Ще одна спроба Нацкомісії обмежити свободу в Інтернеті

У Верховній Раді зареєстровано законопроект "Про зміни до закону про захист суспільної моралі". Автором документа виступила Національна комісія з питань захисту суспільної моралі, яка, по суті, є головним державним цензором.

Найбільш резонансною виявилася норма проекту закону, що вимагає від провайдерів протягом однієї доби обмежувати доступ до інтернет-ресурсів, що визначаються комісією. Крім того, документ зобов'язує провайдерів терміново надавати правоохоронним органам інформацію про особу користувача, який поширює інформацію, "що завдає шкоди суспільній моралі", повідомляє ДЕЛО.

Документ ще не пройшов перше читання, а проти його прийняття виступають інтернет-провайдери та правозахисники, вважаючи, що в разі його прийняття в український Інтернет прийде цензура. До речі, у своєму прагненні ввести цензуру у Всесвітню мережу Україна не одинока. Значних успіхів на цьому шляху досягли такі країни, як Китай, Туніс і Білорусь.

Це вже не перша спроба Нацкомісії обмежити свободу в Мережі. Так, восени 2009 року на розгляд парламентаріїв був винесений законопроект щодо протидії розповсюдження дитячої порнографії. Він викликав справжній шок як у користувачів Інтернету, так і у провайдерів. Справа в тому, що в першій редакції документа містилися норми, що зобов'язують операторів зв'язку вживати заходів щодо обмеження доступу своїх клієнтів до ресурсів, через які здійснюється поширення незаконного контента, а провайдерам пропонувалося зберігати інформацію про всі сайти, котрі відвідують їхні клієнти. У разі порушення клієнтом законодавства, в тому числі розповсюдження продукції порнографічного характеру, провайдери зобов'язані були інформувати правоохоронні органи. Виключення цих вельми сумнівних норм з остаточної редакції законопроекту вже в цьому році добилася Інтернет Асоціація України (ІнАУ), до якої входить більшість вітчизняних інтернет-провайдерів. І це цілком зрозуміло, інакше їм би довелося вкладати мільйони гривень на створення системи спостереження за власними клієнтами. У результаті в лютому президент Віктор Ющенко підписав закон у вельми безневинній редакції.

В цупких лапах цензури

У цілому, експерти визнають, що сьогодні Україна займає одне з провідних місць у СНД за рівнем свободи в Інтернеті. Єдині жорсткі заходи, які вживаються владою і правоохоронними органами, стосуються файлообмінників, які дають можливість вільно скачувати "піратський" контент і порнографію.

У той же час багато країн світу намагаються дуже жорстко контролювати мережеву активність своїх громадян. Найбільших успіхів у справі інтернет-контролю та цензури домігся Китай. У країні працює так званий "Великий китайський файрвол" - система фільтрації вмісту Інтернету в КНР. Вона являє собою систему серверів між провайдерами та міжнародними мережами передачі інформації, що фільтрує інформацію.

Дуже цікава ситуація склалася з цензурою в Тунісі. Сім'я президента Зині ель-Абідін бен Алі має монополію на всі інтернет-послуги в країні. Доступ до опозиційних сайтів тут заборонений, так само як і до більшості іноземних новинних стрічок. Цікавий і кубинський варіант онлайн-цензури - в Мережу можуть виходити тільки обрані, які отримали на це письмовий дозвіл від партії. При цьому вони також отримують лише відфільтровану версію Інтернету.

І Франція теж

У Росії ситуація зі свободою слова в Інтернеті істотно краща, ніж в інших ЗМІ. Російські медіа-експерти відносять Росію до тієї групи країн СНД, в яких Мережа здебільшого або частково вільна від втручання і контролю з боку чиновників. Серед негативних моментів, пов'язаних з інтересом держави до онлайну, можна відмітити тільки той факт, що Кремль активно використовує технологію так званих "ботів", тобто блогерів та коментаторів, які влаштовують справжні набіги на ресурси і форуми інакодумців. Крім того, до тривожних симптомів можна віднести показові процеси над блогерами. Зокрема, над Савою Терентьєва, блогером ЖЖ з Сиктивкара, який відгукнувся про роботу міліції в дуже неприємній формі. Це перша в Росії кримінальна справа, порушена за коментарій в мало кому відомому до втручання міліції мережевому щоденнику. У 2008 році блогер був засуджений до року ув'язнення умовно.

З 1 липня 2010 білоруські інтернет-кафе будуть зобов'язані фіксувати особистість кожного користувача і сайти, які той переглядає. Ця практика вводиться указом президента Лукашенка "Про заходи щодо вдосконалення використання національного сегменту мережі Інтернет". Втім, до цензури тяжіють і цілком демократичні європейські країни. Так, у лютому нижня палата французького парламенту схвалила законопроект, який дозволяє державі безпрецедентно контролювати Інтернет. Він передбачає створення чорних списків сайтів, за доступ до яких провайдерів будуть карати кримінально. Уряд наполягає на тому, що заходи, які вводяться ним, сприятимуть посиленню безпеки електронної інформації.

Коментар учасника ринку:

Олександр ОЛЬШАНСЬКИЙ, заступник голови Інтернет Асоціації України

В українському Інтернеті сьогодні цензури як такої немає. Існує проблема з ресурсами, що наповнюються самими користувачами, наприклад, соціальними мережами, файлообмінними сервісами. І нещодавні резонансні історії з закриттям сайтів infostore і io.ua - тому підтвердження. У зв'язку з відсутністю законодавства у цій сфері під удар потрапляють творці такого роду ресурсів. І як наслідок, цей напрямок в Україні практично більше не розвивається, і, швидше за все, розвиватися не буде. Більш того, я думаю, що такого роду ресурси, які ще існують в нашій країні, рано чи пізно будуть змушені переїхати в інші держави, оскільки ризик для них занадто великий.

Що ж до спроб держави під виглядом боротьби з порнографією, шахрайством і кібертероризмом "протягти" в Інтернет цензуру в тому чи іншому вигляді - то такі спроби були, є і будуть. Держава завжди і всюди намагається отримати якомога більше впливу, а громадяни, в свою чергу, намагаються дати їй трохи менше можливостей. Тому держава завжди буде аргументувати свої дії турботою про безпеку. Надалі ж усе буде залежати від того, яку ціну громадяни готові заплатити за свою безпеку. На цю тему є дві відомі цитати. Одна говорить про те, що "порнографія - це ціна, яку ми платимо за свободу слова". А другий - "хто готовий проміняти свободу на безпеку - не отримає ні того, ні іншого". Тому громадські організації взагалі і зокрема громадяни повинні стежити за тим, щоб на їх права не наступали.

Джерело: Газета.ua
Обговорити на форумі