьому смисл усіх праць видатних педагогів – виховувати дитину на рідній основі.