Доля солдата: Щаслива карта Йосипа Томчука

Рідшають лави ветеранів Другої світової. Поодинці відходять у засвіти. Чимало живих історій втрачено назавжди. Нині нам важливо зафіксувати кожну деталь спогадів фронтовиків, учасників воєнних подій.

Коломиянин Йосип Томчук у свої 83 роки чується досить бадьоро. Живе з дружиною та Староміській вулиці, займається ткацтвом, дружина малює картини.

22 вересня 1944-го сімнадцятилітнім юнаком Йосипа покликали до війська. У Заболотові всіх призовників повантажили на підводи й відправили на збірний пункт у Коломию. Там, перевіривши всі дані, новобранцями напакували вагони-"телятники" і — в невідому путь.

Ешелон прибув до містечка Татіщево, що в Саратовській області. Рекрути поспіхом прийняли присягу. Йосипа призначили у стрілецький автоматний полк.

У лютому 1945-го новоспечені вояки отримали добротне американське й англійське обмундирування, вислухали напутні слова командира полку про "честь, яка вам випала, — добивати фашистського звіра" й відправились на терени Польщі.

— Якось під час вишколу, — згадує пан Йосип, — у небі раптом з’явився німецький бомбардувальник, зовсім низько над землею. Посипались бомби. Мене контузило й присипало землею...

Прийшов до тями вояк у госпіталі м.Енгельса Саратовської області. Там-таки випало зустріти день Перемоги.

Однак, для багатьох військовиків війна у травні 1945-го не закінчилася, у тому числі для Йосипа.

— Направили мене в 57-й запасний полк. Почали нас готувати до війни з Японією. Відправили ешелоном у Забайкалля на станцію Мальта. Потрапив я в 5-ту танкову дивізію в автобат. Став шоферувати, підвозив воду для фронту.

Почалась радянсько-японська війна. У складі танкової дивізії Йосип Томчук перетнув кордон з Японією. У Маньчжурії — блискуча перемога. Потрапивши в оточення, квантунська армія здалася без бою. Врізався в пам’ять чоловікові один епізод. У небі з’явилися японські літаки-снаряди з пілотами-смертниками. Один такий літак врізався в радянський танк. Екіпаж танка зумів вибратися з понівеченого броньовика — всі, окрім водія-механіка. І тут з іншого танка вискочив механік-водій Овчинніков, добувся всередину палаючого танка — й витягнув звідти свого однополчанина! За це він отримав звання Героя Радянського Союзу.

Йосип отримав наказ здати свою машину стажерові й супроводжувати японських військовополонених в СРСР, до Читинської області. На цьому залізничному відрізку війна для заболотівського парубка завершилась.

Але "дембель" отримав солдат аж навесні 1951-го, в травні. Усе навколо буяло в цвітінні. Цілий і неушкоджений (якщо не брати до уваги контузію) вояк повернувся додому. Повернулися з фронту, слава Богу, й обидва його брати. Далеко не всім так пощастило...

Цивільну службу Йосип Томчук розпочав на залізниці. Починав прийомоздавачем, а закінчив старшим комерційним ревізором. Віддав колії 43 роки. Звідти й вийшов на пенсію.

Йосип Томчук нагороджений орденом "За мужність". Він є активним членом Ради старійшин м. Коломиї. Великі його очі сяють життєлюбством і оптимізмом, не зважаючи на примхливо-мінливу хмарність у державі.

Автор: Андрій МАЛАЩУК, газета "Вільний голос"
На знімку: "дембель" 1951-го, крайній праворуч унизу — Йосип Томчук
Обговорити на форумі