Яка робота приносить щастя, a яка - перетворює на "офісний планктон"

У минулій колонці я вже згадувала концепцію "потоку" Міхая Чіксентміхайі і його книгу Flow, яка скоро має вийти російською. Але тема дуже важлива і цікава, зачіпає буквально всіх і кожного, і кинути її, ледь торкнувшись, було б неправильно.

Будь-хто з нас знає, що таке бути захопленим "потоком". Неможливо забути чарівне відчуття, коли час летить непомітно, коли забуваєш про голод і спрагу, про біль або незручність, про самого себе і тих, хто оточує, навіть найближчих. Коли повністю опиняєшся у владі ідеї, творчого пориву, справи, які захопили тебе, коли відчуваєш повноту життя і власну значимість... Загалом, в такі хвилини ти щасливий, і, коли це відчуття пропадає, хочеться його повернути, але от як? І чи можливо?

Перше питання, яким задаєшся у зв'язку з цим: чи будь-яка робота може дати відчуття потоку? А може, вся справа в тому, що одні професії цікаві, а інші ні, одні можуть захопити, а інші нудні за визначенням?

Одного разу я бачила інтерв'ю з молоденькою поп-співачкою, яка простодушно зізналася телеведучій, що в душі мріє про "роботу з документами". Ось так! Її батьки - відомі музиканти, мабуть, вони і підібрали їй рід занять. І ось, маючи таку притягальну в очах багатьох професію, вона мріє про те, щоб сидіти в офісі й перебирати папери. Всі ми різні, і, якщо подобається свинячий хрящик, вибирати кавун недалекоглядно - який вже тоді потік?

Підходячи до відповіді на питання, чому одна робота захоплює, а інша ні, Чіксентміхайі аналізує і протиставляє стародавнього мисливця та стародавнього землероба. Мисливцеві, на думку психолога, легше захопитися своєю справою до самозабуття, ніж рільнику. Життя мисливця наповнене подіями та емоціями, йому постійно доводиться робити вибір, іноді ризикований, від якого багато що залежить, він може впливати на результат полювання, та і результат видно негайно: або мамонт переможений, або все плем'я постить до наступного полювання.

З землеробом все складніше: по суті, він приймає рішення раз на рік, коли вибирає, що саме сіяти, де і коли. Далі залишається чекати результату, щодня виконуючи монотонну, повторювану день у день, сумну роботу, причому в умовах, коли результат скоріше залежить від погоди, ніж від нього самого.

Звичайно, це схематичний приклад. Багато людей займаються землеробством з приємністю. Суть у тому, що улюблена робота - це умова необхідна, але не достатня. Треба щось ще. Потрібен виклик, можливість проявити себе, показати, чого ти вартий, потрібен емоційний та інтелектуальний накал - без усього цього навіть найкраща робота перетворюється на рутину.

Чіксентміхайі наводить приклад з двома хірургами, які по-різному можуть розпорядитися своєю професією. Один постійно робить різноманітні, нові і складні операції і так захоплений роботою, що похід в оперу і поїздка на Кариби починає здаватися йому марною тратою часу. А другий день у день, скажімо, вирізає апендикс або робить ліпосакцію і готовий вити від нудьги і апатії.

Психологи стверджують, що захоплена потоком людина працює більш ефективно, ніж той, хто байдуже виконує покладені на нього функції. Парадокс у тому, що менеджери, прагнучи підвищити ефективність, звичайно роблять саме те, що виключає можливість "потоку" у підлеглих: розчленовують роботу на дрібні, прості, чітко прописані операції, кожна з яких тільки опосередковано пов'язана з кінцевим результатом. Люди змушені працювати за шаблонами, заданим ззовні, - у них не залишається реальної можливості проявити себе і якось вплинути на результат. Поступово вони перетворюються на "офісний планктон" - тупіють і озлоблюються.

Як не дивно, на вищих рівнях управління втрата відчуття "потоку" теж не рідкість. Тут людина знов виявляється відчужена від продукту, від результату. Він може прийняти рішення за найм або звільнення людей, може вибирати способи їх мотивації, але все найцікавіше, все, пов'язане зі створенням продукту, він змушений делегувати на більш низький рівень. Саме там справжнє життя, там - ризики та виклики, сумніви і досягнення, там справжня робота і емоційне напруження. Свобода, відповідальність, результат, виклик і ризик можуть перетворити будь-яку рутину в захоплююче, осмислене, яскраве професійне життя, дати відчуття потоку.

Автор: Олена ЄВГРАФОВА, головний редактор журналу Harvard Business Review Росія і книжкового видавництва United Press
Джерело: Forbes Russia
Обговорити на форумі