Ще раз про Берлінську операцію і генерала Айзенгауера

Ціни не було б статті уродженця с.Старого Гвіздця Василя Шпарика, вміщеній на Коломия ВЕБ Портал, якби він, безпосередній учасник взяття Берліну, побудував розповідь про другу половину квітня і початок травня 1945 р. на основі своїх особистих вражень. Однак фронтовик вирішив чомусь викласти хід подій в інтерпретації Верховного головнокомандувача союзних сил генерала Айзенгауера, використавши для цього 20-річної давнини книжку московського «Політвидаву». Не дивно, що недостатньо обізнаний із «закулісною» історією Берлінської операції читач так і не довідався всієї правди.

Оскільки зовсім недавно, аналізуючи розпорядження голови Коломийської РДА стосовно 65-х роковин Перемоги, я також цитував Айзенгауера, знову дозволю собі нагадати один з мотивів, через який союзники СРСР відмовилися штурмувати німецьку столицю. Айзенгауера не влаштовувала передбачувана кількість жертв штурму – близько 100 тисяч вояків. Американський генерал, на відміну від генералів сталінських, узагалі був переконаний у тому, що ніяка слава не варта крові, пролитої за неї на полі бою.

А в чому ж полягали «глибокі розбіжності в антигітлерівській коаліції», про які згадує слідом за московським «Політвидавом» В.Шпарик? Людина, яку аж ніяк не охарактеризуєш як тупого солдафона, Айзенгауер не зважив ні на просьбу брати Берлін британського прем’єра Черчиля, ні на мрії про лаври визволителя столиці фельдмаршала Монтґомері. Навіть не попередивши об’єднаний англо-американський штаб, Верховний головнокомандувач відправив у березні 1945-го телеграму Сталінові, в якій щиросердно признався: головний удар я хочу спрямувати вздовж осі Ерфурт-Лейпциг-Дрезден. Сталін задоволено відповів, що цей намір цілком збігається з наміром радянських військ.

Айзенгауер був на той час військовим, Черчиль і Сталін – геополітиками. Черчиль уже прекрасно бачив, яким лихом може обернутися для Європи вступ у Берлін радянських військ. Сталін, підсміюючись над одержаною телеграмою, також чудово усвідомлював значимість взяття Берліну. І розпорядився кинути на місто армаду з 7.750 танків і 11 тисяч літаків.

Берлінська операція занесена в Книгу рекордів Гіннеса як найбільше воєнне протистояння в історії. З обох боків у ній брало участь близько 3.5 мільйона вояків, і якщо вірити останнім даним Міноборони Росії, безповоротні втрати червоноармійців становлять 81.116 вояків, включно з 2.825 вояками двох польських армій. Але вірити даним Міноборони Росії, як твердять незалежні аналітики, не варто. Згідно з польськими офіційними даними, втрати в Берлінській операції – 72 тисячі поляків убитих і 3.8 тисячі тих, хто пропав безвісти. Тобто набагато більше, ніж російські дані. Виходячи з цих розрахунків, загальні втрати Червоної армії в Берлінській операції – понад 316 тисяч вояків. А тепер пригадайте, яку кількість своїх солдатів не дозволив знищити Айзенгауер.

І насамкінець – про Айзенгауера як письменника. Невдовзі після війни він написав невідому для радянського читача книжку «Хрестовий похід у Європу», яка й нині актуальна. Тому що передбачає виникнення двох ворожих таборів через ідеологічні відмінності двох великих держав і можливу нову війну. Якщо б вдалося спорудити між цими відмінностями надійні мости, прогнозує автор, у світі запанували б мир і злагода.

Поки що, як бачимо, з мостами не особливо вдається. І ще й Україна починає обирати собі для диспозиції надто вже крутий берег...