Великодні традиції

4 квітня – Свято Світлого Христового Воскресіння або ж Великдень. Цього року християни західного і східного обрядів відзначатимуть Свято в один день.

Слово "Пасха" (Песах - з івриту) означає "перехід" і "ягня". Для християн Пасха - символічний дворазовий перехід Ісуса Христа: від життя до смерті й від смерті до вічного життя. Празник Христового Воскресіння має ще такі назви: Свято Пасхи, Велика Неділя Пасхи.

Найважливіше свято християн

Великдень – найголовніший день християнського календаря, зазначає релігієзнавець Дмитро Степовик. Адже він символізує вічне життя - основну мету приходу Христа як Бога на землю. "Жоден із філософів до Ісуса Христа не дав такої викінченої, досконалої філософії любові і примирення між людьми. Основна мета приходу Христа як Бога – це розп’яття і воскресіння. Адже завжди людство боялося смерті, це в наших генах - ми не хочемо помирати. А Христос прийшов, щоб показати, що смерть можна подолати", - пояснює вчений.

Останній тиждень перед Великоднем ще називають Страсним, оскільки впродовж цього часу вірні згадують "Страсті" Христа, останні події перед його розп’яттям, зазначає речник Української православної церкви Київського патріархату ігумен Євстратій. "У Чистий четвер ми згадуємо Тайну вечерю та Причастя Тіла і Крові Христових, читаємо 12 уривків з Євангелія про Страсті Христові, в п’ятницю виноситься Плащаниця, і ми згадуємо розп’яття і смерть Спасителя. Страсна п’ятниця це найсуворіший постовий день річного кола богослужінь, в п’ятницю віруючі дотримуються сурового посту. Протягом цього дня треб побувати на богослужінні. Субота це день спокою, перехід від Страстей Христових до Світлого Христового Воскресіння. Цей перехід виявляється навіть зовнішньо: священнослужителі підчас богослужіння зранку перевдягаються із чорних постових одеж у білі святкові одежі".

Найпоширеніша назва свята Воскресіння – Великдень. Це слово прийшло з язичництва, і раніше пов’язувалося з пробудженням природи, з початком засівання, розповідає етнограф Наталія Громова. "Слово Великдень – великий день - означає прихід весни, сонечка, всього найкращого, відродження природи. Але кожного року Великдень святкується в різний час – це свято рухоме. Адже інші свята ми святкуємо за сонячним календарем, а ця дата вираховується за місячним календарем. Ще на Нікейському церковному Соборі в 325 році було визначено, яким чином вираховувати цей день. Зокрема, це робиться так: треба дочекатися весняного рівнодення, після нього дочекатися першого повного місяця; і перша неділя після першого повного місяця після весняного рівнодення вважається Великоднем", - говорить етнограф.

Народні звичаї

Неможливо уявити український Великдень без писанок. Неповторні орнаменти, загадкові візерунки, розмаїття кольорів… Практично в усіх народів світу яйце шанувалося здавна (традиція розписувати яйця на Великдень збереглася практично лише в Україні ). Адже в давнину побутувала ідея створення світу з яйця. "Малося на увазі енергетичне яйце, яке плавало в безмежних космічних водах" , - пояснює писанкарка Оксана Білоус. І люди, що жили колись на території сучасної України також шанували яйце і навесні писали писанки з певними знаками, щоб пробудити природу. "Хвильки дощу, води вважаються важливими знаками на писанках, жіночі знаки – два кола з’єднані перетинкою - давні зображення богинь. Також є зображення – заштрихований трикутник, він позначає хмару, що вміщує життєдайну вологу. Ще на писанках малюють кола - символи вічності, символи неба, квадрати та ромби – символи землі", - трактує значення символів на писанках народна майстриня.

Поруч із писанками неодмінним атрибутом Великодніх свят є гаївки – народні пісні із закликанням весни. Їх виконували діти і незаміжні дівчата, розповідає етнограф Наталія Громова. "Якщо раніше вони співалися десь від Благовіщення до Трійці, тобто тривалий період, то тепер співають веснянки та гаївки саме на Великдень. Сама бачила на Львівщині прямо навколо церкви дітки водять таночки і співають пісеньки". І ця традиція також прийшла до нас від часів язичництва.

Святковий Великодній стіл

Паски дозволяється пекти двічі на тиждень: у Чистий четвер і у суботу, - розповідає етнограф Галина Олійник. Так було і є по всій Україні. А от Великодній кошик досі має свої регіональні особливості : крім пасок, у Центральній Україні до кошика клали крашанки у шкарлупі, а на Галичині їх чистили. "До кошика обов’язково клали масло. І на Галичині і в Центральній Україні обов’язковим було запечене м’ясо, сало, сир". Ще випікали багато солодощів, але їх не святили, так само як не брали до церкви ні вино, ні горілку, каже Галина Олійник.

Випивати годиться вже дома, погоджується з цим поет та видавець Іван Малкович. Для нього Великдень – це насамперед родинне свято. "Дружина в четвер пече багато пасок, хата прибирається весь тиждень. Мама в себе вдома запікає м’ясо особливим чином. Але не стравою єдиною…

Вважливо прийти до церкви, щоб посвятити кошик, щоб свята водичка на тебе попала. Я вірю в цю чистоту, в те, що ця вода змиває все погане, що було погане цього року. Вже зранку вся сім’я збирається за Великоднім столом, цокається яйцями і тоді визначаємо, хто ж цього року переміг", - говорить видавець.

Після освячення пасок відбувається обряд розговіння після посту. За звичаєм, його починають із крашанок та паски.

Цього року Пасха припадає на 4-е квітня за новим стилем – цікаво, що за всю історію християнства такий ранній Великдень відзначали лише 1668-го та 1915-го року. 5-го квітня Пасху святкували 1942-го 1953го року.

Автор: Марічка НАБОКА, Надія ШЕРСТЮК, Радіо Свобода
Обговорити на форумі