"Jeszcze Polska nie zginęła" та "Ще не вмерла України"

"Jeszcze Polska nie zginęła" та "Ще не вмерла Україна" або чим відрізняється панська шляхетність від холуйського хохляцтва!

Хрещення Польщі відбулося 14 квітня 966 року. Хрещення Русі відбулося 988 року. Між цими подіями всього 32 роки. В історичному плані це мить.

Але чому ми настільки різні?

Молоді польські батьки виховуючи своїх дітей з дитинства закладають у несформовану дитячу свідомість сакраментальні для кожного поляка слова: "Ти єстис Полак!" Все решта другорядне.

Маленькій дитині, що народилася в Україні, половина батьків країни з дитинства майже нічого не закладають у свідомість, а тепер з поверненням Табачника у міністерське крісло, сумнівно що діти взагалі будуть знати і пам’ятати назву країни в якій живуть і навчаються, знати справжню історію, культуру і духовність. Визначальним буде теза: "Мой адрес не дом и не улица, мой адрес Советский Союз!"

Польські батьки з дітьми з усієї країни приїжджають до старовинного міста Кракова, у стародавній замок польських королів та місця утворення польського єпископату у 1000 році - Вавель, в якому з 1330 року коронували і ховали близько 37 (!) королів Речі Посполитої, найвидатніших правителів своєї держави, цілі династії монархів, що віками виборювали, здобували і розбудовували польську державність, протягом понад восьми століть(!) поспіль, національних героїв: Тадеуша Костюшко, Юзефа Пілсудського, Юзефа Понятовського, Владислава Сікорського; видатних поетів Адама Міцкевича та Юліуша Словацького, і аж до сьогодення: Лєха та Марії Качинських. Поляки мають історичне підґрунтя, докладно та наочно донести до усвідомлення маленької дитинки історію своєї країни, велич своїх предків, їх звитяги, приємні і радісні, сумні та трагічні сторінки тисячолітньої історії. Своєрідний Пантеон слави, честі та гідності всіх поляків.

Звичайні українські батьки можуть також привезти свою дитинку до столиці нашої держави Києва, зводити у Софіївський собор і показати лишень один склеп, в якому зберігаються тлінні останки князя Київської Русі Ярослава Мудрого.

Можна поїхати до Канева, на Чернечу гору, до могили Тараса Шевченка.

Можна поїхати до Львова, на Личаківський цвинтар на могили Івана Франка та Михайла Грушевського.

Але не можна поїхати до Мюнхена у Баварію, ФРН, на могилу Степана Бандери; до Парижу на могилу Симона Петлюри; до Хелму (Дорогочину) у Польщі, на могилу єдиного в історії України-Руси короля Данила Галицького.

Могили Романа Шухевича не існує взагалі. НКВС спалило тіло героя, а попіл розвіяло у потоках вічного Збруча. Нащадкам ніде поклонитися.

Як ніде конкретно поклонитися і помолитися біля жодної (!) вцілілої або достеменно встановленої могили, в якій би збереглися останки будь-якого правителя української державності у тисячолітній(!) історії України-Руси.

Тому, й виховують у Донецьку, Луганську, Севастополі молоду дитинку на прикладі Володі Ульянова (Леніна), Павлика Морозова, Фелікса Дзержинського… В Одесі на прикладі Леніна та Катерини Другої… В Запоріжжі скоро будуть виховувати дітей і поклонятися окрім Леніна, ще й на прикладі Йосипа Сталіна (Джугашвілі). У Черкасах на прикладі Тараса Шевченка. У Львові та Івано-Франківську на прикладі Івана Франка, Тараса Шевченка, Степана Бандери, Романа Шухевича… Такі ми різні. Такі не однакові.

В Польщі понад 95 відсотків поляків є католиками. А нація на понад 95 відсотків моноетнічні поляки. Це їх об’єднує і зцементовує державність!

В Україні близько 78 відсотків українців, росіяни - 17,3%, далі: білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки, цигани, німці, гагаузи…

Відповідно і релігійний поділ надто строкатий: Греко-Католики; Православні Московського та Київського Патріархатів, Автокефальні; інші віри і секти... Все це не сприяє єднанню та консолідації української нації. А використовується недругами для нашого роз’єднання та самоїдства.

Підтвердженням цьому є результати всіх президентських виборів від 1994 року, відколи чітко проявився символічний т.зв. політичний поділ України на Східну та Західну (близько 50 на 50).

Ще не ставши президентом, Янукович вже дерибанить "Межигір’я" зі 130 га лісів, під своє власне елітне житло. Мер, столиці Польщі, Варшави Лєх Качинський, обравшись президентом переїжджає у тимчасові державні службові апартаменти президентського палацу з двокімнатної (!) варшавської квартири.

На трагічно загиблому президентському літаку серед майже сотні VIP-персон справжньої польської еліти були відсутні, або майже відсутні охоронці. В Україні серед сотні охоронців неможливо виявити VIP-персон.

Бо то ніяка не еліта!

Президент Польщі Лєх Качинський з дружиною, разом з усією політичною та військовою елітою своєї держави летіли літаком до російського Смоленська, назустріч своїй смерті заради одного, як справжні християни, вшанувати пам’ять, поклонитись та помолитись на трагічному для кожного поляка місці, могилах декілька тисяч звірські розстріляних НКВС польських офіцерів, полонених та вбитих сталінським більшовицько-комуністичним режимом у 1940 році у Катині, без суду, слідства та вироку. Летіли і загинули заради святої місії, торжества правди, історичної справедливості, визнання від Росії своєї вини, вини тодішнього сталінського режиму, та покаяння за безглузде масове вбивство людей, заради недопущення подібного у майбутньому!

Президент України Віктор Янукович прийшовши до влади з першого дня свого правління, як справжній християнин і глибоко віруюча людина, ліквідував на своєму офіційному сайті розділ "Голодомор". А новоявлений олігарх-мільярдер, медіамагнат, а за сумісництвом шеф СБУ, з першого дня свого керування засекретив доступ до будь-яких архівних матеріалів СБУ стосовно голодомору в Українській РСР 1932-1933 р.р. Щоб жодної згадки, пам’яті народної, вшанування і поклоніння безвинно замордованих сталінським більшовицько-комуністичним режимом семи мільйонів людей не залишилось, в угоду різношерстим ближнім і дальнім українофобам та україножерам. Українська парламентська делегація у Парламентській Асамблеї Ради Європи, під головуванням депутата від партії регіонів (правляча партія Януковича) Попеску (а добряче би по писку!), летить у Страсбург з чіткою директивою - не допустити та заблокувати ухвалення ПАРЄ (світовою спільнотою та громадськістю) резолюції, яка б визнавала голодомор 1932-1933р.р. - геноцидом Українського народу.

Польська державна еліта поважає і шанує гонор кожного пересічного поляка, і не принижує його гідність своєю публічною присутністю. В Україні заради комфорту вошивого можновладця годинами перекривають рух половини столиці, або заблоковують будь-яке пересування простих громадян у Національному палаці, під час концерту французького "Ла Скала", силоміць роблячи заручниками понад 3000 глядачів, задля дешевих понтів прем’єра Азарова.

Цим і відрізняється панська шляхетність від холуйського хохляцтва!

Тому Польща знаходиться у Європейському Союзі, Північно-Атлантичному Договорі (НАТО), скоро увійде в єдину валютну євро-зону.

А Україна самотужки вигребає наслідки світової фінансово-економічної кризи, віддає задарма свій високозбагачений уран, втрачає вплив, контроль та доцільність подальшого володіння своєю газо-транспортною системою (ГТС), розпродує "за подякую" своє майно, стратегічні промислові об’єкти, здає у довготривалу оренду підземні газові сховища, свою територію під флот РФ, тощо.

В Україні досі, за 19 років незалежності, не сформована т.зв. Національна ідея, немає стратегічного зовнішньополітичного вектора, досі невизначена форма національної безпеки та оборони (блокова, позаблокова, нейтральність, самодостатність оборони, тощо), немає своєї єдиної справжньої історії, поваги і шанування пам’яті трагічних та сумних сторінок своєї історії, голодомору, єдиного погляду до наших перемог і звитяг, вічного мовного питання, подальшого розколу чи єдності церков, політичної стабільності та духовного єднання, і багато чого іншого…

Все це нас, Україну, українську націю, послаблює, розколює, нищить, руйнує, знекровлює, умертвляє, поступово змиває з історії та сучасності у небуття…

А що відповімо МИ у відповідь….?

Депутат Івано-Франківської обласної ради Юрій Романюк