У Німеччині планують видати Mein Kampf Адольфа Гітлера

У Німеччині планують видати книгу, яка була там заборонена понад шістдесят років – Mein Kampf Адольфа Гітлера.

У багатьох країнах, приміром, у Великій Британії, Росії, Іспанії, Індії, а також в Ізраїлі можна вільно отримати переклади книги. То, чи не варто було б і на Батьківщині Гітлера позбавити нарешті Mein Kampf і все, що з нею пов’язано, аури заборони? Як варто це зробити з розширеними коментарями, які б пояснювали чи не кожне речення, чи значно скромніше з розтлумаченням лише найсуперечливіших моментів книги?

Про це в інтерв’ю тижневика з віденським істориком Бриґітою Гаман.

Die Zeit: Пані Гаман, Для своєї книжка "Відень Гітлера" [Hitlers Wien] Ви мусили подужати Mein Kampf. Невже цю книгу ще можна сьогодні прочитати?

Brigitte Hamann: Я не знаю нікого, кому б вдалося це зробити повністю. Її складно переварити. Вона страшенно нудна…

Die Zeit: …але залишається важливим історичним джерелом?

Brigitte Hamann: Ну, так. Гітлер вдавав, що малює неприкрашену картину свого життя. Але, хто погляне на його юначі роки в Лінці чи у Відні з 1908-го до 1913-го року, той досить швидко зрозуміє, що майже все те, що він пише, є вигаданим. Наприклад, те, що він працював на будові. Миршавому Гітлеру навіть валізу нести було затяжко.

Die Zeit: Але чи не є ця книга в більшій мірі поясненням його думок?

Brigitte Hamann: Звичайно, це – передовсім програма. Те, що він прагнув захопити "життєвий простір на Сході" [Lebensraum im Osten], те, що він хотів парламентську демократію заступити "народною громадою" [Volksgemeinschaft], знищити марксизм і єврейство – про все це тут написано. Водночас Гітлер стверджує, що він ще у Відні став палким антисемітом. Але у Відні він ще не міг мати щось проти євреїв. Навпаки, саме їм він мав би багато чим завдячувати. Передовсім допомогла Гітлеру сім’я Морґенштернів, котрі в своїй крамниці продавали намальовані ним листівки. Листівки Гітлера лежали там навіть у 1938-му році, коли нацисти вступили у Відень.

Die Zeit: Які ідеї з тих, що Гітлер тоді увібрав у себе, знайшли своє відображення у Mein Kampf ? Він же написав свою книгу лише в ув’язненні, після відомого мюнхенського "пивного бунту" 1923-го року

Brigitte Hamann: Гітлер самостійно не зґенерував майже жодної ідеї. Він лише списував їх від інших, передовсім з маніфестів маргінальних політичних рухів, як то Всенімецька партія [Alldeutsche Partei] Ґеорґа фон Шьонерера [Georg von Schönerer]. Шьонерер був німецьким націоналістом, котрий пропагував аншлюс Австрії до Німецького Райху. Його прихильники плекали сумнівний арійський культ, були палкими антисемітами й вітали один одного словом "Гайль!" [Heil!]. Згрубша Mein Kampf дійсно читається як колаж з памфлетів правої віденської публіцистики. Лише брутальні, мономанські, підюжуючі мотиви! Ви тут знайдете, зокрема, багато специфічних слів, приміром "вироджений" та інші расистські терміни, на котрі тоді існувала мода.

Die Zeit: І навіть свастику було взято з віденських часів…

Brigitte Hamann: Якщо ми вже зачепили езотеричні речі, якими захоплювався Гітлер, то варто згадати таких осіб, як Ґвідо фон Ліст [Guido von List – австрійський письменник і езотерик, представник расистського Народницького руху, вважається засновником окультно-расистської аріософії (1948-1919рр.) – Z.] і Лянц фон Лібенфельс [Lanz von Liebenfels – австрійський священик-окультист, представник расистського Народницького руху, став хрещеним батьком багатьох правих езотеричних рухів – Z.]. Вони обоє були цілковитими варятами. Ліст розвивав германську містику й вшановував свастику як арійський символ сили. Лібенфельс увів свастику до свого вільно вигаданого приватного герба, а також опублікував праці, де вже дав волю своїм фантазіям, які разючим чином лягли в основу ідеології "Лєбенсборну" [Lebensborn – "Джерело життя" – організація, заснована 1935-го року під егідою райхсфюрера Гайнріха Гімлера, з метою підвищення народжуваності арійських дітей, вона базувалася на націонал-соціальній "расовій гігієні" та ідеології здорового тіла – Z.]: обрані арійські матері-годівниці мали б разом з арійськими чоловіками продукувати арійських дітей-блондинів.

Die Zeit: Коли Mein Kampf у 1925/26 роках був надрукований у видавництв Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (NSDAP), то це не була єдина книжка, яка пропагувала тоді нацистські, антидемократичні й антисемітські ідеї. Яким чином вона так швидко нарощувала тираж?

Brigitte Hamann: Хоча б з того, що книга досить швидко набули широкого розповсюдження, оскільки гітлерівський рух інтенсивно розростався. Той, хто бажав вступити в NSDAP, той мусив обов’язково придбати Mein Kampf. Після 1933-го року книгу поширювали серед молоді, яка закінчувала школу, серед шлюбних пар. Урешті-решт наклад книги досягнув десяти мільйонів примірників. Гітлер заробив на ній неймовірно великі гроші.

Die Zeit: Чи потрібно сьогодні видавати книгу з історично-критичними коментарями, як це планує зробити Інститут новітньої історії [Institut für Zeitgeschichte]?

Brigitte Hamann: Я ставлюся до цієї ідеї доволі скептично. Бо, як це видання мало б виглядати? Чи потрібно коментувати кожне речення? Тоді на виході ми отримаємо десятитомну працю. Ми виявляємо до Mein Kampf набагато більше честі, ніж книга на це заслуговує. Зрештою поява книги та її вплив на ідеологію Третього Райху були вже давно й ретельно досліджені.

Die Zeit: У багатьох країнах, приміром, у Великій Британії, Росії, Іспанії, Індії, а також в Ізраїлі можна було вільно отримати переклади книги. Чи не варто було б і на нашій Батьківщині позбавити нарешті Mein Kampf і все, що з нею пов’язано, аури заборони?

Brigitte Hamann: Це було б правильним. Але за допомогою скромного, злегка прокоментованого видання в одному томі можна було б також досягнути цієї мети. Зовсім не потрібно через Mein Kampf пояснювати всю світову історію. А заборона, безумовно, створює проблему.

Die Zeit: А як Вам самій вдалося заволодіти книгою?

Brigitte Hamann: Через мою подругу. Її матір мала вдома аж п’ять примірників книги. Вона хотіла їх позбутися, оскільки вважала, що вони їй просто заважають у помешканні. Тож вона подарувала книжки своїй доньці, а та вже зателефонувала мені. "Не підкажеш, – запитала вона, – що мені робити з Mein Kampf" – "О! – відповіла я, – ти можеш дати мені". Цей примірник я маю донині.

Інтерв’ю провів: Крістіан ШТААС [Christian Staas]
Назва оригіналу: Das verbotene Buch
Джерело: Die Zeit. 09.04.2010
Зреферував Любко Петренко, Західна аналітична група
Обговорити на форумі