Кролики — не лише хутро

Здавалось би, чого-чого, а харчів городенківському сімейству Василя та Раїси Угринів вистачає: як підприємці вони орендують великий ресторан у райцентрі. Годі казати, що ресторанний бізнес не дає прибутків, бо навіть попри нелегкі часи провадять в ошатному приміщенні весілля та інші оказії, маючи замовлення іноді й на рік наперед. Клієнтів приваблюють доступні ціни, та найбільше — кухня знаменитої в нашому районі господині закладу, шеф-кухаря з 30-літнім стажем.

Та моя розповідь про захоплення глави сімейства. Почалося все з того, що Василь Дмитрович, якому не минуло й 60-ти, кілька літ тому мав проблеми із серцем, і медики порадили йому дієтичне харчування та спокійні заняття. Опісля придбав пару кролів, затим — ще і зацікавився справою всерйоз. Нині його міні-ферма налічує до 100 особин. Працює господар над селекцією, цікавиться новинками кролівництва. Ось лише не погоджується з інтенсивними технологіями розведення кролів, позаяк цінує натуральні, дідівські методи. Вони ж, за словами Василя Дмитровича, є запорукою екологічно чистого продукту харчування, завдяки якому почувається нині здоровим.

Мене ж із сімейством Угринів звели спільні господарські інтереси. Річ у тім, що, маючи 32 сотки батьківських наділів, моя сім’я вирішила на одній з ділянок засіяти люцерну та завести кролів. Мешкаючи на околиці містечка, маємо для цього всі можливості: роздолля земель, і зеленої маси завжди вдосталь. Ми уклали своєрідну угоду: в обмін на кролицю пан Василь міг будь-якої пори косити нашу люцерну. Від нього отримали й перші навики догляду за тваринами, бо на той час придбали ще двох самців та кількох самок. А невдовзі народилося й десятеро перших маленьких пухнастеньких звіряток. Немала заслуга Василя Дмитровича в тому, що всі вони не лише вижили, а й істотно набрали у вазі. За його порадою малечі давали пити молоко навпіл з водою. Було трохи лячно, але такий коктейль їм дуже сподобався. У двомісячному віці прищепили їх. Влітку наші кролики залюбки смакували люцерною, буряковою та морквяною гичкою, мишієм із курячим просом. Давали й овес та черствий хліб (крім житнього), гілки акації, з яких вони згризали все листя. Маючи вибір зеленого корму, тварини трохи "перебирали": наприклад, городні бур’яни їли лише тоді, коли не було під руками люцерни. А ще мали вдосталь капусти. Опісля до раціону почали додавати кукурудзу, сіно, а також недоварену картоплю. До неї кролики так звикли, що віддають їй перевагу перед усіма іншими харчами. Води в холодну пору не даємо.

Варто зауважити, що утримуємо ми кролів, як і наш колега-кролівник Василь Угрин, у клітках надворі, утепливши їх з боків мішками та плахтами. Так тварини витримали навіть 30-градусний мороз, анітрохи не втративши апетиту й бадьорості.

Наших кролів, на щастя, оминули торішні сезонні хвороби, хоч пошесть "косила" поголів’я городенківських кролівників добряче. Може, тому, що щеплення провели вчасно і чітко дотримувалися рекомендацій ветеринарів.

Кролівництво — нелегка справа, бо потребує акуратності в підборі кормів. Кролики надто чутливі до вологої зелені, і догляд забирає певний час. Зате маємо своє екологічно чисте м’ясо. і розуміємо тепер, чому ціна дорослого кроля на ринку сягає й 800 гривень. Адже, щоб виростити його до товарного вигляду, треба докласти чимало зусиль. А наш колега Василь Угрин навіть узимку парує кролів, каже, що таке поголів’я довговухих загартоване й стійке.

Автор: Людмила СТРАЖНИК, Газета "Галичина"
Обговорити на форумі