Здорова дитина — здорова нація

У 2009-2010 навчальному році у школах України запроваджено нову програму з фізичної культури в 5-9 класах. Це зумовлено тим, що нинішній стан здоров’я і спосіб життя дітей і молоді — в критичному стані. Нині кожна п’ята дитина народжується з вадами. Суттєво зросла частота порушень постави. Різко прогресують у середовищі підростаючого покоління хронічні хвороби серця, гіпертонія, неврози, остеопороз, артрити, ожиріння тощо. Така ситуація становить реальну загрозу генофонду нації, безпеці України, стала пріоритетною проблемою загальнодержавного значення і потребує адекватного рішення. З цього важливого та актуального питання ми ведемо розмову з методистом МЦ вищої категорії райвідділу освіти, відмінником освіти України Василем Досиним.

— Василю Дмитровичу, розкажіть, будь ласка, як виконується програма в школах району?

— Нашою творчою групою вчителів фізичної культури розроблено регіональне календарне планування для забезпечення вимог, які ставляться перед школою, виходячи з методичних рекомендацій МО і науки України. Найголовніше, щоб кожен учитель, враховуючи свій фаховий рівень, матеріальне забезпечення школи, умови праці, виховував школярів фізично і духовно здоровими.

— Чи до снаги нашим фахівцям виконати завдання програми?

— Це питання часу та наполегливої праці не тільки вчителів фізичної культури, а суспільства в цілому. Адже не тільки від нас залежить фізичний розвиток дитини. А якщо відверто, то в наших школах працюють непогані фахівці, які можуть, що від них залежить, поправити ситуацію. Усього вчителів — 92, з них 89 відсотків — це фахівці з вищою спеціальною освітою.

— Що, на Ваш погляд, у новій програмі є основним позитивом, що потребує доопрацювання?

— Позитивним є те, що рівень фізичної підготовленості не розглядається як визначальний критерій при оцінюванні досягнень учнів. У той же час, ці контрольні нормативи не зібрані в єдині вимоги, а розпорошені по різних варіативних модулях. Учні здають їх у прив’язці до конкретного модуля, а це означає, що якщо, скажімо, учні не обрали легку атлетику, то вчитель не має підстави тестувати учнів для виявлення рівня розвитку швидкості, витривалості, швидкісно-силових якостей.

Мета і завдання нової навчальної програми визначають її оздоровчо-рекреаційний характер, проте зміст навчального матеріалу має яскраво виражений напрям на «спортизацію», що, в свою чергу, унеможливлює самостійне використання учнями фізичних вправ для збереження та поліпшення здоров’я. Окрім того, у програмі 5—6 класів не передбачено вправи для розвитку всіх фізичних якостей, що знижує можливість всебічного та гармонійного фізичного розвитку. Змістом програми для учнів 7 класу не передбачено використання вправ для профілактики плоскостопості, для попередження порушень постави. А це на сьогодні дуже актуальна проблема.

І, нарешті, численними науковими дослідженнями доведено, що для міцного засвоєння навчального матеріалу його треба систематично повторювати. Рекомендовані матеріали орієнтують учителя на однопредметні уроки. Така практика не забезпечує формування стійких навичок.

— Як, на Вашу думку, можна б було виправити ситуацію, що склалася зі здоров’ям дітей?

— Проблема досить серйозна. Все необхідно вирішувати комплексно, а в першу чергу дбати про здоров’я дітей ще в дошкільному закладі, адже організм дитини формується з появи її на світ. Друге — запровадження в дошкільних закладах посади вихователя-інструктора з фізичної культури, створення належних умов праці: подбати про матеріально-спортивну базу, матеріальне забезпечення. По-третє, все фізичне виховання має бути в комплексі й послідовним: сім’я, садочок, початкова школа, спортивна школа. Слід подбати про належне медичне забезпечення, обов’язково передбачити посаду медичного працівника, — тільки тоді можна досягти бажаного результату.

— Тож який стан справ з розвитку фізичної культури у навчальних закладах району?

— Усі школи району забезпечені спеціалістами, які й зобов’язані виконувати нову програму. В більшості шкіл району є спортивні зали та спортивні кімнати. Поки що не мають їх Дебеславцівська, Малоключівська, Сідлищенська, Спаська ЗОШ І-ІІ ст., не кажучи вже про початкові школи, яких вісім.

З 2004 року в школах району введено третій урок фізичної культури за кошти місцевого бюджету. У цьому ми були одними із перших в області, що дало можливість десь на 15—20 відсотків покращити розвиток фізичної культури і спорту в цілому.

За 2005-2010 роки школи району як з Державного, так і місцевих бюджетів отримали спортивного інвентарю та обладнання майже на 700 тисяч гривень, включаючи ремонт та реконструкцію спортзалів.

Кожен рік фінансується районна спартакіада школярів з семи видів спорту, районна спартакіада вчителів з бюджетних та профспілкових комітетів —за кошти відділу та районної профспілки. На жаль, у зв’язку із затриманням бюджету на 2010 рік з листопада не вдалося профінансувати окремі види спартакіади школярів.

— Як на сьогодні виглядає наш район серед освітянських організацій з фізичної культури в області та Україні?

— Якщо взяти в цілому, то в області ми входимо в першу трійку за всіма показниками. Як ведеться в спорті: хто працює, той і має результат. Так, за останні роки ми були другими в обласній спартакіаді школярів з п’ятнадцяти видів спорту, поступившись лише місту Івано-Франківськ. Це, безумовно, високий результат. Учителі району за останні п’ять років двічі ставали чемпіонами області. Вагомі результати як в області, так і в Україні маємо з таких видів спорту: бокс, вільна боротьба, лижні перегони — чемпіони та призери України. Легка атлетика, футбол, гандбол, плавання — чемпіони та призери області.

— Які основні завдання в роботі методиста з питань фізичної культури і спорту?

— Важливо все. Найперше — це наполеглива творча, методична, практична робота з вчителями фізичної культури та тренерами РДЮСШ. Ділова та постійна робота з місцевою владою, відділом молоді та спорту, фізкультурно-спортивним товариством «Колос», обласним управлінням з фізичної культури і спорту, обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти, засобами масової інформації. Вирішення повсякденних питань без постійного контакту з цими людьми я не уявляю. Мені, як відповідальному за цей напрям, потрібно скоригувати методичну і практичну роботу в районі.

— Чи вдається Вам це?

— Я майже десять років на посаді методиста. Пропрацював не з однією владою, начальником відділу освіти. Разом з ними, вважаю, зробив багато. Але хочеться не зупинятись на досягнутому, бо сьогоднішній час вимагає нових підходів і знань з вирішення наболілих питань у розвитку фізичної культури і спорту школярів.

— Щоб б Ви хотіли побажати всім, з ким працюєте, щоб надалі розвивати фізичну культуру і спорт, ким бачиться Вам кінцевий результат?

— Бажаю всім міцного здоров’я, взаєморозуміння, терпіння, плідної праці, залучати якнайбільше школярів до систематичних занять фізичною культурою і спортом. Метою системи фізичного виховання слід проголосити надання випускникам школи загальної фізичної освіти, яка забезпечила б їм можливість пожиттєво свідомо використовувати засоби фізичного виховання для самовдосконалення і оздоровлення. Буде здорова дитина — буде здорова нація!