Усе більше людей ставляться до газет як до політично упереджених

Сьогодні журналісти в тій самій ситуації, що й сталевари в 1970-х: вони приречені зникнути, але ще не знають про це.

Це була оцінка банкіра з BNP-Paribas, зроблена на конференції французької національної федерації видавців преси в Страсбургу 2006 року. Його слова стали сенсацією, але на боці банкіра статистика: торік, утративши більш ніж 2300 робочих місць, французька преса увійшла в подібну до американської кризу.

У Франції кожна щоденна національна газета, крім спортивної L’Equipe, втратила гроші. Сьогодні у Сполучених Штатах у газетах працюють тільки 300000 людей порівняно з 415000 ще десять років тому.

За інформацією консалтингової компанії Bain and Company, протягом останніх 10 років інтернет збільшив свою частку у глобальних прибутках креативних галузей від 4 до 22% за рахунок преси, яка стала свідком того, як частка її прибутків впала з 40% до 14%.

Громадськість розчарувалась у контенті, який постачає журналістська еліта, їй перестали довіряти. Усе більше людей ставляться до газет як до політично упереджених і незацікавлених у потребах своїх читачів.

Інтерактивна мережа заохочує величезну кількість людей створювати власні фотоновини, відео, коментарі й аналізи. На тему таких історій, як азіатське цунамі чи протести в Ірані, від свідків подій надійшло стільки розповідей, фотографій і оцінок із блогів і соціально-мережних порталів, як і від традиційних ЗМІ. Преса змушена оцінювати важливість історії за тим, скільки уваги їй було приділено в мережі, інтернет встановлює рамки висвітлення новин.

Але замість того, щоб зробити свій контент більш значущим і кращим, аби матеріали виділялися в інтернеті, газети думають, що рішення в тому, щоб бути швидкими і всеосяжними. Вони намагаються бути всюди, весь час: блоги, відео, лінки до пошукових серверів, Facebook і Twitter.

Газети роблять ставку на смартфони, такі як iPhone фірми Apple: вони сподіваються змусити власників мобільних телефонів платити за новини, оскільки користувачі інтернету надто звикли до безкоштовного отримання інформації. Але для чого платити за послугу з отримання новин на мобільному телефоні, коли 90% з усіх 100000 програмних додатків для телефонів у вільному доступі?

Тим часом очікують, що ті журналісти, які залишилися, повинні працювати більше і краще. Є ризик, що вони надто сильно розпорошать свої зусилля по всіх мультимедійних завданнях, замість того щоб зосередитися на пошуку оригінальних історій і незвичних ракурсів висвітлення. Якщо вони хочуть привабити аудиторію в мережі, мусять зосередитися на створенні контенту з високою доданою вартістю, радить журналістам американський блогер Джеф Джарвіс у своїй книжці "Що робитиме Google?" [What Would Google Do?]: "Робіть те, що ви робите найкраще, а решту залінкуйте".

Створення новин ніколи не було в більшій небезпеці. Унаслідок кризи зменшено число закордонних кореспондентів, редакторів, тих, хто перевіряє факти, і кількість журналістських розслідувань. Утім, якщо наймати менше досвідчених працівників і далі створювати низькоякісні новини, це відштовхне читачів від газет, прискоривши їх занепад.

Чи може бути рішенням відмова від паперу й економія коштів на друкуванні та розповсюдженні?

Важко повернути кошти, навіть перевівши весь відділ новин в он-лайн, беручи до уваги знецінення он-лайн-аудиторії у світі, де не бракує реклами і потрібно платити інтернет-дистриб’юторам. Новинний сайт повинен платити 30% комісійних, якщо він хоче бути в Apple, половину своїх прибутків від реклами, щоб з’явитися в Google, і 70% Amazon, якщо хоче бути доступним за допомогою її електронного пристрою для читання Kindle. І видавці не отримують жодного прибутку, який генерують сервери від пошуку за ключовими словами.

Цього року Руперт Мердок, голова News Corporation, пригрозив Google заборонити індексувати статті своїх газет або розміщувати тексти в новинному агрегаторі, якщо гігант інтернету не погодиться поділитися своїми прибутками. Також він закликав видавців сформувати консорціум, щоб брати плату за новини в мережі. Але зрозуміло, що Мердок не забере своїх видань, якщо цього не зроблять його конкуренти. Він знає, що новини мають недовге життя. І Google не надто постраждає, оскільки тільки від 1,5 до 3% пошуків припадає на новинні ресурси компанії.

Дехто вірить, що рішення в тому, щоб брати плату. За інформацією Boston Consulting Group, 54% французів готові платити за он-лайн-новини, надто місцеві, але не більш ніж $4,5 на місяць, при тому що половина американці платитимуть близько $3. Це мізерна сума, але новини в інтернеті були так довго безкоштовними, що буде важко повернути тренд назад.

За цю ситуацію частково відповідальні редактори газет. На самому початку вони зробили свої веб-сайти безкоштовними, покладаючись на традиційні доходи від реклами, і не сформували змішаної бізнес-моделі. Але відхід рекламодавців може мати позитивний вплив: це здатне перемкнути увагу видавців з реклами на своїх читачів. Також це може віднадити власників газет, які бажають тільки отримувати прибуток.

Журналісти повинні наново винайти для себе майбутнє. Це може включати співпрацю з он-лайн-аудиторією. Якщо преса хоче бути привабливою для інтернет-користувачів, вона не може ігнорувати ці он-лайн-громади.

Молоде покоління оцінює дійсність інформації, використовуючи мережу друзів, яка повідомила її швидше, ніж медійний засіб, що транслював її. Американці вже присвячують 17% свого часу блогуванню та використанню соціально-мережних порталів і тільки 0,56% – читанню газет он-лайн.

Нове покоління новинних сайтів зрозуміло, що важливо мати декілька різних джерел фінансування. У майбутньому стане можливо доручати он-лайн-громадам виконувати розслідування, ймовірно, за кошти неприбуткових організацій. Навіть концепція громадської служби новин здобуває підтримку.

Ширший доступ до інформації в цифровому суспільстві може збільшити свободу і побороти ізоляцію – якщо люди зможуть знайти свій шлях крізь джунглі. Небезпека в тому, що ми створимо "двошвидкісний" інтернет: з одного боку, "інформаційна надмірність" – безкоштовний, безперервний потік уривків новин, без контексту чи якогось упорядкування за важливістю контексту; з іншого, вибрана інформація для тих, хто може платити за неї.

Якщо медіа мають намір створювати справжні соціальні блага, їхнє майбутнє не може залежати виключно від того, скільки прибутку вони генеруватимуть, чи від результату дуелі між традиційними медіа й інтернетом.

Автор: Марі Бенільд [Marie Bénilde] – автор "Успішно купуємо мізки: реклама та медіа" [On achète bien les cerveaux: La publicité et les médias]
Назва оригіналу: The End of Newspapers?
Джерело: The International Herald Tribune, 17.03.2010
Зреферував: Михайло Мишкало, Західна аналітична група
Обговорити на форумі