Нотатки про... франківський обеліск

І знову, з наближенням 9 травня, почалися балачки про необхідність відновлення обеліску на Північному бульварі. Недоречне одоробло, яке стирчить посеред бульвару, чомусь викликає в деяких персон просто таки неймовірну любов. Таку, що мимоволі починаєш підозрювати їх у фетишизмі.

Основна мотивація тих, хто виступає за відновлення пам’ятника – це пам’ять про тих, хто визволяв місто від німецьких загарбників. Зокрема Андрій Рязанцев, голова правління ПАТ "Плюс Банк", депутат міськради твердить: "Треба думати головою щодо вшанування пам’яті героїв війни, які визволили від фашистів наше місто".

Хоча, як на мою думку, для вшанування героїв війни цілком достатньо меморіального цвинтаря біля вокзалу, а всілякі розмови про пам’ять, героїв, вшанування – ніщо інші, як звичайнісіньке словоблуддя.

Особливо, якщо згадати яке "щастя" мешканцям Західної України принесли на своїх штиках "визволителі". Я вважаю, що визволитель – це той, що звільнив і пішов собі геть, а не той, хто залишився на "визволеній" території.

Ну, уявіть собі, що до вас приперлися малознайомі типи, які розташувалися у вашій квартирі, немов у себе дома, їдять ваші продукти, тратять ваші гроші, пиячать і час від час б’ють вам пику.

Аж тут до вашого помешкання стрімко й палаючи праведним гнівом вривається такий собі бойовий десант, який "гасить" ваших незваних гостей, викидає їх з вашої квартири. Потім браві визволителі, а поки що ви їх так і сприймаєте, сідають на хвильку перепочити і просять у вас попити.

Коли ви повертаєтесь з кухні, то вже бачити, що контингент встиг комфортно розташуватися у вашій кімнаті – на батареї сохнуть портянки, на лакованому столі стоять брудні чоботи, в кімнаті сизо від тютюнового диму. А дехто з "визволителів" вже порпається у вашій шафі, приміряючи до себе ваш одяг.

На ваше зауваження, що так мовляв негоже нові "гості" реагують миттєво – б’ють вам пику й відправляють валити ліс.

Це я до того, що не було звільнення як такого. Була зміна окупаційного режиму. Колима перемогла Бухенвальд.

Тож, якщо вже ставити на тому місці якийсь монумент, то це має бути монумент пам’яті всіх солдатів, які полягли у Другій світовій війні. Саме у Другій світовій, а не у Великій Вітчизняній, як нас хоче переконати Діма Табачник, котрий намертво застряг у тому дитячому віці, коли граються в "наших" і "німців" .

Хоча, на жаль, у нас зараз при владі всі такі інфантильні. Теперішнє керівництво України пропагує російський погляд на ІІ світову війну, який, як відомо, досить таки відрізняється від погляду решти світу.

Тож боюся, що з міського бюджету таки витратять 1 мільйон гривень на реконструкцію непотрібного обеліску. Щоб не гнівити київське начальство.

Втім, Андрій Рязанцев, якому так "болить" доля недолугої споруди, міг би, як голова правління банку знайти й інше джерело фінансування для ремонту й реконструкції шпиля.

Автор: В.МУЛИК, Анонс-Контракт
Обговорити на форумі