Чи дозріють опозиції до спільної позиції?

Розчарованих гризнею «помаранчевих» вождів та невдоволених антиукраїнською політикою нинішньої влади прикарпатців взялися знову доводити до точки політичного кипіння чільні представники місцевого політикуму. Услід за бютівцем Дмитром Шлемком прес-конференцію в Івано-Франківську дали й інші народні депутати від нашої області — «нашоукраїнці» Роман Ткач і Зіновій Шкутяк, які закликали національно-демократичні сили краю до згуртованості задля відсічі спробам режиму Януковича підпорядкувати Україну інтересам Росії та поширили від імені народних депутатів, лідерів політичних і громадських організацій краю звернення до громадськості із закликом захистити незалежність держави й демократичні цінності.

Як відомо, тиждень тому вже відбулася перша нарада місцевих діячів із десятка організацій стосовно вироблення спільної тактики й координації дій супроти високовладного антиукраїнства, яке нині бульдозером зносить українські завоювання за останні два десятиліття. Як виглядає, до конкретики ці лідери ще не дозріли, хоч і мають, за словами Романа Ткача, «розуміння того, що якщо йти до краян, то йти спільно».

Роман Ткач і Зіновій Шкутяк, як відомо, днями під час ратифікації «харківських угод» відчули загрози зі сходу, що називається, на власній шкурі, коли у Верховній Раді вони намагалися жменькою протистояти безцеремонним «бійцям» Януковича, призвичаєним до кулачних з’ясувань. Тоді стало очевидним, що розрізнена парламентська опозиція самостійно вже не впорається з владою «донецької» меншості в Україні. Здається, таких чітко виражених антиукраїнських дій від команди Януковича «нашоукраїнці», частина яких під час другого туру виборів загравала з «регіонами» своїм нейтралітетом, явно не чекали, інакше б опозиція не виглядала такою безпомічною під час останньої сесії Верховної Ради, якщо не змогла навіть захистити своїх депутатів, яких по-бандитськи ззаду й укількох на одного товкли сп’янілі від вседозволености донецькі «пацани». Відомо ж, що проти лома немає прийому, окрім іншого лома. Натомість запущені яйця й димові шашки продемонстрували лише повну безпорадність «нунсівців». Що стосується Р.Ткача і З.Шкутяка, то вони у тій парламентській колотнечі показали бодай бійцівські якості, тоді як більшість їх колег із опозиційного табору демонструвала свою відсторонену інтелігентність.

Наскільки ж нині готова до згуртування перед серйозними антиукраїнськими загрозами наша націонал-демократія? Роман Ткач, який тепер позиціонує себе безпартійним і закликає інших «поставити партійні прапори в комірчину», не демонстрував особливого оптимізму щодо готовности партійних лідерів Прикарпаття до консолідації. Від п. Ткача стало відомо, що звернення щодо недопущення продовження терміну базування російського флоту в Україні, яке наприкінці квітня не змогла ухвалити через зрив сесії обласна рада, не підтримала й місцева УНП на чолі з івано-франківським мером В.Анушкевичусом попри дворазове звертання до нього того ж п. Ткача.

Отож наразі нічого ще не вирішено, окрім оголошеного наміру створити координаційну раду національно-патріотичних сил. Як співвідноситиметься вона з «Комітетом порятунку України», за створення якого на Івано-Франківщині береться обласна організація «Батьківщини» на чолі з її чільником Дмитром Шлемком, можна хіба що лише здогадуватися.

Зіновій Шкутяк стосовно спільних дій з бютівцями, без згуртування з якими в наших розрізнених опозицій, як виглядає, навряд чи щось путнє вийде, висуває попередню умову: щоб Юлія Тимошенко пояснила свої «туманні» газові домовленості з Путіним у 2009 році, бо саме від них, на думку п. Шкутяка та «Нашої України» назагал, ростуть «ноги» в нинішніх «харківських угод» Януковича-Медведєва. Якраз сьогодні, в суботу, лідерка БЮТ Ю.Тимошенко має заплановану прес-конференцію в Івано-Франківську, то, може, й дасть стосовно цього якісь роз’яснення.

А наразі Р.Ткач і З.Шкутяк ще хочуть розібратися з тим, що діється з депутатами обласної ради, через яких було зірвано сесію. За словами п. Шкутяка, «ситуація в обласній раді справді погана», причому стосується це всіх фракцій, а не лише «Нашої України». Президія партії «НУ» днями направила листа керівництву своєї обласної структури на Прикарпатті стосовно її п’ятьох депутатів, отож треба очікувати аналізу їхніх депутатських «польотів», через які внаслідок зриву сесії, що мала продемонструвати солідарність з іншими галичанськими облрадами стосовно несприйняття анексіоністських намірів режиму Януковича, на наш прикарпатський «п’ємонт» кинуто ганебну тінь. Роман Ткач, який формував список рухівських депутатів обласної ради, теж готовий після вияснень назвати когось «зрадником».

Під час прес-конференції було заторкнуто й щемливе питання про федералізм. Як відомо, «регіонали» для відвернення уваги суспільства від наразі безпомічної економічної політики їхнього уряду підкинули заявою відомого сепаратиста 2004 року, а нині віце-прем’єра з питань регіональної політики В.Тихонова (при цьому він повідомив, що Президент В.Янукович поставив перед урядом стратегічне завдання з децентралізації влади), й свіжу тему федерального устрою. Це зразу ж дало відлуння в Криму, де проросійські радикали почали вимагати від Януковича конфедерації між Кримом та Україною.

Якщо З.Шкутяк, за його словами, «однозначно негативно» ставиться до федералізації України, то Р.Ткач з цього приводу сказав таке: «Особисто дуже серйозно я зайнявся вивченням питання федералізму. Сам розвиток подій в Україні змушує до цього...»

Проблематикою федералізму (читай: і сепаратизму) нині цікавиться все більше українців. Причиною цьому, звичайно, є провальна політика влади й політичні та ментальні відмінності між регіонами, одні з яких і далі дивляться на схід, а другі — на захід. Цю тему почали відверто дискутувати навіть в українській продержавницькій пресі. «Держава зобов’язана нарешті припинити демонстративно-легальну антидержавну діяльність «п’ятої колони», — писала недавно газета «День» (за 2-3 квітня ц.р.). — Не завадило б поставити перед відповідальним виборомѕ наших олігархів: або вони разом із своїми регіонами (читай: із своїм бізнесом) відходять від України і, таким чином, неодмінно потрапляють під жорсткий вплив КДБістської Росії.., або сприяють поступовомуѕ переходу цих регіонів на український шлях розвитку... Ми опиняємося перед альтернативою — або дозволити поглинути себе і остаточно розпрощатися зі своїм майбутнім, або піднятися на власний захист, у результаті чого Україна може постати перед можливим політичним розколом. Розв’язання проблеми у такий спосіб можна назвати «ефектом ящірки». Як відомо, в момент небезпеки ця істота залишає хвіст, але зберігає життя».

Не дивно, що політична ситуація в Україні, яка протягом багатьох років виглядає як спроба пливти в Європу з прив’язаними східними «гирями» до ніг, а нині дедалі більше нагадує компанію українського кролика й російського удава в одній клітці, змушує багатьох українців зайнятися вивченням табуйованих політичних тем... Адже від нинішньої верхівки в Україні можна сподіватися чого завгодно, що й ідея децентралізації може виглядати невинною квіточкою...