Україномовні дитячі книжки, реклами та оголошення рясніють помилками

У ту мить, коли мовчиш (особливо під кінець дня), глибоко усвідомлюєш, яким даром усіх нас нагородив Творець. І як ми, не замислюючись, нехтуємо ми щодня: коли когось ображаємо, підвищуємо голос коли зриваємось і переходимо на крик... Без мови ж ми ніхто.... От тільки чи все це ми насправді глибоко усвідомлюємо й розуміємо?

Ворони і жаби — безграмотні

Я тримаю у руках дитячу книжку "Вірши про звіряток". "Яка мудрагельна машинерія!" — вигукнула б рідна тітка мого чоловіка, якби була жива. Вона завжди так казала про те, чого сама достеменно не могла второпати. От-от, мудра машинерія, але не люди були причетні до цього видання. Тираж 10 тисяч! Віддруковано у видавництві АТЗТ "Издательство "Донеччина" з готових оригінальних форм. З останнім не можна не погодитись! Бо оригінальність видавців (а це "Проф-пресс") не обмежується одним заголовком. Перегорнувши другу сторінку, читаємо: "На ганку блищить кільце, помітила ворона це. Сіла, каркає: "Кошмар! Де ж хазяїн? — Кар-кар-кар!".

Перегортаємо ще одну сторінку книжечки і бачимо, що й донецька жаба далеко не втекла від своєї землячки ворони, бо сидить посеред болота і хоче, напевно, покінчити життя самогубством, бо каже: "У зеленому болоті жити я не маю хоті...". Чи то від воронячого "кошмару", чи то від якої іншої болячки. Видавці першопричину жаб’ячого настрою, певно, точно знали, а нам залишається лише здогадуватися, бо ж слово "хіть" самі знаєте що означає. Шкода тільки дітей, які цю чудасію вже прочитали або ще тільки збираються зробити. І книжковий жук на наступній сторінці вперто не хоче кружляти, він все "кружить і кружить ".

Через тиждень заходжу в одну з книгарень і не вірю очам своїм. На полиці лежить розкішне видання для дітей "Христос рождається". І що я бачу? На обкладинці знову величезни­ми буквами написано "Вирши, колядки, щедрівки". Не "вірші", а саме "вирши". Солідне столичне видавництво "Лелека" допустило такий ляп! Це ще раз свідчить про те, що україномовні коректори мають мало практики, їхня мова російська. Якби такий казус трапився в радянські часи, то увесь тираж був би забракований і той, хто допустив таку помилку, поніс би фінансо­ву відповідальність.

"МікТроавтобуси" — "бувші" та нові

Переді мною рекламні проспекти банків, євромагазинів, візитівки "крутих" підприємців. І я з жахом вчитуюсь: "Сьогодні замовляєте, завтра забЕраєте", "Тут представлено фірмову техніку для любого (треба — будь-якого) українського покупця", "Считайте (треба — рахуйте) відсотки", "Процентна (треба — відсоткова) ставка у твоїх руках", "Видавництво "Радник плюс" презентує другу оновлювану (треба оновлену) книгу...", "Мебельний (треба меблевий) магазин", "Запчастини до мікТроавтобуса нові та бувші" (треба — ті, які були у користуванні).

Улітку мені довелось побувати у колишній столиці нашої України — Харкові. Мало не на кожному кроці місто рясніло рекламними щитами, де повідомлялось про те, що ціни впали "навпіл". Коли я почала обурюватись, мене заспокоїли, мовляв, треба тішитись, що почали робити хай хоч такі, але перші кроки. (Навпіл можна розрізати яблуко, а ціни падають — наполовину). А на етикетці гарнірної квасолі (купленої у Харкові), я знайшла аж чотири (!!!) помилки. Утім усе це квіточки у порівнянні з тим, яку продукцію "жене" київське видавництво "Океан сюрпризів". Судіть самі. Це дуже добре, що у нас згадали за свекрух, хто ж як не вони причетні до появи на світ наших чоловіків. Але робити на святковій (подарунковий варіант) листівці напис "Моїй свекрові", повірте, це нонсенс. Хіба можна повірити в те, що у видавництві не знають, що українською мовою буде не "свекровь", а свекруха?

Харківське видавництво "Свято" з особливою турботою ставиться до своїх покупців, аби в них завжди був гарний і веселий настрій. Щоправда, після того, як я побачила їхню святкову листівку, де золотими літерами витіснено: "Любій донці", повірте, настрій у мене зник геть. Мені здається, треба бути останнім двієчником у школі, аби не знати, що у слові "доньці" пишеться м'який знак! Схоже на те, що у всіх, хто причетний до вищезгаданих мовних недоліків, або із культурою не все гаразд, або їм періодично відбирає мову... Або — слів нема, домислюйте самі.

Автор: Валентина СЕМЕНЯК, Україна Молода
Обговорити на форумі