Українська імміграція в Італії перетворюється на сталу діаспору

Українська імміграція в Італії позбувається тимчасового характеру і перетворюється на сталу діаспору. Це стверджують не тільки мігранти, а й дослідники феномену і представники української та італійської влади. У зв’язку з цим Посольство України в Римі зібрало активістів громади, щоб обговорити доцільність створення об’єднаної громадської організації українців Італії.

На Апеннінах, за даними Посольства, існує близько 40 громадських об’єднань українців. Одиниці з них мають юридичну реєстрацію. Такі об’єднання діють як у великих містах, так і в провінційних центрах. Кількість членів у них може бути від двох осіб до півсотні, та й ефективність діяльності різна. Стосунки між організаціями та їхніми лідерами складаються непросто, тож часом доходить до взаємних образ і конфліктів.

Ідея створити єдине об’єднання виношується в громаді роками. Остання зустріч у Посольстві, де зібралося близько 50 осіб, стала принаймні п’ятою спробою. Після чотирьох годин виступів і промов стало зрозуміло: єдиної організації і єдиного лідера бути не може. Один із промовців зауважив, що повторюється класична українська ситуація: «Як об’єднуватися, всі кричать «за», хто буде гетьманом, кожний каже «я».

Пропозиції

Додатковий радник римської мерії та голова Координаційної ради українських організацій Тетяна Кузик запропонувала розширити склад свого об’єднання і окрім «прекрасних концертів та фестивалів», проводити також річні збори громади для вирішення нагальних проблем.

«Бажаючі працювати записуються в оргкомітет і ми влаштовуємо гарну конференцію за участю українського Посольства та італійських властей, – заявила вона. – Таким чином, є можливість попрацювати і в групах. Якщо це група, яка займається проблемами людей літнього віку, вони згуртовуються і працюють над цим проектом».

Інший римський представник, голова Християнського товариства українців Італії Олесь Городецький радить спочатку обговорити конкретні цілі та завдання нового утворення, яке, однак, мало б функціонувати на зразок дорадчого органу при Посольстві.

«Чи потрібно об’єднуватися? Звичайно, потрібно, – каже Городецький. – Але ми маємо створити раду організацій на паритетних засадах. Всі тут присутні – представники місцевих громад входять до цієї ради. Не може бути єдиної організації в Італії, тому що хтось ставить пам’ятник Сталіну, а хтось святкує день народження Бандери. Як цих людей можна об’єднати?»

Заступник голови правозахисної організації «Оберіг» Микола Дулеба із Венеції вважає, що при створенні об’єднання українців доцільно перейняти досвід головування країн у Євросоюзі. Тому він запропонував: «Давайте створимо комітет, де буде головувати не окрема особа, а організація. Склали список і між собою домовилися про почерговість. По-друге, чому обов’язково представники Рима? Є ще Венеція, Мілан, Неаполь... Вони також хочуть і можуть працювати».

Загальний песимізм

У підсумку аж під вечір обрали підготовчий комітет, куди увійшли активісти-представники спільноти з півночі, центру та півдня Італії. Вони домовилися восени провести перші установчі збори для вироблення концепції майбутньої організації.

Більшість учасників зібрання песимістично налаштовані на здійснення об’єднавчого проекту. Одні кажуть, що громада ще не готова до такого згуртування, а інші взагалі переконані, що такі утворення в Італії не потрібні.

Як ось одна пані заявила: «Я тільки чую: створюємо, створюємо, створюємо... Давайте ставити питання перед нашим урядом, перед послами, коли нас повернуть на батьківщину. Треба говорити про те, що нині коїться в Україні, де ліквідовують українську мову».

За даними італійської влади, українська спільнота є п’ятою за чисельністю іноземною громадою в Італії. Офіційно тут налічують понад 150 тисяч українців. Але при цьому зауважують, що це далеко не реальна цифра. За приблизними підрахунками, якщо додати нелегалів та неповнолітніх дітей, українців на Апеннінах може бути понад півмільйона.