Військовослужбовці зустрілися з колишніми в’язнями нацистських "фабрик смерті"

У п’ятницю 9 квітня, у рамках відзначення в Україні Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів, за підтримки Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України та Регіонального медіа-центру МО України відбулася зустріч військовослужбовців 79 окремого батальйону управління Західного оперативного командування із колишніми бранцями нацистських таборів смерті та в’язнями ГУЛАГу.

Цей захід відбувся у приміщенні одного з підрозділів Товариства Червоного Хреста – Медико-соціальному центрі для людей, які постраждали від диктаторських режимів.

Зустріч відкрив колишній в’язень концтабору смерті Маутхаузен Богдан Йосипович Сідельник.

Вже 65 років поспіль я відзначаю два дні народження, – відзначив він. – Одне – фізичне, коли мати мене народила на світ, а друге – той день, коли солдати відчинили фіртку у нашому бараці (Маутхаузен був звільнени американськими військовими 5 травня 1945 року – прим. авт.). Понад шістдесят років ми є живими свідками гітлерівських злочинів і прагнемо, аби наші нащадки не допустили відродження фашизму у будь-яких його проявах.

Загалом у заході взяло участь 27 літніх людей, які свого часу пройшли крізь горнило таких відомих "фабрик смерті", як Освенцім , Маутхаузен, Равенсбрюк, Замосць, Фльосенбург, Заксенхаузен, Бухенвальд та Дора. Їхні історії військовослужбовці почули після спільної молитви та хвилини мовчання. Один з підопічних медико-соціального центру, ветеран Великої Вітчизняної війни Петро Білоконь. У гітлерівський полон потрапив провоювавши рік на фронті. Його частина, у складі трьох радянських армій потрапила у кільце ворожого оточення в 1942 році під Харковом. Полонених червоноармійців доправили у концтабір Грос-Розен у Нижній Силезії. А згодом – до концтабору Дора, де петру Петровичу довелося працювати на будівництві тонелю до підземного заводу. Де під керівництвом конструктора Вернера фон Брауна велися розробки ракети "Фау-2". Інший нацистський в’язень – Петро Міщук з Червонограда. Також був схоплений гітлерівцями під час виходу з оточення. У концтаборі Бухенвальд був одним з перших військовополонених. Каже, що свій особистий номер "2949" не забуде до смерті.

Серед цих немічних бабусь та дідусів, із якими довелося поспілкуватися нинішнім захисникам батьківщини є учасники табірного підпілля. Є й такі, що брали участь у збройному повстанні в’язнів концтабору Бухенвальд 11 квітня 1945 року. Слід додати, що радянські військовополонені – єдині, хто потім не склав зброю, як того вимагали підійшовші на виручку союзні війська, а продовжили існування, як окрема бойова одиниця.

Наші підопічні – надзвичайні люди, – розповіла директор медико-соціального центру Ніна Іванівна Добренька. – Адже попри поважний вік й викликані нацистськими тортурами важкі захворювання, вони намагаються вести активне життя й приносити користь. Так, колишні бранці-українці є постійними учасниками програми уряду Німеччини щодо протидії розвитку фашизму. Для прикладу, екс-в’язень Маутхаузену, Освенціму та Фльосенбургу Онуфрій Михайлович Дудок вже декілька разів виїжджав до Німеччини та виступав із лекціями перед молоддю у школах та вищих навчальних закладах. А наші жінки до недавнього часу власноруч виготовляли та передавали до дитбудинків Львівщини плетені речі.

Також Ніна Добренька розповіла військовослужбовцям, що медико-соціальний центр розпочав свою діяльність у 1996 році, як спільний з Україною проект Баденського Червоного Хреста (Німеччина). Підопічними МСЦ окрім колишніх в’язнів фашистських концтаборів, гетто, репресованих сталінським режимом є одинокі люди похилого віку, інваліди міста та особи, які звернулися по допомогу до Червоного Хреста. Вони отримують від фахівців МСЦ медичний патронаж та допомогу.

Початково, проект МСЦ був розрахований на 8 років. Однак, завдячуючи зусиллям громадськості та червонохрестівців Німеччини центр продовжує своє існування. До слова, не останню роль у цьому зіграли представники мас-медіа. Зокрема, німецький фотожурналіст і волонтер баварського Червоного Хреста Тіль Маєр презентував для цього книгу "Червоий трикутник – важке життя" із розповідями про долі багатьох підопічних МСЦ. Вона мала неабиякий успіх у читацької аудиторії за кордоном й частину коштів від її продаж було вкладено у продовження проекту медико-соціального центру. Відзначимо, що підтримку здійснили й студенти та школярі з німецьких міст Бамберг та Аугсбург. Основний притік коштів на потреби центру відбувається із фонду Максиміліан-Кольбе-Век, завдячуючи якому упродовж 2009 року літні люди отримали санаторно-курортні путівки та продуктові набори на суму 90 тисяч гривень.

Від початку нашої роботи у Львові на обліку перебувало близько 500 чоловік. – розповідає директор МСЦ Ніна Добренька. – Однак роки невблаганні. На даний час ми опікуємось лише 120 старенькими. Для того, щоб вони отримували належну медичну та практичну допомогу у нас працює патронажна медична сестра та чотири лікаря-волонтера. Є аптекарський куток та фіто процедурна. А щоби дозвілля підопічних не було одноманітним вони самі організували пісенно-літературний гурток "Активність в віці".

До речі, виступ цього гуртка гості мали змогу почути та побачити. Старенькі виступили, як то кажуть "із вогником", співаючи народних пісень та декламуючи вірші поета Бориса Олійника.

За словами учасників заходу більшість із них обов’язково прийдуть 11 квітня до пам’ятного знаку на місці колишнього Янівського концентраційного табору та пам’ятника жертвам фашизму у так званому "львівському гетто".

Автор: Майор Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ, Регіональний медіа-центр МО України (м.Львів)
Обговорити на форумі