Антон Олійник: У що оцінити свободу?

Укладення угоди про розміщення Чорноморського флоту Російської Федерації в Севастополі ще на 25 років, [1] імовірно, послаблює здатність України проводити самостійну зовнішню, а в якомусь сенсі і внутрішню (якщо говорити про проблеми кримського регіоналізму) політику. Обмеження незалежності має при цьому цілком певну ціну: запропоновану Росією знижку на газ оцінюють приблизно в 40 мільярдів доларів. [2]

Аналогічно пропозиція про об’єднання російського "Газпрому" і "Нафтогазу", що здатне юридично закріпити енергетичну залежність України, теж має свою ціну. Експерти говорять про приблизно шестивідсоткову частку в капіталі об’єднаної компанії, [3] на яку може розраховувати український уряд (за нинішньої капіталізації "Газпрому" [4] це відповідає 8-9 мільярдам доларів). Багато це чи мало, якщо йдеться про свободу? Як взагалі оцінювати свободу: її конкретну цінність і для окремого індивіда, і для країни загалом?

Філософи виокремлюють два підходи до вирішення цього завдання. [5] Відповідно до першого, свобода цінна настільки, наскільки ми цінуємо можливості, що відкриваються за її умов. Скажімо, цінність енергетичної незалежності України порівнянна з очікуваним прибутком від різноманітних проектів у сфері енергетики, можливих у майбутньому: від різних конфігурацій газотранспортного консорціуму до розвитку менш енергоємних технологій. Тоді питання про оптимальну свободу має практичне рішення: чи покривають вигоди від одержання дешевого російського газу переваги всіх можливих у майбутньому бізнес-проектів у сфері енергетики? Адже при об’єднанні з "Газпромом" долю потенційно необмеженого кола бізнес-проектів у галузі енергетики вирішуватимуть у Москві, а не в Києві чи навіть між Києвом і Москвою.

Відповідно до другого підходу, свобода цінна сама по собі, незалежно від привабливості одержуваних за її умов результатів. Навіть якщо майбутні бізнес-проекти в галузі енергетики не обіцяють особливих дивідендів, важливо почуватися "господарем у своїй хаті", або Maitres chez nous, як любили говорити у Квебеку періоду "Тихої революції" 1970-х років.

До слова, економічно зміцнілий Квебек навесні цього року виявився не готовий зіштовхнутися з аналогічним підходом з боку іншої канадської провінції, Нью-Брансвік. Одна з найбільших у світі енергетичних компаній Hydro-Quebec зробила уряду Нью-Брансвіку вигідну пропозицію про придбання підконтрольної йому New Brunswick Power, від якої, на її думку, не можна відмовитися. Однак протести населення Нью-Брансвіку – яке, очевидно, бажає залишатися господарем у своїй хаті, а не керується вигодами від конкретних угод – виявилися непереборною перешкодою об’єднанню компаній через поглинання. [6]

Якщо навести ще один приклад, то привабливість азартної гри для декого зводиться до перевищення очікуваного виграшу над ціною білета або сумою ставок, а для інших – до самої можливості бути залученим у гру як самостійна одиниця. Головний герой роману "Гравець" Фьодора Достоєвського, поза всякими сумнівами, належав до другого типу.

Продовжуючи цю аналогію, можна зауважити певну невідповідність між ігровим минулим декотрих представників "донецьких" (тих, які відточували свою майстерність гри в карти спершу на вокзалі, а потім і в більш респектабельних місцях) і їхнім нинішнім ігноруванням цінності самої здатності вести власну гру. Чи вони сподіваються в недалекому майбутньому переграти російських партнерів, згадавши так молоді літа? Доволі малоймовірно, зважаючи на порівняльні переваги останніх у жорстких силових єдиноборствах: у протистояннях із представниками більш традиційних злодійських професій, не кажучи вже про "спортсменів", "катали" зрідка виходять переможцями.

Якщо ж говорити про населення України загалом, то воно має тенденцію вбачати у свободі радше самоцінність, а не тільки умову для досягнення конкретних результатів. Аналізуючи вплив на оцінки українців суб’єктивного відчуття свободи (за даними World Values Survey за листопад 2006 року), можна побачити, що внесок таких факторів, як матеріальний добробут або здоров’я, пояснює ці оцінки доволі незначною мірою. Але ж і гроші, і здоров’я цілком відповідають логіці оцінки свободи через можливості, що відкриваються завдяки їй. Це підказує, що як Квебек і Нью-Брансвік, в українському контексті не слід більше не брати до уваги цінності відчуття себе господарем у своїй хаті. Проблема лише в тім, що, на відміну від мешканців канадських провінцій, українці наразі не можуть утвердити цю цінність як значущий фактор при ухваленні політичних рішень. Утім, ключовим словом тут може виявитися саме "наразі".

----------------------------------------

У статті використано низку положень із щорічної "Лекції свободи" на згадку про Олександра Кривенка (Львів, 14 травня 2010 року).

[1] http://www.pravda.com.ua/news/2010/04/29/4990034/

[2] http://www.vedomosti.ru/newspaper/article/2010/04/28/232781

[3] http://gazeta.ru/business/2010/04/30/3360703.shtml

[4] http://www.lenta.ru/news/2010/01/26/gazprom1

[5] Morriss, Peter (2009). Power and Liberalism. In Clegg, Stewart R. & Haugaard (Eds.) The SAGE Handbook of Power (pp. 54-69). Los Angeles, CA: SAGE.

[6] http://www.theglobeandmail.com/ report-on-business/ industry-news/energy-and-resources/ of-nb-deal/article1527804/

Автор: Антон ОЛІЙНИК, Західна аналітична група
Обговорити на форумі