У Польщі на "Калиновому острові"

"Калиновий острів. Польща" так називався перший Міжнародний телерадіофестиваль-конкурс, що відбувся у Вармінсько-Мазурському воєводстві. Побувала там і наша колега, журналіст івано-франківської обласної державної телерадіокомпанії Галина Добош, яка поділилася враженнями від поїздки з "Кур’єром Галіційським".

- Пані Добош, цей конкурс, настільки нам відомо є типово українським, як сталося так, що його перенесли до сусідів?
- "Калинові острови" як традиційний журналістський конкурс й справді чимало років відбувався в Україні. Проте минулого року, під час фестивалю в Рівному, поляки запропонували, провести цю імпрезу в них. Окрім того Вармінсько-Мазурське воєводство має давні приятельські стосунки із Рівненщиною. Таким чином близько 35 учасників, представники майже усіх областей нашої держави потрапили на "Калиновий острів" до Польщі.

- Як програму Ви привезли на конкурс?
- Я подавала роботу про Карпатський Єврорегіон, членом якого є наша країна. але через призму певних проблем. Зокрема занепаду вівчарства на Прикарпатті, розвиток ліжникарства як унікального художнього промислу краю. На жаль, сьогодні унікальні яворівські вироби замінює турецький та китайський ширпотреб. У передачі також йшлося про спільні засідання Чернівецької, Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, областей як українських частин Карпатського Єврорегіону. Тут робиться чимало для того, аби залучити кошти Євросоюзу для реалізації потрібних та важливих проектів.

Тематика робіт моїх колег також була різноманітною. В основному це програми, що стосувалися проблем та культурного розвитку поляків, які проживають в Україні, польсько-українські культурні проекти, проблеми перетину кордонів і т ін.

Ми не їздили до сусідів за перемогою. Для мене більше значення мають інформація та враження, отримані там. Від перебування в Польщі — чудові спогади та…нові програми. Гадаю, що мої колеги думають і зроблять так само.

- Що Вас найбільше зацікавило в Польщі?
- Ми відвідали Ольштин, Бартошин, Кентшин, Добре Місто, Гурово Ілавецьке, Варшаву та побували на польсько-російському кордоні під Калінінградом. Хочу сказати, що краєвиди нагадують Полісся, будинки — Прикарпаття, дороги — звісно, кращі в сотні раз від українських. Найбільше теплих спогадів від зустрічей із земляками. Це й нащадки тих, хто волею долі опинився тут після війни, і новітні заробітчани. Усім стало місця в сусідній державі. Чимало людей добре влаштовані, мають непоганий бізнес і… тугу за Україною. Коли ми почули, як співають маленькі емігранти третього покоління, які народжені в Польщі, то сльози на очі наверталися. Зустріли ми й нашого земляка зі Снятинщини, який керує в Гурові Ілавецькому хореографічним гуртком, подружжя з Київщини протягом одинадцяти років також вчителює в сусідів.

Потішили здобутки людей з українським корінням, які займаються агротуризмом. У них ми, до речі, й мешкали. На кошти ЄС вони у приміщенні колишніх стаєнь зробили чудові покої для відпочинку, орендують велику кількість землі, мають коней. Господарі розповідали, що спочатку було важко, треба було звітувати за кожну копійку. Зате тепер є добра родинна справа.

- Як відбувалися зустрічі з місцевою владою?
- В українських журналістів, особливо представників східної частини країни, виникало чимало запитань до польських урядовців. Колег цікавило питання, що змінилося у них зі вступом до Євросоюзу, як і під які програми надається фінансування. Чимало відповідей стало для східняків своєрідним відкриттям, адже їх часто просто лякають Європою. І їх, і нас вразила велика керівна роль громади, яка вирішує, на що будуть спрямовані європейські гроші.

Розмовляла: Галина ПЛУГАТОР
Фото з архіву Галини Добош: українські журналісти в Польщі
Обговорити на форумі