Прикарпаття: Міні-музей зоології у власній оселі
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2010-04-09 03:41:31
Міні-музей у власній оселі. Який більше нагадує зоопарк. Щоправда, без кліток. Його експонати опудала тварин, птахів і навіть риб. Не зовсім звичним для Прикарпаття ремеслом таксидермією, Василь Веселовський займається вже більше шести років.
Про своє хобі говорить охоче. Проте всіх таємниць не розкриває. Каже, за це заплатив власними помилками і зіпсував не одну шкірку. Зате нині своїми роботами пишається. І якщо колеги по цеху дають лише рік-два гарантії, то його опудала можуть простояти і десятки років.
Міні-музей зоології гордість доньки майстра. Дівчинка розповідає такого немає навіть у шкільному кабінеті біології. Тому місцеві дітлахи тут часті гості. Інколи, кажуть господарі, трапляються казуси. Коли відвідувачі сприймають опудала за справжінх тварин.Чоловік жартує. Дітям краще бачити опудала, аніж зустрітися з їхнім живим прототипом. Адже лісові хижаки часті гості цього віддаленого гірського села. Вовки, ведмеді і дикі кабани у суворі зими проходять до найближчого села в пошуках поживи. Робота у чоловіка не постійна. Лише під час мисливського сезону. Його клієнти депутати та мисливці, які прагнуть увіковічнити впольований трофей. За свою роботу Василь бере небагато. Хорошим людям поступається в ціні. А тим, хто мріє про таку прикрасу, радить оминати базар і йти до спеціаліста. Нині у його колекції сова, дикий гусак, молодий яструб, заєць, куниця, дикий кабан, голова плямистого оленя, борсук та білка. А ще десяток шкірок. В майбутньому чоловік мріє зробити місцевий зоологічний музей.
Джерело: Радіо "Західний полюс"
Обговорити на форумі
Про своє хобі говорить охоче. Проте всіх таємниць не розкриває. Каже, за це заплатив власними помилками і зіпсував не одну шкірку. Зате нині своїми роботами пишається. І якщо колеги по цеху дають лише рік-два гарантії, то його опудала можуть простояти і десятки років.
Міні-музей зоології гордість доньки майстра. Дівчинка розповідає такого немає навіть у шкільному кабінеті біології. Тому місцеві дітлахи тут часті гості. Інколи, кажуть господарі, трапляються казуси. Коли відвідувачі сприймають опудала за справжінх тварин.Чоловік жартує. Дітям краще бачити опудала, аніж зустрітися з їхнім живим прототипом. Адже лісові хижаки часті гості цього віддаленого гірського села. Вовки, ведмеді і дикі кабани у суворі зими проходять до найближчого села в пошуках поживи. Робота у чоловіка не постійна. Лише під час мисливського сезону. Його клієнти депутати та мисливці, які прагнуть увіковічнити впольований трофей. За свою роботу Василь бере небагато. Хорошим людям поступається в ціні. А тим, хто мріє про таку прикрасу, радить оминати базар і йти до спеціаліста. Нині у його колекції сова, дикий гусак, молодий яструб, заєць, куниця, дикий кабан, голова плямистого оленя, борсук та білка. А ще десяток шкірок. В майбутньому чоловік мріє зробити місцевий зоологічний музей.
Джерело: Радіо "Західний полюс"
Обговорити на форумі