друкувати
Зустріч з автором "Братів..." Михайлом Андрусяком
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2010-05-07 11:58:14
На якихось півгодини Годи-Добровідська сільська бібліотека на Коломийщині (завідуюча — Ірина Маркуш) перетворилася на справжню Мекку. Сюди в останні дні квітня на семінар приїхали бібліотечні працівники, тож передусім познайомилися із цим просвітнім закладом. Невелике приміщення заледве вміщало всіх учасників. Сам же семінар "Участь публічних бібліотек у соціально-економічному і культурному житті місцевої громади" відбувся у сільському клубі, сусідньому із книгозбірнею приміщенні.
Перед святково прибраною сценою на столику викладено виставку творів лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка 2010 року, нашого краянина Михайла Андрусяка. На сцену виходять в національному вбранні дівчата (на знімку), а також учнівська малеча. Вони щирою піснею і словом вітали учасників семінару у рідному селі і піднесли, за українським звичаєм, хліб-сіль на рушнику директору центральної районної бібліотеки Орисі Бирчак. Вітав на годи-добровідській землі бібліотечних працівників і сільський голова Василь Угорчук. Кожне село, селище, місто унікальні по-своєму, а Годи-Добровідка — унікальна подвійно. Розташоване не перехресті автомобільної дороги на Обертин, Джурків і залізниці на Івано-Франківськ, село радше робітниче, ніж аграрне. Основним бюджетоутворюючим підприємством для нього є ветсанзавод, який хоч і псує інколи повітря, однак дає роботу місцевим людям. Був колись тут і бурякопункт, і паливний склад, — згадував недавню історію села сільський голова. — Подвійна назва склалася з назв сіл, які у повоєнні роки об’єднали в одне. Тож у селі — дві церкви, два цвинтарі і самі люди себе досі ідентифікують як "ґодівські" та "добровідські", наче підкреслюючи цю подвійність. А залізнична станція, до речі, взагалі чомусь називається "Годи-Турка". Та, на жаль, попри все село наче зупинилося у своєму поступі — ніяк не може перетнути тисячний рубіж населення. Як мешкали у 1939 році в двох селах 910 людей, так і тепер їх не набагато більше — 980. Зазначав також голова, що клуб, у якому сьогодні зібралися бібліотекарі району, побудований ще 1937 року силами громади. Чи не дух старої хати-читальні спонукав, бува, до цієї історичної оповідки сільського голову? Принаймні, для зустрічі з письменником Михайлом Андрусяком камерна атмосфера старого приміщення дуже пасувала.
Вітала у рідному селі учасників семінару і ведуча творчої зустрічі методист районного відділу культури і туризму Наталія Тарновецька. Тут вона виросла, з цієї сцени неодноразово виступала, а сьогодні знайомила з творчістю педагога, перекладача, журналіста, письменника Михайла Андрусяка. Його трилогія "Брати грому", "Брати вогню", "Брати просторів", за яку він і став лауреатом найпрестижнішої державної премії, — це своєрідна енциклопедія боротьби нашого народу. Герої його книг — це не зібрані образи, не узагальнені персонажі, а живі реальні люди. За книгами автора стоїть тривала копітка праця зі збирання непростих пошуків, по крупинках, історичної інформації. І ми мусимо знати нашу історію, інакше, за відомим висловом, будемо приречені пережити її ще раз. А повторно такої хресної дороги наш народ може й не витримати... Вдало доповнили зустріч епізоди з книг, прочитані бібліотекарем із с. Сопова Марією Грабовською і завідувачем організаційно-методичного відділу ЦРБ Ігорем Косовчичем, народні пісні у виконанні жіночого тріо з Раківчика.
Свою розповідь Михайло Андрусяк розпочав зі спогадів про дитячі роки. Поскільки батьки були репресовані, то з малих років він ріс підпільником. Навчився читати ще у п’ять років, тож щиро заздрив у дитинстві бібліотекарям і продавцям. Бібліотекарям, бо ті опікувалися величезною кількістю книжок, а продавцям, бо, як кожна дитина, а особливо з бідної сім’ї, мріяв наїстися цукерок. Бібліотеку у своєму селі на Городенківщині Михайло дуже швидко всю перечитав. Але справжніми героями для нього, на яких хотів бути схожим, були рідні батьки: на тата — з його твердістю характера і підвищеним почуттям справедливості і на маму, закохану у пісню, у слово. Попри те, що система з їхньої сім’ї не спускала очей, у них завжди збиралися такі ж репресовані, як і вони, стиха ведучи свої розмови. Батьки ніколи не приховували свого минулого і розповідали про славетну історію УПА, учасниками і свідками якої були самі. Тож герої його майбутніх книг через ці оповіді були знайомі Михайлові ще з дитинства, важкого і бідного. Тому був дитиною хворобливою, але це тільки спонукало його зайнятися спортом. Власне, спорту й завдячує своїй вищій освіті. Тільки тому, що був спортсменом і захищав честь університету на різноманітних змаганнях, його не виключили з навчального закладу. Не за знання, а за походженням з патріотичної родини. Зате система відігралася в подальшому. У школі, фактично, не давали працювати вчителем іноземної мови. Влаштувався перекладачем в агрофірму "Прут", але й тут був невиїзним. А згодом, 1988 року, була створена перша в Україні демократична газета "Агро".
Свою першу книгу він написав за маминими спогадами, але тоді, 1985 року, в Івано-Франківській друкарні тричі викрадали папір та постійно підвищували ціну за друк. Надрукували її все-таки у Снятинській друкарні. Реалізувати себе як автор зміг уже за часів незалежності. Загалом, першою книгою уже знаменитої трилогії Михайла Андрусяка мала бути повість "Брати вогню". З її головним героєм Василем Федюком запізнався в газеті "Агро", куди той завітав, приїхавши у відпустку до Коломиї із Курська. Самі ж назви брати грому, вогню, просторів запозичені автором із пісні, яка запам’яталася з дитинства. Уже в дорослому віці дослідив, що це був гімн відтинку УПА "Чорний ліс", написаний Марком Боєславом. Його перші книги вже зачитані. Якось, згадував зі сцени Михайло Андрусяк, познайомили його з повстанською родиною. Жили старенькі високо в горах, під лісом і спершу не хотіли з ним навіть говорити. Дістали добряче зачитану книжку "Брати грому", — мовляв, ти краще прочитай оце. Та коли довідалися, що мають справу з її автором, мова відразу ж налагодилася.
Незабаром його трилогія стане доступнішою широкому загалу, адже для бібліотек області її закуплено по тисячі примірників кожного тому. А сьогодні автор працює над новою книгою з робочою науковою "Дух одвічної стихії" — про останнього керівника УПА Василя Кука. Доповнювали патріотичний настрій зустрічі і виступи годи-добровідського чоловічого квартету, в якому співає і сільський голова.
А насамкінець Михайлові Андрусяку вручили букети квітів — від бібліотечних працівників їхній керівник в районі Орися Бирчак (на знімку), а від Годи-Добровідки — завбібліотекою Ірина Маркуш. Наш краянин, у свою чергу, подарував сільській бібліотеці свою трилогію. В перерві учасники семінару підходили до пана Михайла, ще і ще раз дякуючи йому за змістовну і цікаву зустріч.
А далі семінар продовжив роботу. Бібліотечні працівники заслухали низку фахових питань, власне, через які і зібралися, а саме: "Публічна бібліотека і користувач: формування і підтримка якісного читання" (Оксана Качорак, заввідділом обслуговування обласної універсальної бібліотеки ім. І. Франка); "Феномен сучасної публічної бібліотеки (Ігор Косовчич, завідувач організаційно-методичного відділу ЦРБ); "Підвищення інформаційної ролі бібліотек в соціально-економічному та культурному житті місцевої громади" (Руслана Ониськів, завідувачка інформаційно-бібліографічного відділу ЦРБ); "Рекомендації з охорони праці" (Валентина Турівна, спеціаліст з питань охорони праці) та ін.
Автор: Олег ПРОСКУРЯКОВ, газета "Вільний голос"
Обговорити на форумі
Перед святково прибраною сценою на столику викладено виставку творів лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка 2010 року, нашого краянина Михайла Андрусяка. На сцену виходять в національному вбранні дівчата (на знімку), а також учнівська малеча. Вони щирою піснею і словом вітали учасників семінару у рідному селі і піднесли, за українським звичаєм, хліб-сіль на рушнику директору центральної районної бібліотеки Орисі Бирчак. Вітав на годи-добровідській землі бібліотечних працівників і сільський голова Василь Угорчук. Кожне село, селище, місто унікальні по-своєму, а Годи-Добровідка — унікальна подвійно. Розташоване не перехресті автомобільної дороги на Обертин, Джурків і залізниці на Івано-Франківськ, село радше робітниче, ніж аграрне. Основним бюджетоутворюючим підприємством для нього є ветсанзавод, який хоч і псує інколи повітря, однак дає роботу місцевим людям. Був колись тут і бурякопункт, і паливний склад, — згадував недавню історію села сільський голова. — Подвійна назва склалася з назв сіл, які у повоєнні роки об’єднали в одне. Тож у селі — дві церкви, два цвинтарі і самі люди себе досі ідентифікують як "ґодівські" та "добровідські", наче підкреслюючи цю подвійність. А залізнична станція, до речі, взагалі чомусь називається "Годи-Турка". Та, на жаль, попри все село наче зупинилося у своєму поступі — ніяк не може перетнути тисячний рубіж населення. Як мешкали у 1939 році в двох селах 910 людей, так і тепер їх не набагато більше — 980. Зазначав також голова, що клуб, у якому сьогодні зібралися бібліотекарі району, побудований ще 1937 року силами громади. Чи не дух старої хати-читальні спонукав, бува, до цієї історичної оповідки сільського голову? Принаймні, для зустрічі з письменником Михайлом Андрусяком камерна атмосфера старого приміщення дуже пасувала.
Вітала у рідному селі учасників семінару і ведуча творчої зустрічі методист районного відділу культури і туризму Наталія Тарновецька. Тут вона виросла, з цієї сцени неодноразово виступала, а сьогодні знайомила з творчістю педагога, перекладача, журналіста, письменника Михайла Андрусяка. Його трилогія "Брати грому", "Брати вогню", "Брати просторів", за яку він і став лауреатом найпрестижнішої державної премії, — це своєрідна енциклопедія боротьби нашого народу. Герої його книг — це не зібрані образи, не узагальнені персонажі, а живі реальні люди. За книгами автора стоїть тривала копітка праця зі збирання непростих пошуків, по крупинках, історичної інформації. І ми мусимо знати нашу історію, інакше, за відомим висловом, будемо приречені пережити її ще раз. А повторно такої хресної дороги наш народ може й не витримати... Вдало доповнили зустріч епізоди з книг, прочитані бібліотекарем із с. Сопова Марією Грабовською і завідувачем організаційно-методичного відділу ЦРБ Ігорем Косовчичем, народні пісні у виконанні жіночого тріо з Раківчика.
Свою розповідь Михайло Андрусяк розпочав зі спогадів про дитячі роки. Поскільки батьки були репресовані, то з малих років він ріс підпільником. Навчився читати ще у п’ять років, тож щиро заздрив у дитинстві бібліотекарям і продавцям. Бібліотекарям, бо ті опікувалися величезною кількістю книжок, а продавцям, бо, як кожна дитина, а особливо з бідної сім’ї, мріяв наїстися цукерок. Бібліотеку у своєму селі на Городенківщині Михайло дуже швидко всю перечитав. Але справжніми героями для нього, на яких хотів бути схожим, були рідні батьки: на тата — з його твердістю характера і підвищеним почуттям справедливості і на маму, закохану у пісню, у слово. Попри те, що система з їхньої сім’ї не спускала очей, у них завжди збиралися такі ж репресовані, як і вони, стиха ведучи свої розмови. Батьки ніколи не приховували свого минулого і розповідали про славетну історію УПА, учасниками і свідками якої були самі. Тож герої його майбутніх книг через ці оповіді були знайомі Михайлові ще з дитинства, важкого і бідного. Тому був дитиною хворобливою, але це тільки спонукало його зайнятися спортом. Власне, спорту й завдячує своїй вищій освіті. Тільки тому, що був спортсменом і захищав честь університету на різноманітних змаганнях, його не виключили з навчального закладу. Не за знання, а за походженням з патріотичної родини. Зате система відігралася в подальшому. У школі, фактично, не давали працювати вчителем іноземної мови. Влаштувався перекладачем в агрофірму "Прут", але й тут був невиїзним. А згодом, 1988 року, була створена перша в Україні демократична газета "Агро".
Свою першу книгу він написав за маминими спогадами, але тоді, 1985 року, в Івано-Франківській друкарні тричі викрадали папір та постійно підвищували ціну за друк. Надрукували її все-таки у Снятинській друкарні. Реалізувати себе як автор зміг уже за часів незалежності. Загалом, першою книгою уже знаменитої трилогії Михайла Андрусяка мала бути повість "Брати вогню". З її головним героєм Василем Федюком запізнався в газеті "Агро", куди той завітав, приїхавши у відпустку до Коломиї із Курська. Самі ж назви брати грому, вогню, просторів запозичені автором із пісні, яка запам’яталася з дитинства. Уже в дорослому віці дослідив, що це був гімн відтинку УПА "Чорний ліс", написаний Марком Боєславом. Його перші книги вже зачитані. Якось, згадував зі сцени Михайло Андрусяк, познайомили його з повстанською родиною. Жили старенькі високо в горах, під лісом і спершу не хотіли з ним навіть говорити. Дістали добряче зачитану книжку "Брати грому", — мовляв, ти краще прочитай оце. Та коли довідалися, що мають справу з її автором, мова відразу ж налагодилася.
Незабаром його трилогія стане доступнішою широкому загалу, адже для бібліотек області її закуплено по тисячі примірників кожного тому. А сьогодні автор працює над новою книгою з робочою науковою "Дух одвічної стихії" — про останнього керівника УПА Василя Кука. Доповнювали патріотичний настрій зустрічі і виступи годи-добровідського чоловічого квартету, в якому співає і сільський голова.
А насамкінець Михайлові Андрусяку вручили букети квітів — від бібліотечних працівників їхній керівник в районі Орися Бирчак (на знімку), а від Годи-Добровідки — завбібліотекою Ірина Маркуш. Наш краянин, у свою чергу, подарував сільській бібліотеці свою трилогію. В перерві учасники семінару підходили до пана Михайла, ще і ще раз дякуючи йому за змістовну і цікаву зустріч.
А далі семінар продовжив роботу. Бібліотечні працівники заслухали низку фахових питань, власне, через які і зібралися, а саме: "Публічна бібліотека і користувач: формування і підтримка якісного читання" (Оксана Качорак, заввідділом обслуговування обласної універсальної бібліотеки ім. І. Франка); "Феномен сучасної публічної бібліотеки (Ігор Косовчич, завідувач організаційно-методичного відділу ЦРБ); "Підвищення інформаційної ролі бібліотек в соціально-економічному та культурному житті місцевої громади" (Руслана Ониськів, завідувачка інформаційно-бібліографічного відділу ЦРБ); "Рекомендації з охорони праці" (Валентина Турівна, спеціаліст з питань охорони праці) та ін.
Автор: Олег ПРОСКУРЯКОВ, газета "Вільний голос"
Обговорити на форумі