Юридична консультація: Як написати заповіт?

Часто до нотаріальної контори приходять відвідувачі із зверненням: хочу переписати хату (або інше майно). Коли нотаріус уточнює, що саме людина розуміє під словом «переписати», то виявляється, що це і договір відчуження майна, і прийняття та оформлення спадщини, і написання заповіту. Кожна із цих дій є юридично значимою та потребує участі нотаріуса. Найпростішим у здійсненні, але від того не менш значущим для особи, є написання заповіту.

Згідно зі ст. 1233 Цивільного кодексу України, заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті, а в ст. 1236 ЦК України зазначено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. При цьому може бути визначено як все майно, так і його частина, а те майно, яке не вказано в заповіті, буде спадкуватися по закону на загальних підставах. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або декілька осіб, як фізичних, так і юридичних, незалежно від того, в яких він перебуває стосунках із цими особами, розподіливши між ними спадщину або в частках, або визначивши, кому яке майно заповідається. Слід зазначити, що до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків (боргів, обов’язку відшкодувати майнову шкоду, завдану заповідачем), що є пропорційною до одержаних ними прав.

Заповідач також має право позбавити права на спадщину будь-яку особу із спадкоємців за законом, окрім тих, що мають право на обов’язкову частку у спадщині. Згідно зі ст. 1241 ЦК України, право на обов’язкову частку у спадщині мають неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкоємця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Зазначені особи претендують на половину частки у спадщині, яка б належала кожному з них, якщо спадкування відбувалося б за законом, тобто визначається кількість спадкоємців, які могли б спадкувати на загальних підставах, і їхні ймовірні частки по закону діляться на два, що буде дорівнювати обов’язковій частці.

Обов’язковими умовами написання заповіту є:

1. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Тобто особа повинна досягти вісімнадцяти років, або повинна бути зареєстрована у шлюбі, або як підприємець. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

2. Право на заповіт здійснюється особисто, тобто не допускається здійснення заповіту представником особи.

3. Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт не може бути здійснено усно.

4. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, то за її дорученням текст заповіту у її присутності підписує інша особа, підпис якої посвідчується нотаріально із зазначенням причин, з яких текст правочну не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

5. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими чи службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251, 1252 ЦК України.

6. У випадку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, або заповіт посвідчується іншою посадовою, службовою особою, а не нотаріусом чи посадовою особу органу місцевого самоврядування (ст. 1252 ЦК України), присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою. Свідки зачитують його вголос та ставлять свої підписи.

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або внести до нього зміни, що робиться таким самим чином, як і написання заповіту.

Отже, якщо ви вирішили зробити заповіт, то маєте право, взявши свій паспорт (із вклеєними фотографіями до досягненні 25 та 45 років) та ідентифікаційний код (оригінал), визначивши, кому і що ви заповідатимете, звернутися до нотаріуса, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — до уповноваженої на це посадової, службової особи відповідного органу місцевого самоврядування.

Пам’ятайте, що незалежно від змісту заповіту ви залишаєтеся власником свого майна до завершення вашого життєвого шляху і маєте право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд: продати, подарувати, обміняти або просто користуватися, не здійснюючи відчуження, без будь якої згоди і постороннього втручання.