В.Пинзеник розповідає, як треба лікувати українську економіку і суспільство

Колишній віце-прем'єр і міністр фінансів Віктор Пинзеник розповідає, як треба лікувати українську економіку і суспільство. Точно - не низькими цінами, бо ціна не бачить споживача - багатий він чи бідний.

Які зараз найбільш вразливі позиції в нашій економіці?

- Ключовою проблемою українського сьогодення є бюджетний дисбаланс, критичний дефіцит бюджету. До минулого року Україна ніколи не витрачала на 100 мільярдів гривень більше, ніж заробила. А це 11 відсотків від ВВП. Без відновлення балансу між доходами і видатками немає сенсу говорити про вирішення будь-яких проблем країни.

Нинішній незбалансований бюджет здатний лише створювати проблеми, а не вирішувати їх. У сфері доходів принципово неможливо знайти рішення. Говорити про підвищення ставок податків - це удар по і так хворій економіці. Тому рішення принципово можна шукати тільки у сфері видатків.

Найбільше проблем створюють два сектори - "Нафтогаз України" - дефіцит 30 мільярдів гривень та Пенсійний фонд - 65 мільярдів.

Але ж Пенсійний фонд повинен працювати самостійно.

- Державний бюджет не має відношення до Пенсійного фонду. Останній є самостійним бюджетом. В той же час головною статтею видатків державного бюджету є видатки на соціальний захист. І в думаючих людей мало б виникнути запитання: чому на цю сферу виділяється більше грошей, як на освіту, культуру, медицину, оборону? І при таких витратах проблема бідності залишається. Бо основна складова цих видатків - дотації Пенсійному фонду, який самостійно не здатний впоратися з наростаючою пенсійною проблемою.

Друга велика стаття видатків, що звертає на себе увагу - економічна діяльність. Хоча знову ж таки, ця стаття не має відношення до бюджету. Бюджет має забирати з економіки. Натомість у ньому - дві великі статті дотацій - "Нафтогазу України" і вугільному сектору. Тому очевидні болючі місця, на які потрібно реагувати.

Як реагувати? Адже виплати пенсій і так затримують.

- Якщо ми хочемо гарантувати людям достойну пенсію, треба відновити баланс самого Фонду.

Які рішення у сфері соціальної політики можуть бути?

- Є рішення, що потрібно було приймати вже давно. Вони не пов'язані з теперішньою ситуацією. Вона тільки загострила болючі питання.

Перш за все треба скасувати привілейовані пенсії. Бо їх проблема не лише у правилах призначення, а й у правилах перерахунку.

Базою пенсій для звичайних пенсіонерів є заробіток за період їхньої роботи, а спеціальних пенсіонерів - заробіток нинішніх працівників. Скажімо, у депутата колись була зарплата 500 гривень. Відповідно, пенсія - 90 відсотків - мала б становити 450 гривень. Якщо нинішній народний обранець заробляє 15 тисяч, то "привілейованому" пенсіонеру її перераховують за нинішньою депутатською зарплатою - 15 тисяч. Рядовим пенсіонерам так не рахують.

Таких категорій, що отримують привілейовані пенсії, чимало.

Скільки на них іде грошей?

- Проблема ж не в цьому. Не можна з різними мірками підходити до людей.

Скільки таких спецпенсіонерів?

- 18 категорій - держслужбовці, депутати, податківці, митники, прокурори, судді, міліціонери, працівники СБУ, Нацбанку, шахтарі... Існуючі спеціальні пенсії блокують підвищення зарплат у відповідних сферах, а через зарплати - ті ж пенсії.

Ще одна річ - встановлення віку виходу на пенсію. Адже в нас є категорії працівників, для яких, замість встановленого віку виходу на пенсію, є поняття "вислуга років". А для деяких категорій годинник іде вдвічі швидше, ніж для інших. "Рік за два" - і молоді люди виходять на пенсію. Це дискредитує саму ідею пенсій. Бо пенсія - спосіб забезпечити непрацездатну людину, коли вона не може працювати.

Водночас слід говорити й про скасування права дострокового виходу на пенсію. Наприклад, право держслужбовцю вийти на пенсію на півтора року раніше встановленого терміну.

Такі речі мають бути скасовані. І вони відносно нескладні для реалізації. Складніша - тема загального пенсійного віку.

Вік виходу на пенсію треба збільшити і для чоловіків, і для жінок?

- У перспективі Україна повинна перейти до іншої пенсійної системи. У світі альтернативою до нашої солідарної системи є накопичувальна. У такому випадку всі повинні бути поставлені в рівні умови. Інакше жінки завжди будуть дискриміновані. Тобто, у них завжди буде нижча пенсія, ніж у чоловіків. Має бути однаковий пенсійний вік.

Який?

- Це предмет суспільного компромісу. Піднімати пенсійний вік можна поступово. Це м'якше людьми сприйматиметься. Але із суспільством потрібна чесна розмова щодо цього. Бо можна нічого не робити і тримати всіх на жалюгідних пенсіях.

Щодо соціальної підтримки. Хіба справедливо, що пільгами на безкоштовний проїзд у нас користуються і пенсіонер, який отримує 10 тисяч, і пенсіонер, у якого вона мінімальна? Це різні вагові категорії! Треба спрямовувати пільгові кошти на адресну підтримку малозабезпечених.

Суспільство привчили, що в нас подбають про все. Дбають про ще ненароджену дитину, про народжену. Живе людина - це турбота держави, вмирає - турбота держави. Це обман усіх 46 мільйонів! Політик із такими принципами - обманює. Чи можливо дбати і контролювати усіх? Неможливо. От і не дивуйтеся, що за такого підходу якраз знедолені люди порпаються по смітниках. Бо якби говорили про них, то їх небагато. Їх можна взяти на облік, і подбати. Тому із суспільством потрібна чесна розмова.

То виплата за народження дитини - тільки малозабезпеченим?

- Звичайно! Для мене народження сина не було пов'язане з державною допомогою. Я обійдуся без неї. Мова ж не йде про скасування цієї допомоги. Ідеться про те, щоб ув'язати цю підтримку з доходами людини. Пора припинити підтримку сімей, діти яких і так народилися в достатку, і для них ця допомога - один похід у ресторан.

Які рішення варто провести в економічному секторі? Серед проблемних ланок ви назвали "Нафтогаз" і вугільну галузь.

- У вугільному секторі дотуються лише державні шахти. Приватні - ні. Цей сектор зараз може бути ефективним. Ціни на енергоносії змінилися так, що він стає привабливий. Його необхідно швидко приватизувати. Держава має зняти із себе тягар дотування. Бо ненормальною є ситуація, за якої приватним шахтам дотацій не потрібно, а державні постійно потребують додаткових грошей. Зрозуміло, що йдуть вони не шахтарям.

У газовому секторі треба припинити дотувати багатих людей. Хто споживає газу більше - людина заможна, чи бідна? Людина, в якої великий будинок, чи маленький? Великий будинок у багатих, які мають гроші його збудувати і споживають більше газу.

Зараз 100 відсотків споживачів отримують субсидії через ціну. Бо вартість газу для бідного й багатого встановили однакову. А різницю між реальною ціною і заниженою доплачує бюджет.

Низька ціна - найгірша відповідь на проблему бідності. Ціна не бачить споживача - багатий він чи бідний. Потрібна адресна грошова підтримка малозабезпечених. Пільги мають залишитися за бідними. Цю частину людей треба буде взяти на облік, видавши відповідний документ.

Якою мала би бути реальна ціна на газ?

- Розрив у ціні такий великий, що в один рік проблеми не вирішити.

Скільки часу треба?

- Це питання компромісу. Торік країна йшла в минуле, збільшуючи проблеми. Важливо стати на правильну дорогу. Швидкість руху по ній - це предмет компромісу. Хоча складність ситуації не дає шансів затягувати цей процес.

За скільки років можна вирішити питання з дефіцитом бюджету?

- Ціна бездіяльності минулого року - 22 мільярди гривень. Це відсотки по боргах уряду на 2010-й. Хоча ще позаторік відсотки забирали менше як 4 мільярди. Кожна десята гривня наших доходів піде на оплату відсотків. Тому вирішити цю проблему за рік не вдасться. Її можна було не допустити. Якби приймалися адекватні ситуації рішення.

Необхідно навести лад із бюджетом. А що треба робити паралельно?

- Оздоровлювати банківську сферу. Треба почати з ліквідації несистемних проблемних банків - вирізати мертвечину, інакше гнитиме весь організм. Ліквідовувати банки треба миттєво, доки "живі" активи. Тоді повертати депозити можливо без Фонду гарантування, а за рахунок цих активів. Системні проблемні банки треба рекапіталізувати. Це дозволяє відновити капітал, змінюючи його власника. Держава забирає проблемний банк і платить власнику реальну, а не паперову ціну. Без таких дій, одночасно з усуненням загроз для обмінного курсу (дефіцит бюджету) неможливо відновити довіру до банківського сектора. А він є ключовим у подальшому економічному зростанні.

Як запустити будівельну галузь?

- Раніше покупця формував банк, видаючи кредити. Зараз кредитів не дають. Можна ввести тимчасову норму, щоб держава дотувала тіло кредиту на придбання житла. Перший рік - 20 відсотків, другий рік - 10, третій - нуль. Тобто, зі 100 тисяч кредиту - 20 тисяч виплатить уряд. Знаючи, що така норма тимчасова, що її не буде через рік, людина намагатиметься скористатися можливістю - підвищиться попит. Стабілізується ситуація на ринку нерухомості, у будівництві. Ефект можна отримати лише з оздоровленням банківського сектора. Це неправильна ідея для нормальної ситуації. Але нестандартність ситуації потребує таких дій.

Будівельники, як і металурги, здатні відновити обсяги виробництва без інвестицій. Потужності є. Потрібен внутрішній споживач. Він має замістити втрату зовнішнього споживання, нехай навіть не в повній мірі. Це особливо важливо для ключового сектора України - металургії.

Пропонуєте створити попит усередині країни?

- Звичайно. Треба реконструювати водопостачання і тепломережі. Другий напрямок - слід будувати лінії електропередач, адже наші електростанції не об'єднані в єдину мережу. Будівництво мостів також металомістке. Усе це не потребує інвестицій в нарощування обсягів виробництва у металургії.

Грошей бракує і на існуючі видатки. За чиї кошти це все мають будувати?

- А за чиї гроші мають прибирати вулиці? От снігом завалило. Звідки взяти гроші на прибирання доріг?

Є дорожній збір.

- Дорожній збір становить 8 мільярдів гривень на рік. За ці гроші можна побудувати 200 кілометрів доріг на рік. А країні треба будувати у 20-30 разів більше. Яке покоління побачить хороші дороги? А хто має їх будувати? Той, хто їздить.

Які ще є резерви в країні?

- Аграрний сектор може дати велику віддачу при відносно невеликих інвестиціях. У світі з'явилися двоє великих споживачів зерна - Індія та Китай. Але потрібно скасувати мораторій на продаж землі.

Без права на її приватизацію ніхто сюди не буде інвестувати. Якщо я беру землю в оренду, то не буду її берегти, бо вона не моя.

Яких ще реформ потребує держава?

- Адміністративної. У виконавчій владі невідомо хто за що відповідає. Дуже багато зайвих інститутів. Функціональний уряд повинен мати 13-14 міністрів, а не 25 - як зараз. Треба скасувати посади віце-прем'єр-міністрів. Якщо функція закріплена за міністром, то яка роль віце-прем'єра? Якщо він координує, то хто головний - міністр чи віце-прем'єр? Один із них не потрібен.

Так само не може бути 20 міністрів освіти, 10 міністрів охорони здоров'я.

Що ви маєте на увазі?

- Міністерство фінансів має свою систему освіти, МВС - свою. То хто відповідає за філософію освіти в державі? 700-800 університетів у країні. Тому що кожен міністр будує своє. Ніколи не буде порядку в господарстві, в якому десять господарів. Адже в кожного своє бачення.

Виконавча влада має будуватися на принципі жорсткої підпорядкованості. У нас же близько 20 органів влади де-факто не підпорядковані нікому.

Також важливою є регуляторна реформа. Усунення надмірної залежності людей від чиновника. Причина такої залежності не в дотриманні інтересів людей. Вона в іншому. От наприклад, міліція, коли перевіряє суб'єкт господарювання, вимагає ґрати на вікнах. А пожежники вимагають, щоб їх не було. Два інститути влади вимагають протилежні речі.

На митниці, окрім митника, стоять до 13 чиновників від різних станцій, які перевіряють документи. А потім на розмитнення відправляють у Київ, де зривають пломби і перевіряють товар. Виникає запитання - що митник не вміє читати? Навіщо всі ці чиновники сидять на митниці? Товар же відкривають на внутрішній митниці. Отже, усі оті 13 там зайві. Але все це зав'язане на певних інтересах.

Так само треба вирішувати питання з ліцензуванням. Слід встановити правила, за яких дозволи й ліцензії непотрібні. Просто запровадити певні обмеження, і не потрібно нічого ні з ким узгоджувати. В інвестора тоді не буде проблем - де, кому і скільки дати.

Ці речі важко реформувати, бо зверху кожної такої чиновницької піраміди сидить політичний захисник - міністр. Тому грамотна реформа влади з побудовою чіткого функціонального уряду має передувати регуляторній реформі.

Джерело: Газета.ua
Обговорити на форумі