Без державної підтримки фермери збанкротують

Без державної підтримки майже всі прикарпатські сільгоспвиробники можуть збанкротувати.

Із кожним днем наближення весни смутнішими стають очі фермерів. Ті, хто має годувати країну нині опинилися у страшенній скруті. Дехто працює з прибутками, тільки на фоні державної аграрної політики та боргового закабалення, сільгоспвиробник вижити не може. На Прикарпатті ситуація також непроста. Як виживати сьогодні фермерам "Експресу" розповідає Зіновій Дашавець, директор івано-франківського відділення українського державного Фонду підтримки фермерських господарств.

- Пане Дашавець, які найбільші проблеми у фермерів області.
- Це, звісно, відсутність коштів. Для того, аби зараз розпочати сівбу, а згодом жнива, нормально утримувати тваринницькі господарства, потрібно кредитування, якого сьогодні немає. Краща ситуація була навіть на початку 1990-их. Різниця між обліковою ставкою Національного банку України і ставкою, за якою брали позики фермери, складала 1,3 відсотка. Зараз якщо НБУ дає кредит під 12 відсотків, то комерційні банки дають кошти під 30 і більше відсотків. Таке фінансове навантаження ніхто не може витримати. Щоправда Фонд підтримки фермерських господарств, який був державною структурою, у минулі роки виступав гарантом для отримання позичок. Ми видавали гарантійні листи, з якими фермери йшли в банк. І якщо вони були не в змозі погасити заборгованість, то ці кошти сплачував Фонд. На жаль, сьогодні такої практики немає.

- Хіба кредитування фермерів взагалі відмінене?
- Ні, але умови отримання грошей на розвиток сільського господарства дуже важкі. Наш Фонд також надає безвідсоткові кредити, які треба повернути протягом кількох років. Щоправда ми позичаємо кошти, коли маємо бюджетні асигнування. Так у минулому році ми дали лише 546 тисяч кредиту. А загальна щорічна потреба кредитування фермерських господарств Івано-Франківщини становить близько 10 мільйонів гривень. Отож ми отримали тільки 5-7 відсотків грошей.

- Який же вихід із цієї ситуації?
- Нам взагалі й не треба би було цих кредитів, якщо би велася правильна державна політика щодо цін на сільгосппродукцію. Наразі вартість міндобрив, паливно-мастильних матеріалів, машин і т ін є настільки високою, що ціна продукції вирощеної фермерами стає значно нижчою. Тобто маємо значний ціновий диспаритет. На мою думку, держава мала би поставити певну межу на зростання цін, ми ще не маємо встановленої оптимальної вартості товару. Адже при такій ситуації навіть успішні господарства працюють у збиток, або ледве зводять кінці з кінцями. На жаль, кошти із сільського господарства переливаються в інші галузі.

- Але маємо нині парадоксальну ситуацію, коли говорять, що не вистачає продукції. Її завозять закордону. А фермери у той час не мають можливості збуту.
- Проблема збуту також залишається віддавати товар за копійки ніхто не хоче. При цьому чимало продукції пропадає, в тому числі й в індивідуальних господарствах. Скажімо, навесні виявляється, що у багатьох людей є чимало надлишку картоплі, але тільки окремі люди її продають.

- Чи можуть фермери Прикарпаття забезпечити область сільгосппродукцією?
- Гадаю, що ні. На сьогодні в нас є 550 господарств. Багато з них не працюють через власне ті проблеми, про які ми вже говорили. Тому й виходить, що пустують поля, занепадає тваринництво. Все це й не дозволяє нам забезпечити їжею при карпатців. Отож допоки не зміниться ставлення держави до сільгоспвиробників, порядку в галузі не буде.

Автор: Галина ПЛУГАТОР
Обговорити на форумі