Сенс життя сучасного українця

Треба не сумувати за тим, чого немає, а насолоджуватись тим, що є. Рецепт щастя

Сучасне людство, як і ми, українці, потерпає через відсутність сенсу життя. Людина здатна подолати будь-які труднощі, якщо вірить, що її дії мають сенс. Сенсом життя радянського народу було будувати світле майбутнє. Зараз це втрачено, а нові орієнтири не прозирають. Виживання або прибуток було сенсом життя багатьох українців у складні 90-ті. Тепер очевидно, що приблизно 10% наших співвітчизників зуміли реалізувати свою мету – отримали надприбутки, а решта зуміли тільки вижити. Саме закон про підприємництво, який породили горезвісні 90-ті, сприяв формуванню в нашого громадянина беззмістовного погляду на життя. Він гласив, що метою підприємництва є лише отримання прибутків, тобто "жити треба, щоб їсти, а не навпаки".

Мас-медіа нині демонструють нам такі сенси життя: отримати побільше чуттєвих насолод, побільше матеріальних статків, грошей; мати високий соціальний статус, владу. Думка, що з усім цим ми станемо щасливими, очевидно є ілюзією. А рухатися треба тільки за щастям. Цікава і повчальна статистика: за останні 30-40 років у США матеріальний рівень життя зріс удвічі, проте задоволеність життям, навпаки, різко поменшала. Підтверджує це зростання депресивних і невротичних станів, суїцидів серед населення. Як відомо, численність американців з надмірною вагою невпинно збільшується, тобто люди не знаходять інших насолод, окрім харчування.

Багато людей потерпають від синдрому безцільності існування. Коли закінчуються найближчі цілі, то виникає або порожнеча, вакуум, який треба заповнити, або настає життя, як у сні. Найперше потрібно визначити сенси свого буття, заради яких варто існувати. Відомий австрійський психолог Віктор Франкл, автор книги "Людина в пошуках сенсу", з’ясував, що в нелюдських умовах фашистських концтаборів виживали ті, хто знаходив сенс виживання: хтось хотів побачити дружину і дітей, хтось хотів подивитися, як розрісся його виноградник тощо.

Чи вміємо ставити собі мету? Алан Волш сказав: "Якщо ви лізете за щастям по драбині успіху, то навіть коли вилізете наверх, може виявитися, що драбина стояла не біля тієї стіни". Більшість людей не знають, чого хочуть. Зате добре розуміють: те, що вони мають – не те, що вони хочуть. Відсутність мети можна порівняти з кораблем, якого не прийме жодний порт, якщо він не знає, куди пливти. Мета – це образ бажаного майбутнього. Часто ми одночасно обираємо дві протилежні мети. Наприклад, хочемо бути стрункими і не обмежувати себе в їжі; бути успішними й обережними. Хіба це можливо?

Більшість українців живе на рівні короткочасних потреб, які визначають мету. Як правило, лише матеріальних: задовольнили і "заснули". На довготривалій дистанції нами керують переконання, які відповідають на питання: чому? Це "чому" пояснює, яким є "Я", яким є навколишній світ та інші. Але наші переконання не завжди вдалі "кермо і вітрила". Більшість з переконань українців обмежують і послаблюють їх: "Я якийсь не такий; інші не такі, як треба; світ – жорстокий і непривітний". Ці переконання немовби клітка для нас. Прикладом є притча про ведмедя, якого певний час тримали в клітці. Там він міг пересуватися на три кроки вперед і на три кроки назад. Коли його випустили у великий вольєр, він все одно ходив тим самим маршрутом. Треба позбуватися "кліток" у наших головах!

Сенс життя – це пізнання і творення. На якомусь етапі життя ми пізнаємо, а потім творимо, і так відбувається весь час. Щасливою є та людина, яка прокидається переповненою задумами, що навіть забуває поснідати. Великим щастям є знайти своє покликання, свою місію. Визначити її не складно. Запитайте в себе: що б ви хотіли робити, навіть якби за дозвіл на це мусили заплатити?

У спадок від своїх батьків ми часто отримуємо невдалі моделі успіху. Це такі: будь кращим, будь сильним, поспішай, старайся, радуй мене. Бути кращим неможливо, бо завжди знайдеться хтось кращий. Бути сильним – "чудовий" спосіб отримати інфаркт або інсульт, бо ще Авіценна казав, що невиплакані сльози руйнують внутрішні органи. Старайся і поспішай – усім відома приказка, коли корисно поспішати… Радуй мене – це роби те, що потрібно комусь, не звертай уваги на себе. Живучи в цих догматичних системах, ми несвідомо придушуємо власні цінності.

Життя складається не лише з накопичення і споживання, чуттєвих насолод, досягнення кар’єрних щаблів. Існує щось більше – знайти сенс буття. Відсутність сенсу свого життя породжує в людини, на думку В. Франкла, стан екзистенціального вакууму. В кожний життєвий період ми знаходимо свої актуальні сенси. Дитинство – це радісне пізнання світу й чуттєвих насолод; юність – соціалізація; дорослий вік – пошук і реалізація свого покликання, справи, якій служиш; зрілість – повернення до самого себе, зустріч зі своїм "Я", перехід на вищий рівень – рівень "свідка", який уже не оцінює і не осуджує. Немає проклятої грози, яка знищує посіви, а є просто дощ; немає снігу, який забруднює дороги, а є просто сніг тощо. На цьому етапі ми починаємо розуміти, що кожен має "світлу і темну" сторони; звертаючись до світлої частини людини, ми сприяємо зменшенню її темної сторони.

Про важливість осмислення свого життя йдеться в такій притчі: на кладовищі одного китайського села європеєць побачив могильні плити з написами: "Прожив 1,5 року", "Прожив два місяці"… Яке дивне село – люди помирають так рано! Йому відповіли, що це село довгожителів, а на могилах записано час, який вони прожили свідомо.

Знаходження сенсу життя зараз актуальне для людства. Сенс – це особистісне розуміння будь-якого явища. Сучасна криза – це криза нашого розуміння життя. Метою буття більшості стало бездумне накопичення грошей – "біовиживальних папірців". Жити так стає нецікаво, прісно. Щоб урізноманітнити своє життя, багато з нас уживають наркотики, алкоголь, здійснюють екстремальні вчинки. Але сенс усередині нас, його потрібно тільки відкрити, знайти: усвідомити, що ми є частинкою людства, космосу, зрозуміти, для чого тут з’явилися… Саме про це йдеться в притчі Будди про просвітлення. Жив лев, який вважав себе бараном. Тільки тоді, коли побачив своє відображення в озері, пізнав себе, порівняв із левом, який був поруч, і зрозумів, що є левом. Так само кожен з нас повинен зрозуміти, що вищий сенс полягає в тому, щоб пізнати, хто ми насправді: космічна сутність, Бог, який утілений в нас, може, щось більше… Усвідомивши це, реалізувати себе. Напевно, саме заради цього і варто жити.

Ці високі сенси рано чи пізно постають перед кожним. Адже за тим, що нами керує в цьому світі, криється туга за нездійсненним – ким ми можемо бути.

Сенс життя відкривається нам як дивовижний райський сад, у якому ми можемо зробити все, що захочемо, а може, навіть більше – усе, що можемо!

Література:
1. В. Франкл. Человек в поисках смысла. – М.: "Прогресс", 1990.
2. Роберт Антон Уилсон. Психология эволюции. – К.: "София", 1998.
3. Ричард Бендлер, Джон Гриндер. Из лягушек – в принцы. – М.: "Прогресс", 1993.

Автор: Ольга КАЛИТА, Західна аналітична група
Обговорити на форумі