Тарас Боднар: Це єдина армія, яка не зрадить свого полководця

У цієї людини багато різних занять: робота лікаря-венеролога в Обласному шкір-вендиспансері, громадська діяльність тощо. Проте, коли Тарас Боднар, а саме так звуть нашого героя, повертається ввечері додому, у нього є тільки вони – його маленька, але цілковито віддана армія.

Колекцію солдатиків, якій немає рівних в Україні, Т.Боднар збирає вже понад 17 років. Тут представлені багато епох і майже усі європейські армії: перські походи Олександра Македонського, хрестові походи, арабські завоювання, Київська Русь, монгольське нашестя, середньовічні Німеччина, Швейцарія, Італія, Бургундія, Шотландія, столітня і тридцятилітня війни, Оттоманська імперія і яничари, походи Богдана Хмельницького, московське військо часів Івана Грозного і Петра І… – загалом більш як 10 тисяч маленьких фігурок.

Ось англійські лучники відбивають атаку французької кавалерії у битві під Кресі, а тут йде у бій лава наполеонівських карабінерів, а ось українські козаки зійшлися у жорстокому двобої з "крилатими" польськими гусарами…

На запитання, що спонукало лікаря і політика до такого незвичного хобі, Т.Боднар усміхається і відповідає словами свого кумира – Наполеона Бонапарта: "Це єдина армія, яка не зрадить свого полководця". На його глибоке переконання, основний інстинкт будь-якого нормального чоловіка – це війна, прихильність до зброї чи то навіть її обожнювання, і кожен задовольняє його по-своєму: полювання, риболовля, заняття відповідними видами спорту, військова служба зрештою. У Т.Боднара це виливається у створення власної маленької армії.

"Не така вже й легка це робота, – зазначає мій співбесідник, – рідко коли вдається придбати готових солдатиків, розфарбованих так, як цього вимагає історична правда. Та й дорого це". В більшості випадків Т.Боднар або купляє нерозфарбовані фігурки, або ж виробляє їх сам: з олова або пластику, які заливає у саморобні гіпсові форми. Розфарбовує маслом. Це щось на кшталт підковування блохи у відомому російському творі. Адже фігурка солдатика має зріст усього лише близько двох сантиметрів, а жодну деталь мундира чи то обладунків проґавити не можна. Інформацію про кольори, фасон та елементи мундирів бере із спеціалізованої літератури. Остання також не з дешевих. Вартість окремих книг сягає тисячі гривень. Тож не диво, що людей, які б захоплювались таким незвичним хобі в Україні обмаль. За даними Т.Боднара в нашій державі їх близько сімдесяти. В Івано-Франківській області – всього четверо. Та й колекції у них в переважній більшості невеличкі (найбільша підбірка на Прикарпатті, крім його власної, ледве дотягує до ста п’ятдесяти солдатиків). Значно більше колекціонування фігурок солдатиків розвинене закордоном. Там і придбати їх легше, і інформаційний матеріал доступніший. Проте, як стверджує Т.Боднар, він не дуже активно контактує зі своїми так би мовити колегами. На запитання "чому?" зводить плечима і каже: "я егоїст", в хорошому сенсі цього слова звісно. На його глибоке переконання колекціонування – це нелегка праця, яка передбачає постановку собі завдань і їх виконання. Та коли вже досягаєш поставленої мети, отримуєш від того задоволення, яке важко передати словами. Хоча в будь-якому сенсі Тарас ставиться до колекції як до хобі, а не роботи. Зазначає, що лише виплавляючи та розмальовуючи ці мікроскопічні фігурки, він знімає будь-який стрес, позбувається усіх негараздів та переживань важкого трудового дня.

Найулюбленіша епоха для Т.Боднара – це період наполеонівських війн. Пояснює це просто: це епоха найбільшого розмаїття мундирів. Фактично за якихось двадцять років більш, як двадцять разів, змінювалась військова форма. Отакі собі примхи французької моди. Зокрема, улюбленці автора – бійці наполеонівської "старої гвардії": одягнені в традиційні ведмежі шапки піхотинці та кіннота. Вони пройшли з імператором війни на трьох континентах і от тепер застигли в олові і пластику.

Зупинятись на досягнутому наш герой не збирається. Він сповнений цікавих ідеї і воістину "наполеонівських" планів. На цей раз Т.Боднар має намір "замахнутись" на новітню історію України, зокрема у перспективі створення загону бійців дивізії "Галичина" і реконструювання бою під Бродами. В даний час активно вивчає літературу про цей нелегкий період української історії, підбирає стиль і колір мундирів, малюнки шевронів, погон та петлиць. У подальших задумах – бій під Крутами з його поєднанням юнкерських та студентських уніформ, стилів перших знаків розрізнення УНР, дивізія Нестора Махна з його розмальованими кулеметними тачанками, українські Січові стрільці і бій на горі Маківці, війська Холодноярської Республіки і зимові походи…

На думку Т.Боднара, така колекція є найдієвішою ілюстрацією до підручників з всесвітньої та української історії. Адже саме в іграх народжувались майбутні великі полководці.

Автор: Сергій БІЛИЙ, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі