17 березня кожний є ірландцем

День Святого Патрика є найбільшим національним святом ірландців усього світу. За ірланською приказкою кожен охочий цього дня може стати ірландцем, якщо цього забажає...

Це свято надзвичайно популярне у Великобританії. В цей день там вихідний. На офіційному рівні його також святкують в Нігерії (там працювало багато ірландських місіонерів) та Мексиці (там воювала за незалежність ірландська артилерійська бригада святого Патрика). А також пишно святкування відбувається в тих країнах, де є великі ірландські етнічні спільноти (США, Канада). ХХ століття разом із глобалізацією рознесло і традиції різних народів. День Святого Патрика став дуже популярним в країнах Європи. Україна долучилася до традиції святкування лише після розпаду СРСР у 1991 році.

Хоча це свято припадає на час Великого Посту, але м’ясо дозволяється їсти, тому що ірландці вірять, що Святий Патрик перетворить його на рибу. Колись ірландці ходили після обіду в гості, а зараз надають перевагу походові в паб. Цього дня веселяться, співають, танцюють, розповідають побрехеньки та п’ють добре ірландське віскі та пиво.

Символом свята є трилисник конюшини, який за легендами Святий Патрик вибрав як уособлення Трійці. Традиційно ірландці вбираються в одяг зеленого кольору, який є національним. На вбрання вішають маленький трилисник та дарують гарний настрій один одному.

Історична довідка: 17 березня – це день, який вважається днем смерті Святого Патрика. Хоча достименно так і невідомо ні дня його народження і смерті, ні року. Та відомо, що він походив з благородної римської сім'ї і вважав себе римлянином. В 16 років його захопили в полон ірландські пірати й продали в рабство. Саме там, у полоні, юний Патрик пережив духовне народження.

Коли ж пощастило визволитися, йому наснилися голоси багатьох ірландців, які закликали його повернутися та навернути їх до Христової віри. Через численні перешкоди Патрик не зміг повернутися до Ірландії раніше, ніж йому виповнилося 45 років. Першу свою успішну проповідь він виголосив на річці Бойн, саме там сталося й перше чудо: один чоловік на ймення Діху вихопив меча та спробував стяти Патрикові голову, але рука з мечем заніміла й залишалася такою, аж поки нападник не зрікся свого кривавого заміру. Це так вразило Діху, що він не тільки навернувся, а й віддав Патрикові свою велику комору, щоб улаштувати там церкву. Збудований на цьому місці монастир так і зветься Саул (комора).

Звідти Патрик пішов до Верховного Короля Логайре в Тару. Там саме відзначали Свято Тари, під час якого, за традицією, в цілому краї належало погасити всі вогні, а запалити їх не раніше, ніж друїди запалять світло в королівській залі. Святий Патрик зійшов на пагорб навпроти замку та запалив там Пасхальний Вогонь. Друїди поспішили попередити короля, що цей вогонь неодмінно треба загасити тепер або він не згасне в Ірландії ніколи. Та королівські посланці не здолали загасити вогонь, аж поки не вигоріли дрова. А наступного дня сам Патрик прийшов до палацу в єпископському вбранні, з урочистою процесією та переміг друїдів у змаганні, протиставивши магії свої молитви.

Ірландці були та й залишаються ревним народом — як у танцях та піснях, так і в благочесті. Серце Ірландії можна здобути тільки подвигом — і святий Патрик здобув його подвигом бездоганного євангельського життя та аскетизмом. Засновані ним спільноти (їх часто звали монастирями, бо іншого осередку християнського життя поза міськими стінами тоді ніхто не міг собі уявити) притягували охочих вступити до них звідусіль, бо там люди жили в братерській любові та "творили справи милосердя, не вимагаючи за це ані платні, ані подяки".

Автор: Оксана РИЖУК, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі