«Хто ж наші справжні герої?»: Невігластво, чи провокація?

Мабуть, одне й друге, бо статейка «Хто ж наші справжні герої?» («ВГ» за 14 травня) спрямована проти наших національних героїв Євгена Коновальця і Симона Петлюри.

Автор ніби не знає, що недаремно Москва увесь український визвольний рух 1920-30 років охрестила словом «петлюрівщина». Не маю наміру вступати з автором допису в полеміку, хочу тільки спростувати сфальшовані ним факти.

У січні 1918-го року в час першої більшовицької агресії на Україну С.Петлюра не був міністром військових справ, а був лише отаманом Гайдамацького Коша Слобідської України і воював проти більшовицької армії Муравйова на Лівобережжі та громив більшовицьке повстання арсенальців у Києві. Міністром військових справ був М. Порш, в лютому 1918 р. — А.Немаловський, в березні-квітні — О.Жуковський. Друга авторська похибка: після взяття Києва червоні вояки Муравйова вибили не 25 тисяч киян, а до п’яти тисяч.

Чому Український Національний Союз підняв повстання проти отамана Павла Скоропадського? Бо він призначив адміністрацію з колишніх старорежимних урядовців, мав російський світогляд і готував Україну до з’єднання з відновленою Росією, дозволяючи організовувати російські військові формування, особисто заявив генералу Краснову, що докладе всіх зусиль, щоб — цитую Скоропадського — «найкращу перлину України внести в діамантову російську корону».

Тепер щодо «полків Січових стрільців». У листопаді 1918 року існував тільки Окремий загін Січових стрільців, який налічував 816 вояків та 46 старшин. Цей курінь розбив під Мотовилівкою трьохтисячне гетьманське військо, в якому лише російських офіцерів налічувалася тисяча. Командував гетьманським військом генерал князь Святополк-Мірскій, головнокомандувачем у гетьмана були граф Келлер (погромник Галичини в 1914-15 роках) і князь Долгоруков. Тоді ж головою гетьманського уряду був Гербель.

І остання авторська дезінформація щодо нібито пропозиції допомоги Антанти. Жодні посли Антанти не пропонували допомогу УНР. Антанта була союзником білої Росії, тому допомагала тільки білоросіянам — арміям Колчака, Денікіна, Юденича, Врангеля. Україна самотужки чинила опір повторній агресії Совєтської Росії в 1919 році. Очолив визвольну війну Симон Петлюра вже як головний отаман військ УНР, а корпус Січових стрільців Євгена Коновальця був найкращою частиною армії УНР. Імена Петлюри і Коновальця — це символи воюючої і нескореної України.