103 тисячі українських дітей не мають родини

103 тисячі українських дітей не мають родини, повідомляє Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту. Більшість із них мешкають в інтернатах, після яких дуже важко пристосовуватися до дорослого життя, зазначають фахівці. Як пом’якшити адаптацію дітей-сиріт? І яким є майбутнє випускників інтернатів?

Житлові проблеми

Більше половини випускників інтернатів не забезпечені житлом, до того ж вони мають складнощі з пошуком роботи, і через це вони ризикують потрапити на гачок торгівців людьми, зазначає представник ОБСЄ Олександр Кириленко. Аби уникнути цих тенет, ОБСЄ кілька років поспіль проводила проект із працевлаштування випускників інтернатів. «Можу сказати, що 122 випускника пройшли навчання, і на період закінчення проекту 80 з них були працевлаштовані. Це виключно випускники ПТУ, це не вища освіта. Дуже багато проблем виникає, коли діти закінчують життя в інтернаті і починають самостійне життя. Тому ми були дуже зацікавлені, щоб ці діти були вмотивовані пройти навчання з навичок працевлаштування, знали, як проходити інтерв’ю, як працювати на першому робочому місці тощо», - розповів представник ОБСЄ.

За результатами моніторингу проведеного Державною соціальною службою для сім’ї дітей та молоді, лише 40% випускників інтернатних закладів мають житло. Про це повідомила директор Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді Наталя Лук’янова. Але не всі, кому пощастило отримати дах над головою, мають придатні умови проживання. «40% дітей мають житло, але навіть із цих 40% не всі мають житло придатне для проживання або таке, куди дійсно можуть повернутися і спокійно жити. Адже там, наприклад, проживають батьки чи родичі, які зловживають наркотиками, алкоголем. 60% випускників взагалі не мають житла, але за це відповідають міські органи виконавчої влади», - зауважила Лук’янова.

Соціальні гуртожитки

Держава може допомогти випускникам інтернатів у соціальній адаптації та практичній підготовці до дорослого самостійного життя. Задля цього в Україні створюють систему соціальних гуртожитків, говорить Наталя Лук’янова.

ДОВІДКА: «Соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - гуртожиток) - заклад для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, метою діяльності якого є створення умов для соціальної адаптації осіб, що в ньому проживають, та їх підготовка до самостійного життя».( З Постанови Кабінету Міністрів Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування).

17-річна Олександра Станішевська з Одещини у 9 років залишилася сиротою і мешкала в інтернаті. Каже, що про існування соціального гуртожитку в її області дізналася випадково – з газети. І захотіла жити більш самостійним життям разом зі своїми однолітками і не так ізольовано як в інтернаті.

На відміну від інтернату, зазначає дівчина, - у гуртожитку вона дійсно відчула себе самостійною дорослою людиною. Навчилася готувати і зараз опановує професію кухаря. «В Інтернаті ми прокидалися, снідали. Нам все подавали готове. А тут, в гуртожитку, нас навчили готувати. Є пральна машинка, нас навчили нею користуватися, і тепер перемо самі. Головне – ми навчилися спілкуватися з людьми, адже в інтернаті в нас було абсолютно закрите коло знайомих. Отримуємо також матеріальну допомогу – близько 2 тисяч гривень в місяць. Ми віддаємо ці гроші соціальним працівникам, а вони кожен тиждень нам дають близько 200 гривень, тож ми відкладаємо потихеньку».

Нинішнього року держава виділила 16 мільйонів гривень на розвиток мережі таких гуртожитків. «На разі існує 17 соціальних гуртожитків. Отримано субвенцію з державного бюджету близько 16 мільйонів гривень. Ці гроші - для того, щоб дооблаштувати ще 13 таких закладів. Такі гуртожитки будуть в першу чергу ще в Донецькій області, це велика область і дуже велика кількість проблем, і в Рівненській області. Але ми плануємо влаштовувати їх у всіх регіонах України», - зазначила директор Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді.

Ризики

За офіційною статистикою, щорічно в українських притулках перебуває від 25 до 30 тисяч дітей. Лише кожна десята дитина, якою опікується держава, втратила рідних. Інші – це так звані «соціальні сироти» - при живих батьках.

Держава має забезпечувати дітей-випускників інтернатів житлом. Але на ділі будь-який випускник може залишитися на вулиці. Або житло можуть узагалі не надати, або до справи долучаться «дбайливі» опікуни, які перетворять дитину на безхатченка, говорить правозахисник Сергій Буров. «У нас був такий випадок, коли хлопець був позбавлений буквально всього. За паперами він був влаштований і проживав у гуртожитку, а фактично йому не було де жити. Коли залишається квартира в дитини, то цим часто маніпулюють. Вона ніби володіє майном, але розпоряджатися ним не може, і хтось, хто є опікуном якимось чином розпоряджається цією квартирою, наприклад продає».

Крім того, що випускники інтернатів часто не мають найпростіших побутових навичок і не знають моделі сімейного виховання, вони ризикують потрапити в кримінальне середовище, стати жертвами сексуальної експлуатації та торгівлі людьми.