друкувати
Друга світова війна для мешканців Західної України тривала довше
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2010-05-07 12:45:14
Друга світова війна для мешканців Західної України тривала довше, аніж для українців Східної й Центральної України: вона почалася у вересні 1939-го й тривала десь до вересня 1945-го. А якщо сюди включити збройний опір українських повстанців радянській владі, то воєнні дії тривали до середини 1950-х років.
Друга світова за кількістю людських жертв і знищенням матеріальних ресурсів переважує Першу світову війну. Приблизні підрахунки жертв становлять від 35 до 60 мільйонів життів. (Перша світова забрала 10 мільйонів). За статистикою, Радянський Союз зазнав найбільших людських втрат — приблизно 11 млн. військових і 7 млн. цивільного населення.
Однією з головних арен війни була Україна, яка втратила майже півтора мільйона військового особового складу і понад чотири мільйони цивільних. Окрім військових втрат, радянська влада евакуювала близько чотирьох мільйонів українців на схід під час наступу німців у 1941—42 рр.
28 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту заволоділи містом Коломия. А вже 29 березня, о 21 годин, з нагоди звільнення міста Москва салютувала дванадцятьма артилерійськими залпами зі 124 гармат. Відповідний Наказ Сталіна було опубліковано у всіх газетах. Про події в Коломиї 28—29 березня була надрукована стаття учасника визволення міста М.Николаєва ("Червоний прапор", 29 березня 1969 р.).
Краєзнавець і журналіст Василь Нагірний у статті "Коломия у вогні" ("Вільний голос", 6 квітня 1996 р.) описує руйнування Коломиї німецькими бомбардувальниками. Зруйновано великий квартал біля центрального ринку, одна з бомб пошкодила дах на інституті уршулянок (тепер — гімназія ім. М.Грушевського), внаслідок чого загинули дві черниці. Інша бомба впала у районі кляштора. Більше тижня горіла гімназія (тепер — СШ №1). Також декілька днів горіла в’язниця (тепер — медколедж).
Колишня вчителька Корницької школи (нині покійна) Вікторія Москаль в інтерв’ю журналістові "Вільного голосу" ("ВГ", 27.03.1999 р.) розповіла про паніку, яка охопила мешканців Коломиї під час втечі німців і першого приходу радянських танків. Спершу у стосунках між місцевими мешканцями і переможцями відчувалася якась ідилія. Але вже після перемоги у сорок п’ятому покотилася хвиля серійних репресій. У місті проводилися багатолюдні мітинги, велась посилена агітація, відновив роботу драмтеатр, на сцені якого ставилися примітивні агітаційні вистави.
Церковне життя ще "котилося" за інерцією. Священик Степан Гаврилів готував школярів до першого причастя. Водночас комуністи створювали в місті піонерські й комсомольські організації. Першого повоєнного року в Коломиї було на обліку 126 комсомольців і 560 піонерів.
До ворогів переможці ставилися безжально. Дмитро Пнівчук описує, як страчували голову Печеніжинської сільради Івана Майданського ("Вісник Коломиї", 19.01.1991 р.).
"... 21 січня 1945 р. привезли його в центр Коломиї на колишню площу Леніна, зібрали тут студентів, прочитали вирок і почепили на груди табличку "Изменник Родины". Заграв духовий оркестр. Майданському накинули на шию петлю з дроту...".
У 1950-х роках в СРСР створили організацію ветеранів війни, згодом — війни і праці. Напередодні проголошення незалежності України у грудні 1990 року ветерани війни, котрі засудили комуністичне минуле, утворили альтернативну ветеранську організацію — на засадах демократії і національного відродження. Створилася така організація і в Коломиї. Її першим головою став учасник бойових дій Юрій Ткачук. Ініціаторами створення були: Мельничук І.М., Сербинський Ю.К., Стромецький М.В., Яремчук Я.О., Томчук Й.М., Гуменюк Г.В., Костів В.І., Шевчук М.І., Стадниченко З., Томенчук Й.М., Петрук Д.П., Бабинюк П.В. та інші.
Створено осередки в 17 селах району. Згодом коломийська організація ввійшла до Всеукраїнського об’єднання ветеранів (на демократичних засадах).
Сьогодні наймолодшим ветеранам світової війни — за 80, їх зосталося зовсім мало. Коломийську організації очолює Богдан Грушка.
Автор: Іван ДЖИНДЖУРА, газета "Вільний голос"
На знімках з архіву В.Нагірного: День Перемоги на площі Героїв (1970-ті роки), майор Приліпко, 1945 р.
Обговорити на форумі
Друга світова за кількістю людських жертв і знищенням матеріальних ресурсів переважує Першу світову війну. Приблизні підрахунки жертв становлять від 35 до 60 мільйонів життів. (Перша світова забрала 10 мільйонів). За статистикою, Радянський Союз зазнав найбільших людських втрат — приблизно 11 млн. військових і 7 млн. цивільного населення.
Однією з головних арен війни була Україна, яка втратила майже півтора мільйона військового особового складу і понад чотири мільйони цивільних. Окрім військових втрат, радянська влада евакуювала близько чотирьох мільйонів українців на схід під час наступу німців у 1941—42 рр.
28 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту заволоділи містом Коломия. А вже 29 березня, о 21 годин, з нагоди звільнення міста Москва салютувала дванадцятьма артилерійськими залпами зі 124 гармат. Відповідний Наказ Сталіна було опубліковано у всіх газетах. Про події в Коломиї 28—29 березня була надрукована стаття учасника визволення міста М.Николаєва ("Червоний прапор", 29 березня 1969 р.).
Краєзнавець і журналіст Василь Нагірний у статті "Коломия у вогні" ("Вільний голос", 6 квітня 1996 р.) описує руйнування Коломиї німецькими бомбардувальниками. Зруйновано великий квартал біля центрального ринку, одна з бомб пошкодила дах на інституті уршулянок (тепер — гімназія ім. М.Грушевського), внаслідок чого загинули дві черниці. Інша бомба впала у районі кляштора. Більше тижня горіла гімназія (тепер — СШ №1). Також декілька днів горіла в’язниця (тепер — медколедж).
Колишня вчителька Корницької школи (нині покійна) Вікторія Москаль в інтерв’ю журналістові "Вільного голосу" ("ВГ", 27.03.1999 р.) розповіла про паніку, яка охопила мешканців Коломиї під час втечі німців і першого приходу радянських танків. Спершу у стосунках між місцевими мешканцями і переможцями відчувалася якась ідилія. Але вже після перемоги у сорок п’ятому покотилася хвиля серійних репресій. У місті проводилися багатолюдні мітинги, велась посилена агітація, відновив роботу драмтеатр, на сцені якого ставилися примітивні агітаційні вистави.
Церковне життя ще "котилося" за інерцією. Священик Степан Гаврилів готував школярів до першого причастя. Водночас комуністи створювали в місті піонерські й комсомольські організації. Першого повоєнного року в Коломиї було на обліку 126 комсомольців і 560 піонерів.
До ворогів переможці ставилися безжально. Дмитро Пнівчук описує, як страчували голову Печеніжинської сільради Івана Майданського ("Вісник Коломиї", 19.01.1991 р.).
"... 21 січня 1945 р. привезли його в центр Коломиї на колишню площу Леніна, зібрали тут студентів, прочитали вирок і почепили на груди табличку "Изменник Родины". Заграв духовий оркестр. Майданському накинули на шию петлю з дроту...".
У 1950-х роках в СРСР створили організацію ветеранів війни, згодом — війни і праці. Напередодні проголошення незалежності України у грудні 1990 року ветерани війни, котрі засудили комуністичне минуле, утворили альтернативну ветеранську організацію — на засадах демократії і національного відродження. Створилася така організація і в Коломиї. Її першим головою став учасник бойових дій Юрій Ткачук. Ініціаторами створення були: Мельничук І.М., Сербинський Ю.К., Стромецький М.В., Яремчук Я.О., Томчук Й.М., Гуменюк Г.В., Костів В.І., Шевчук М.І., Стадниченко З., Томенчук Й.М., Петрук Д.П., Бабинюк П.В. та інші.
Створено осередки в 17 селах району. Згодом коломийська організація ввійшла до Всеукраїнського об’єднання ветеранів (на демократичних засадах).
Сьогодні наймолодшим ветеранам світової війни — за 80, їх зосталося зовсім мало. Коломийську організації очолює Богдан Грушка.
Автор: Іван ДЖИНДЖУРА, газета "Вільний голос"
На знімках з архіву В.Нагірного: День Перемоги на площі Героїв (1970-ті роки), майор Приліпко, 1945 р.
Обговорити на форумі