Хтось гадає, що в Україні - ринкова економіка, не спокушайтеся даремно

Якщо хтось гадає, що в Україні - ринкова економіка, не спокушайтеся даремно. Це в Європах і Америках ринок, а у нас - суцільно національний інтерес, частково чи повністю розміняний або на гроші, або на політичні преференції, або ще на якісь соціально-економічні пряники. Не можемо ми вирішити комерційні, по суті, питання без участі перших осіб держави, без залучення експертів, телекамер, гучної громадськості та іншої мішури, іменованої красивим, але малозрозумілим словосполученням "цивільний контроль".

Це в Європах і Америках проблема, скажімо, організації постачання газу вирішується на рівні господарюючих суб'єктів, навіть якщо один із цих суб'єктів - ВАТ "Газпром" - цілком і повністю контрольований Кремлем. У нашій країні газові переговори ведуться виключно на урядовому рівні та закінчуються незмінним політичним тріумфом в очах одних і ганебною "здачею українських позицій" на думку інших.

Упродовж двох місяців - з моменту вступу Віктора Януковича на посаду - тема "обміну" чого-небудь українського на дешевий російський газ не покидала розуми і телевізійні дискусійні майданчики. Два місяці країна гадала, що ж Києву доведеться віддати: газотранспортну систему з трубою і сховищами (давно вимагають капітального ремонту), авіапром (дихаючий на ладан і дивує світ "суперсучасним" реактивним лайнером в єдиному екземплярі, який на перевірку виявляється модифікацією давно існуючого літака)? А може, Москва вимагатиме преференцій для свого бізнесу або обов'язкове запровадження тут російської мови на рівні другої державної, що саме по собі обов'язково і безповоротно задавить "рідну солов'їну мову", яку поборники всього українського зберегти, звичайно, не зуміють (щось же повинно їм перешкодити)?

Але ні: ані труби, ні авіапрому, ні навіть мови Москві не віддали. Чорноморський флот РФ залишиться в Криму ще на три десятки років, переживе повне переозброєння і буде, як і раніше, дотримуватися безпеки морських кордонів. Такого повороту, зізнатися, ніхто не очікував. Точніше, ніхто не очікував, що саме флотом розплатяться за газ по 230 доларів за тисячу кубометрів (що не спричинить тепер підвищення цін на паливо для населення) і за додаткові 40 млрд доларів на різного роду "газові потреби".

Гарний обмін чи поганий - думки розділилися. Одні пропонують оголосити імпічмент Віктору Януковичу, інші - навпаки, нагородити - в самому широкому розумінні цього слова. Цитувати всіх коментаторів не буду: за останні кілька годин хто чого тільки не наговорив. За 100 доларів Віктор Янукович одночасно і країну врятував, і суверенітет продав. Дарма, що за всією цією демагогією ніхто вже не бачить головного: предмет торгу - газ - тобто товар, що продається і купується взагалі-то за гроші, але не за інтереси. Це правило ніхто не оспорює, але йому ніхто й не слідує - ні зараз, ні в січні минулого року, коли інтересом у газових суперечках стали майбутні президентські вибори і уявна політична підтримка.

З іншого боку, якщо у країни немає грошей (а зараз їх у нас об'єктивно немає), доводиться викладати за необхідний товар інші ліквідні "активи". І в цьому сенсі "здача" Севастополя - ще не найгірший варіант. Для міста перебування Чорноморського флоту РФ, за великим рахунком, - порятунок. У самому прикладному - матеріальному розумінні. Це в Києві ситі й забезпечені можновладці бризкають слиною і рвуть на собі сорочки при слові "незалежність". А на місцях всі опитування громадської думки показують: пересічні мешканці Севастополя не проти квартирувати у себе "іноземних військових".

Та й для побитої кризою промисловості 230 доларів за тисячу кубометрів палива - цілком підйомна сума. Вже тепер-то металурги, а з ними хіміки та інші галузі вдихнуть на повні груди. Одне прикро: маючи відносно дешевий газ, ті ж металургійні гіганти, напевно, знову закинуть всі роботи з модернізації та переоснащення виробництва з метою підвищення енергоефективності та дотримання режиму енергозбереження. Дорого все це, та й не потрібно поки що. Ось тільки обговорювати настільки приземлені речі нецікаво. Набагато "рентабельніше" говорити про інтерес, особливо якщо він державний і національний.

Зараз цей інтерес - із газовим присмаком і сенсом. Тиждень тому - був зі смаком збагаченого і відмовного урану. Навіщо Україні уранові запаси, якщо ми не збираємося будувати тут замкнутий ядерний цикл, і чи настільки вже у нас живе і процвітає ядерна наука, щоб бідкатися про неї відразу після "історичної заяви" у Вашингтоні, - не має значення. Важливо посперечатися про інтерес. Або на інтерес. Національний. Гра у нас така - для всієї країни.

Автор: Олеся САФРОНОВА, ІМК
Обговорити на форумі