Пригоди іноземців на Прикарпатті

Вони сіють пшеницю, ріпак, кукурудзу. Відкривають кав'ярні і спа-центри. Розпилюють деревину, виробляють паркет, шпон, меблі. Пральні машини і кабелі. Вирощують породистих голубів. І - ви не повірите - навіть яхти будують. Вони - це іноземці, які ризикнули інвестувати в бізнес на Прикарпатті: поляки, німці, австрійці, італійці, араби, турки, французи, американці, росіяни...

Якщо на офіційному рівні держава декларує підтримку іноземних інвестицій, то у суспільстві ставлення до бізнесової активності іноземців суперечливе. Грошам із Заходу переважно радіють, до східних і азійських інвесторів частіше ставляться з підозрою і осторогою, особливо в Галичині. Втім, в Україні іноземному капіталу - не з медом. За підсумками 2009 року, Україна опинилася на передостанньому місці у щорічному рейтингу конкурентоспроможності, на 162 місці за показником економічних свобод, на 177 місці за кількістю податків і складністю їх адміністрування.

Чим же притягає іноземних підприємців Україна? Наскільки привабливим, порівняно з іншими регіонами, виглядає Прикарпаття й Івано-Франківськ зокрема? "ГК" звернувся з цими питаннями не до менеджменту крупних підприємств з іноземним капіталом на зразок "Карпатнафтохіму" чи "Крони". Ми вирішили поспілкуватися з підприємцями, які ризикнули власними статками у рідних країнах, щоб почати бізнес в області. Поцікавилися думкою влади. І з'ясувалося, що уявлення чиновників і мотиви бізнесменів збігаються нечасто. Схоже, посадовці сильно переоцінюють значення своїх зусиль для залучення іноземного капіталу в регіон.

До кращих часів. Сьогодні на Прикарпатті працюють майже 200 підприємств з іноземними інвестиціями.

Географія походження цього капіталу охоплює 35 країн. Начальник управління економічного та інтеграційного розвитку івано-франківського міськвиконкому Богдан Білик пояснює інтерес іноземців інвестиційним кліматом, лояльністю влади, гарною репутацією міста й регіону. Важливі чинники - недорога і досить професійна робоча сила, близькість до кордону з єврозоною. Саме це привабило до Івано-Франківська італійську компанію "Antonio Merloni" ("Українська побутова техніка"), американські "Tyco Electronics" і "Delphi", німецькі "Fisher", "Mayer Kuvert Network" та інших.

Плани цих крупних гравців суттєво відкоригувала криза. Стратегію розвитку довелося змінити на стратегію виживання. Не в останню чергу - завдяки українській владі. Скажімо, хронічне неповернення ПДВ змусило серйозно задуматися інвесторів "Antonio Merloni" й "Tyco Electronics" про доцільність бізнесу в Україні взагалі. Відклали до кращих часів плани будувати нову фабрику з виробництва солодощів і швейцарські інвестори "Ласощів".

Недавно управління економічного та інтеграційного розвитку Івано-Франківської міської ради опитало керівників промислових підприємств міста, чого вони очікують у 2010 році? Майже 90% опитуваних відповіли, що іноземні інвестори відклали переговори про інвестування до завершення виборів.

Приватні історії. Три мої співрозмовники давно мешкають в Івано-Франківську. Настільки давно, що напівжартома вважають себе "корінними".

Німець Матіас Гьопфнер заради своєї мрії - займатися селекцією голубів - переїхав в Україну. У Павлівці Тисменицького району він створив голубодром і видає часопис для українських голубівників.

"Мені дуже подобається природа України, її безмежні простори, гірське свіже повітря, приємні люди. До того ж у Німеччині висока конкуренція, і там важко почати щось нове. В Україні, навпаки, ти можеш розкрити свій потенціал так, як бачиш перспективу для свого професійного розвитку і власного бізнесу. Тут більше можливостей, ніж у Німеччині", - розповідає Матіас.

У Німеччині він керував власною деревообробною фірмою, але ризикнув і продав бізнес. Тепер він власник майже 2,5 тисяч голубів та голубодрому "Павлівка". Крім того, Матіас вирішив втілити ще одну мрію, на яку надихнула його краса українських Карпат. Німецький бізнесмен збирається створити на 100 га біопарк. Це територія, на якій могли б мешкати тварини, на окремих її ділянках вирощуватимуться земляні культури, на інших -працюватимуть дитячі майданчики та ресторани для дорослих. У Німеччині це вже звична річ, а ось для України - новинка. Тож цього року він уже візьметься за реалізацію свого наміру.

Норберт Кноппс у Німеччині займався виготовленням виробів із дерева. Підприємець створив під Івано-Франківськом у Хриплині фабрику з виготовлення паркету. Він зумів здешевити виготовлення продукції, яку експортує до Австрії, Чехії, Німеччини та Польщі. Перед тим, як почати справу, розповідає Норберт, він з допомогою юриста вивчав українське законодавство.

Криза вдарила по бізнесу, каже Кнопс. На його думку, вона вдарила б по ньому незалежно від країни. Хоча в Україні і сировина дешевша, і валюта девальвувала, що на руку експортерам, але й енергоносії подорожчали. На думку підприємця, Європа усе ж швидше адаптується до умов кризи завдяки урядовій політиці.

У кризу ризикнув почати в Івано-Франківську бізнес турецький підприємець Тамук Хілні. І франківці потягнулися до його оздоровчого спа-центру "Хамам", витриманого в турецьких національних традиціях. Правда, каже Тамук, у Туреччині легше почати власну справу, бо для малого та середнього бізнесу держава пропонує пільги, зокрема в оподаткуванні протягом перших 5 років, щоб бізнес твердо став на ноги. А в Україні, за спостереженням Тамука, держава і підприємництво намагаються один одного вичавити по-максимуму. "Та й ділові стосунки з колегами підтримувати важко, адже кожен намагається хоч якось обкрутити і скористатися з певної ситуації. Українським бізнесменам ще слід навчитися ділового етикету", - додає Тамук Хілні, якому в ділових питаннях допомагає дружина Юлія.

Однак усі троє моїх співрозмовників згортати свій бізнес через кризу і недоліки вітчизняного законодавства не збираються. Бо їх тут тримають значно сильніші, ніж славнозвісний "інвестиційний клімат", речі - краса землі, яку вони полюбили, приємні люди і навіть свіже повітря.

Автор: Людмила ХОДОРОВСЬКА, Галицький Кореспондент
Обговорити на форумі