Отець Василь Рак: Людське око спершу затьмарюється незнанням

Сьогодні ми продовжуємо духовну бесіду з о. Василем Раком щодо перепон на шляху до Бога (початок у "Галичині" за 16 лютого ц.р.). Відданість і (або) поклоніння лжебогам; будь-яке входження в окультизм; неповага до батьків; всі форми насильства чи несправедливості, особливо спрямовані проти слабких і безпомічних, — про ці та інші форми сучасного богоборства читайте в пропонованому інтерв’ю.

— Що є причиною причин духовної слабкості людини?
— Коли розглядаємо відданість і поклоніння людини лжебогам, то богослови вважають першочерговою причиною гординю. Тобто прагнення людини стати вище будь-якого обмеження і бути абсолютно вільним творцем у світі, що в результаті приводить до теоретичного усунення Бога і встановлення на Його місце людини, тобто самообожнення. Тут основною причиною Господньої кари є небажання слухати Божий голос і робити те, що Він каже. Або, іншими словами, — непослух, тобто порушення перших двох із Десяти Заповідей: "І сказав Бог усі слова ці, кажучи: Я Господь, Бог твій, котрий вивів тебе із землі Єгипетської, з дому рабства. Нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм... Не поклоняйся їм і не служи їм; бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що наказую дітей за провину батьків до третього і четвертого роду, котрі ненавидять Мене" (Вих. 20:1-5).

— Коли зазначені богословські істини проектувати на життя, як це буде виглядати?
— Нагадаю, що ще святий Єфрем Сирін зауважив, що людське око спершу затьмарюється незнанням. А згодом розум опановують інші пристрасті: безбожність, неправовір’я, тобто усілякі єресі, марнославство, гордість, лицемірство, любов до влади, самолюбство і подібні до них. Ще більша біда полягає в тому, що це незнання заохочується і законодавчо закріплено. Бо коли запитаємо себе, чи достатньою мірою гарантовані права Церкви на здійснення нею її душпастирського та соціального призначення в державі, то побачимо тут великі прогалини. Принцип "відокремлення держави від Церкви", який лежав в основі державної політики стосовно релігії в роки комуністичного режиму, призвів до специфіки законодавчого врегулювання правового становища Церкви у суспільстві як абстрактного суб’єкта, а сьогодні він і надалі зберігає панівне становище у відносинах між державою та всіма християнськими Церквами Київської традиції. Власне тої традиції, яка була і залишається основною складовою формування нації.

Іншими словами: як можна поширювати християнську освіту в сучасній Україні, коли богослов’я як освітня спеціальність не включене до переліку спеціальностей Міністерства освіти і науки, а за роки незалежності України ще так і не вирішено проблеми акредитації богословських навчальних закладів? Тобто фахівці, які мають відповідну освіту, покликання і досвід, позбавлені можливості повноцінного служіння суспільству, а їхня освіта не визнана державою з усіма відповідними негативними наслідками для студентів, викладачів, наукових працівників.

Між іншим, таке ж питання акредитації в сусідніх державах — Росії та Білорусі — вирішено ще в кінці ХХ ст., я вже мовчу про європейські країни. Тому така ситуація в нашій країні на державному рівні виглядає як приховане ліберальними гаслами богоборство. А доповнює картину відкидання будь-яких релігійних норм і пропаганда насильства, ненависті, вандалізму, різного роду сексуальних збочень як єдино правильний спосіб життя у ЗМі. У висліді маємо масовану духовну негативну атаку на свідомість пересічної людини, яка не завжди навіть розуміє, що їй необхідно робити в цій ситуації. Таким чином, маємо підготовлений ррунт для опосередкованого входження в різного роду форми потойбічного.

— Невже такий духовний стан притаманний тільки Україні?
— Звісно що ні. Ці віяння притаманні усьому світові. Такий стан дуже влучно характеризує владика Миколай Сімкайло у своєму пастирському посланні-пересторозі до сучасного християнина: "Світ сьогодні різними способами хоче вирвати із християнського серця найсвятіше — це віру в правдивого Бога, мова йде про гріхи проти чесноти віри, любові Бога і ближніх. Це гріхи нових видів "старого ідолопоклонства", а саме: замаскованого поклоніння сатані, сучасного окультизму, ворожби, участь у східних течіях і віровченнях, різних тоталітарних сектах, окультних та сатаністських угрупованнях. Духовна криза, яка прийшла сьогодні до кожного з нас, має своє коріння як у минулому — це виховання в часи войовничого атеїзму, що породив духовну несвідомість, незнання основних християнських істин і духовний голод; а з теперішнього стану — вільних людей, які живуть в часи свободи і вседозволеності, індиферентності, байдужості до пізнання правди і християнських цінностей, секуляризація і загальна бездуховність, аморальність, які з свободою прийшли до нас і ставлять на межі постійного вибору між гріхом і Богом".

Іншими словами, це саме ті кардинальні перепони на шляху до Бога, які заважають нам достукатися до Нього і стягають на людину не Боже благословення, а кару.

— Під цим оглядом, що забороняє Церква робити віруючій людині?
— Церква забороняє те, що дозволяє наша держава на законодавчому рівні, а саме — займатися окультизмом, який став в Україні професією. Хто не знає: перед самим Різдвом Міністерство праці та соціальної політики України професії ворожки, астролога, хіроманта і цілителя ввели в Державний національний класифікатор професій. Наші державні достойники тим самим узаконили богоборство, в такий спосіб наслідуючи "європейський досвід", і це має, як зауважив голова комітету Верховної Ради з питань науки та освіти(!), "допомогти державі контролювати доходи знахарів і ворожок і примусити їх платити податки". Церква забороняє переглядати телепередачі, подібні до "Битви екстрасенсів" та "Дітей ясновидців", де у відкритій формі пропагують поклоніння сатані. Церква застерігає віруючих батьків від захоплення їхніми дітьми комп’ютерними іграми, в яких перемога над ворогами здійснюється виключно силами магії і чаклунства. Церква обурена, коли в шкільних підручниках під прикриттям народознавства і традицій описують магічні обряди дохристиянської доби. Про що інше може свідчити сумна статистика великої кількості психічно хворих, депресивних і морально покалічених людей, які не бачать свого майбутнього, великого збільшення самогубств, як не про причину бездуховного життя й окультної залежності? Тому святий апостол Павло у Посланні до галатів застерігає: "Діла плоті явні — перелюб, розпуста, нечистота, розгнузданість, ідолослужіння, чари, ворогування, сварки, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаюѕ, що ті, що таке чинять, Царства Божого не успадкують".

— Наведіть перелік дій та вчинків, що суперечать Божому Закону, участь в яких штовхає душу до тяжкого гріха проти чесноти віри і Першої заповіді Божої.
— Коли узагальнимо гріховне тло, то головним напрямом у ньому побачимо повернення до ідолопоклонства, тобто бунт проти Бога і моральності. В чому це проявляється? В пошануванні давніх богів: Гея, Тора, Пана, Сета, Крішни, повернення до РУН-віри і т. п.; віддання почестей людям як Богові: Саї-бабі, Віссаріону-Христосу, Марії Деві Христос — Біле братство; в пошануванні місць, де були язичницькі святині, в пошануванні предметів — амулетів, талісманів, тотемів; в промовлянні мантр; у звертаннях до сатаністів, участі в ідолопоклонних обрядах, у замовляннях у ворожбитів.

Другий напрям — окультизм, тобто використання таємних енергій, демонських сил чи таємних властивостей. Сюди належать і різного роду "таємні знання", і яснобачення з телепатією, і заняття з різношерстими "гуру" та "втаємниченими". А до пасивного окультизму, що, на жаль, дуже часто сьогодні трапляється і пропагується, належить: звертання до ясновидців, магів і ворожок; заклинання, замовляння, всі практики чарування; віщування майбутнього — закляття, прокльони і тому подібне.

Наголошую, це далеко не повний перелік. Усіх їх об’єднує безнадія на Боже милосердя і спротив правдам християнської віри. Вихід один: категорично й безкомпромісно порвати з означеними практиками, відбути сповідь і самій людині молитися за просвічення Святим Духом.

— Яким чином пов’язане негативне ставлення до батьків з Божою карою?
— Сьогодні величезна кількість людей, включно з багатьма християнами, не підозрює, що неповага до власних батьків накликає Боже покарання. "Шануй батька і матір і буде тобі добре", — запевняє нас Господь у П’ятій заповіді. Водночас ця обітниця включає умову: коли хочемо, щоб добре нам велося, ми повинні з любов’ю поважати своїх батьків, бо коли не будемо так чинити, марно будемо сподіватися змін у своєму житті на краще. Поважати своїх батьків — означає поважати Самого Бога, Який дав нам цю заповідь.

— Чому різні форми насильства викликають на тих, хто це чинить, Боже покарання?
— Тому що таке ставлення людини розумної до такої, як вона, є найганебнішим. Усі знаємо про гріхи, які волають до Бога про помсту: навмисне чоловіковбивство, содомський гріх, тобто всі форми неприродних статевих стосунків, кривдження вдів, сиріт і бідних, затримка заробітної платні. Сьогодні є безліч прикладів такої поведінки в нашому сучасному житті і культурі. І можемо легко зрозуміти, як далеко зайшло в цьому плані наше суспільство, коли поглянемо тільки на одну форму вбивства, яка широко практикується, — аборт. Сьогодні в усьому світі мільйони життів є під прокляттям, яке є наслідком такого злочину. Для порівняння: за роки Другої світової війни загинуло 60—70 млн людей, за роки незалежності в Україні було офіційно зроблено близько 32 мільйонів абортів, що значно більше від кількості народжених. Це не тільки зневага Бога, а й непримиренне богоборство, що стягає на тих, хто це чинить, неминучу Божу кару. Нагадую: з християнської точки зору душа людини сполучена з тілом з моменту зачаття, отже, аборт є вбивством, на якому б терміні він не проводився.

Автор: Роман ІВАСІВ, Газета "Галичина"
Обговорити на форумі