Малюка не варто годувати насильно

"Ложечку за маму, ложечку за тата…" А років через 20 — запекла боротьба з надлишковою вагою... Саме такого висновку дійшли вчені, проаналізувавши життя групи людей із раннього дитинства до зрілого віку. Як з’ясувалось, більшість людей, які мають проблеми із зайвою вагою, міцно тримають у пам’яті спогади про те, як вмовляли їх у дитинстві з’їсти ще хоча б ложечку за якусь "ворону, яка дивиться у віконце на голодну дівчинку Таню". Або про те, як висіла над головою дитини погроза: "не з’їси весь суп — не дивитимешся телевізор!". І дитина, ковтаючи сльози, їла…

У ранньому дитинстві в психіці людини формуються та міцно "селяться" основні стереотипи поведінки. "Симптом наповненої до країв і дочиста вилизаної тарілки може стати першою та дуже серйозною передумовою до проблеми надлишкової ваги", — попереджають закордонні вчені.

А що думають із цього приводу наші лікарі?

— Апетит — це еквівалент витраченої дитиною енергії, — говорить лікар Євгеній КОМАРОВСЬКИЙ у своїй книжці "Здоров’я дитини". — На що витрачає енергію дитина? На ріст та розвиток, на рухову активність, на підтримку температури тіла. Чи багато може витратити енергії розумна, начитана та завжди тепло одягнена дитина, яка замість активних ігор на свіжому повітрі вивчає іноземну мову? Питання риторичне… І відсутність у дитини апетиту — ознака ліні або зайнятості її батьків. У будь-якому разі мобілізувати всю сім’ю та з піснями, танцями, умовляннями й обіцянками подарунків нагодувати нещасне голодуюче дитя значно легше та простіше, ніж провести півдня на свіжому повітрі.

Загалом наявність апетиту — свідчення готовності організму до того, щоб прийняту їжу належним чином засвоїти, а отже, їжа "через не хочу" не має особливого сенсу.

Непокоїть поганий апетит дитини? Перше, що треба зробити, — збільшити прогулянки на свіжому повітрі Друге — перестати кутати дитину (це збільшить енерговитрати організму на обігрів тіла й автоматично зросте апетит).

Третє — оцінити стан здоров’я дитини. Наявність будь-якого гострого захворювання або загострення хронічного призводить до зниження апетиту. І в дітей це особливо виражене. Для цього випадку лікар Комаровський дає таку пораду: "…захворілій дитині часто буває не до їжі.

Один із найважливіших органів, що забезпечує процес травлення, — печінка. І вона ж, по-перше, синтезує речовини, що нейтралізують віруси та бактерії, а по-друге — знешкоджує отруту (токсини бактерій, розпалі клітини), що утворюються в організмі. Безперечно, нормальний організм прагне звільнити печінку від справ, із якими можна почекати (процес травлення), і навантажити її роботою більш невідкладною (боротьба зі збудниками інфекцій).

Звідси найважливіший висновок: що більше їжі напихають у хвору дитину люблячі родичі, то довше та важче вона хворітиме".

Висновок загальний: насильне годування — дуже шкідлива практика, наслідки якої можуть позначитися негайно (тривала застуда, наприклад), або мати довгострокову "перспективу" у вигляді ожиріння в більш пізньому віці.

Джерело: Рівненський тижневик "ОГО"
Обговорити на форумі