друкувати
Зелені Свята з присмаком скорботи
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2010-05-25 01:00:34
Вже ввійшло в традицію щороку на Зелені Свята (св. Трійця) поминати у святковому Богослужінні невинно убієнних. Ось і цими вихідними члени Народної Партії Івано-Франківщини, як і вся прогресивна громадськість краю, вшановували пам'ять жертв комуністичних репресій, похованих в урочищі Дем'янів Лаз.
Це місце протягом майже 50-ти років ховало в собі таємницю злочину і трагедії тоталітарного режиму. Наприкінці червня 1941 року, під час відступу військ Червоної армії, тут було місце масового знищення органами НКВС в'язнів тюрем. Щоб замести сліди злочину, потужні бульдозери до невпізнання змінили Дем'янів Лаз. Де колись шумів ліс – залишилось голе поле. Можна бульдозерами стерти з лиця землі місцевість, але неможливо стерти людську пам'ять. Завдяки спогадам очевидців та титанічній праці активістів історико-просвітницьких організацій 21 вересня 1989 року були віднайдені перші останки жертв.
Дем'янів Лаз - це земля, де кожна травинка і кожне дерево росте з нашої крові. Ми прийшли сюди, щоб пом'янути всіх замучених у сталінських тюрмах і концтаборах, розстріляних і знищених у Дем'янових Лазах, Биківнях та десятках інших схожих місць. Ми прийшли, щоб ніхто і ніколи не забув катастрофи, яку пережив наш народ у ХХ столітті. У цьому найкривавішому в історії людства столітті українська нація стала заручником боротьби двох тоталітарних режимів – комуністичного і фашистського. Вони – співмірні за своєю людиноненависницькою суттю. Вони – тотожні за небаченими масштабами масових убивств.
Прощення їм немає і не може бути.
З Дем'янового Лазу йде незримий зв'язок від тих, хто відійшов у небуття тоді, до нас сьогоднішніх, до нас прийдешніх. І наш обов'язок – згадати всіх безвинно постраждалих жертв політичних репресій, кожну конкретну людину, яка загинула або потерпіла від тоталітарного режиму, щоб переосмислити національну історію, зробити все для того, щоб подібна трагедія в історії людства ніколи не повторилася. Наш моральний борг та громадянський обов'язок – не забувати про трагічні сторінки нашої історії, утверджувати в українському суспільстві нетерпимість до будь-яких проявів насильства.
Тому відновлення правди про політичні репресії і гідне вшанування їхніх жертв – це не просто символ. Це – головна ознака, що наша душа жива, що наше життя незнищенне, що наш народ переміг і зло, і смерть.
Великий український поет Василь Симоненко писав: «Можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж - не вбить!»
Це був істинно скорботний день. Водночас – це день торжества правди і справедливості.
Вічна пам'ять загиблим!
Слава Українському народові, який вистояв, вистраждав та переміг!