Чи буде зовнішня політика України підпорядкована забаганкам Кремля?

У своїх виступах після другого туру президентських виборів і оголошення результатів Віктор Янукович не оминув і майбутнього зовнішньополітичного вектора України.

"Ми – міст між Заходом та Сходом... Наша економіка тісно інтегрована з економікою Росії та країн СНД і стає все більш інтегрована з Заходом... Ми продовжимо роботу щодо підписання угоди з ЄС в межах європейської політики добросусідства та програм економічної допомоги... Пріоритетними для нас будуть відносини з Росією та СНД. Наші країни тісно пов’язані – економікою, культурою, історією. Наші господарчі комплекси доповнюють один одного. Ці переваги необхідно використовувати заради наших народів", – проголошував Янукович у зверненні до українського народу.

Як зміниться зовнішня політика України з приходом Януковича до влади, ми запитали у експертів.

Борис Тарасюк, міністр закордонних справ України в 1998– 2000, 2005–2006 рр., народний депутат (НУ–НС): ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА БУДЕ БІЛЬШЕ ПІДПОРЯДКОВАНА ЗАБАГАНКАМ КРЕМЛЯ

Заяви, які лунали впродовж періоду, коли Янукович був у опозиції, і перші заяви після оголошення його переможцем у другому турі, не дають підстав для оптимізму. Підтверджуються мої прогнози, що зовнішня політика буде здебільшого підпорядкована Кремлю, що може привести до повторення Кучми-2. Думаю, усе буде зроблено для того, щоб зруйнувати досягнення багатьох років співпраці з НАТО, я вже не кажу про членство, що є законодавчо закріплене, проти чого виступає Янукович, а глава держави повинен бути взірцем виконання законів.

Янукович заявляє, що він за участь у газотранспортному консорціумі, за те, щоб Росія отримала доступ до нашої ГТС, що, до речі, суперечить законові, який забороняє передачу у власність будь-якої форми нашої газотранспортної системи. Крім того, він оголосив перед другим туром, що готовий допомогти Росії будувати газогін в обхід України "Північний потік". Це інакше як неадекватність не можна назвати. Це підрив наших можливостей як найбільшої газотранзитної країни.

ЄС продовжуватиме пропонувати Україні активну участь у програмі Східного партнерства. Наші прихильники і друзі в Євросоюзі, які підтримують членство України в ЄС, і далі наполягатимуть на тому, щоб ЄС пішов назустріч Україні, особливо в контексті завершення цього року переговорного процесу щодо угоди про асоціацію. Ті, хто прохолодно ставляться до можливого членства України в ЄС, перш за все Німеччина, Франція, з радістю потиратимуть руки, бо відпаде такий болючий для них фактор як відповідь на концептуальне ставлення Європейського Союзу щодо майбутнього членства України. Крім того, "регіонали" допомагають цим країнам у намаганні погрішити атмосферу взаємин між Україною і ЄС. Маю на увазі нещодавно внесені два законопроекти депутатом-"регіоналом" Смітюхом, які передбачають денонсацію угоди про реадмісію. А це означатиме у відповідь руйнацію пакета, у якому перебуває угода про спрощений порядок оформлення віз для українських громадян. Якщо ЄС денонсує угоду, тоді треба забути про ті переговори, які зараз ведуться щодо безвізового режиму України.

Прогнозую дуже небезпечні тенденції в зовнішній політиці України, які будуть більше підпорядковані забаганкам Кремля, ніж національним інтересам України.

Якби Партія регіонів не хотіла бачити Порошенка на посаді міністра закордонних справ, вона б не підтримала його кандидатуру. Але водночас у ній є свої достойники, які, очевидно, очікуватимуть на бонуси за своє перебування в опозиційному уряді міністрами закордонних справ.

Григорій Перепелиця, доктор політичних наук, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: ДРЕЙФ У БІК РОСІЇ ПРИЗВОДИТИМЕ ДО ВТРАТИ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ

Заяви Януковича свідчать про те, що буде намагання змінити зовнішньополітичний курс країни, обраний з набуттям Україною незалежності й державного суверенітету. Цей курс буде розвернутий з європейського напрямку на проросійський.

З обранням нового Президента є досить велика загроза повернення України в російську орбіту. Про таке повернення в зону російської сфери впливу свідчить і акцентування на таких проектах, що вже давно вмерли, – наприклад, ЄЕП. А також пролонгація Чорноморського флоту, блокування НАТО, взагалі зняття з порядку денного питання членства України в НАТО.

Заявляють, що Україна розвиватиме відносини з ЄС, але тільки в рамках політики сусідства. Це, власне, те питання, яке вже зняв сам ЄС, коли торік надав Україні таку ініціативу, як Східне партнерство, яка, хоча і означена в рамках політики сусідства, але дає більш широкий інструментарій саме для інтеграційних процесів України в напрямку Європи. ЦВК ще не оголосила результати голосування, а західні лідери одностайно привітали Януковича з обранням. Навіть Президент РФ Медведєв пізніше за них привітав Януковича. Очевидно, Захід задовольняє така ситуація, що Україна повертається у сферу російського впливу. Захід змінився, він змирився з поділом Європи на дві сфери впливу.

Розширення ЄС і НАТО в середньостроковій перспективі не розглядається і, очевидно, Захід згоден зафіксувати статус-кво на терені Східної Європи. Західні лідери виносять з цього певний позитивний момент, бо Янукович не ставить питання про майбутнє членство ні в НАТО, ні в ЄС. Це в принципі їх задовольняє. А Росію задовольняє тим більше. Таким чином, Україна вже не буде тим каменем спотикання у відносинах між Європою і Заходом.

Щодо демократичних цінностей. Міжнародні спостерігачі зафіксували демократичність виборів, це абсолютно задовольняє Захід. Захід може вважати, що завдання підтримки демократії виконано, і на цьому ставиться крапка. Народ обирає в демократичний спосіб цих лідерів, а куди вони розвертають цю країну, це вже питання другорядне.

На декларативному рівні демонструватиметься, що ми йдемо у Європу. Але для того, щоб нам увійти в ЄС, нам спочатку "треба" увійти в ЄЕП, нам "потрібен" митний союз з Росією і т.д. Це буде така демагогія, яка має прикрити очі заходу, аби він особливо не звертав уваги на те, що тут відбуватиметься.

На жаль, перспектива сумна. Це результат не тільки змін в Україні й Росії. Це зімни в самій Європі. Європа втомилася від розширення, і Європа, на жаль, починає керуватися більше власними інтересами, ніж власними цінностями. Це досить серйозний для нас виклик, тому що через ці цінності й піднявся народ під час Помаранчевої революції. Саме ці цінності Європа просувала на теренах пострадянського простору і на Схід Європи, вибудовуючи проект Великої Європи.

Україна склала цей іспит – тест на демократичність, тоді як Росія обрала протилежний шлях. Але тепер виявилось, що інтереси, пов’язані з теплом в Європі, яке забезпечується російським газом, більші, ніж, так би мовити, існування демократії в Україні. Це дуже прикро. Це великий виклик для нашої незалежності, тому що дрейф у бік Росії призводитиме до втрати державного суверенітету України й української державності, за умови, якщо заяви, котрі лунають з боку обраного Президента і його команди, будуть реалізовані.

Іван Попеску, народний депутат (ПР): МИ ЗВЕРНЕМО УВАГУ НА ТАКИЙ ВЕКТОР, ЯК КИТАЙ ТА ІНДІЯ

Зовнішня політика Віктора Януковича буде більш прагматична. Економічний фактор матиме дуже високе значення. Національні інтереси полягають у тому, щоб їх забезпечити на всіх напрямках. І ми це зробимо. Але без того, щоб створити собі зайвих ворогів чи супротивників.

У нас нема ворогів. У нас є стратегічні партнери. Усі наші сусіди є стратегічними партнерами. Це дає змогу співпрацювати як на східному, так і на західному напрямках. У нас будуть нормальні відносини і з Росією (це гарний ринок збуту нашої продукції), і з ЄС, і з США.

Також ми звернемо увагу на такий вектор, як Китай, Індія, інші країни, де зможемо знайти ринки збуту нашої продукції. Нам треба піднімати економіку.

Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва: ЯНУКОВИЧ ПОДАРУЄ РОСІЇ ГУМАНІТАРНУ СФЕРУ

Усе залежить від того, чи вдасться Януковичу встановити повний контроль над виконавчою владою. Незважаючи на те, що він буде Президентом і матиме конституційне право вносити кандидатуру, наприклад, міністра закордонних справ, – багато чого залежатиме від конфігурації уряду чи урядів, які працюватимуть паралельно з ним. Якщо прогнозувати уряд однопартійний чи повністю підпорядкований "Регіонам", – це один варіант зовнішньої політики. Якщо ж це компромісна коаліція між ПР і НУ–НС, то це дещо інша зовнішня політика.

Важливо, що Яункович у своїй зовнішній політиці намагатиметься певним чином провести містки туди, де в нього не вистачає достатніх позицій. Я маю на увазі Брюссель і провідні європейські столиці. Він відчуває, що може мати там непогані позиції і для цього стратиметься максимально розвивати свої зовнішньополітичні контакти в цих напрямках. Не виключаю навіть, що його перший візит буде в одну зі столиць ЄС.

Він може піти на певні поступки РФ у дражливих для неї питаннях. Але чи перейде він певну червону лінію, яку не можна переходити і яка позначає національні інтереси України? Думаю, він подарує Росії гуманітарну політику. Янукович не відчуває ментального зв’язку з тим розумінням України, яке було характерне для Віктора Ющенка і його оточення. Він навряд чи зможе проводити гуманітарну політику на засадах національного, українського, патріотичного, бачення історії.

Позиція Януковича щодо НАТО може бути цілком прийнятна для Росії. Вона полягає в тому, що Україна найближчим часом членом НАТО не стане. Тут Янукович говорить швидше про реальний стан речей, ніж про власну політику. Для мене показовим було те, що під час інтерв’ю російському телебаченню він не сказав нічого про ревізію цього курсу. А лише сказав, що це питання нині у такому вигляді не стоїть і ми продовжуватимемо співпрацювати в нинішніх форматах. У принципі це той варіант, який міг би влаштувати і Росію, і прихильників євроатлантичної інтеграції в Україні, які очікують від Януковича принаймні продовження роботи в тих форматах і з тими зобов’язаннями, які на сьогодні є.

Питання ГТС виходить за повноваження Президента. Слово "консорціум" порожнє. Його можна наповнити чим завгодно. Діє українське законодавство, яке забороняє відчуження газотранспортної мережі. І навряд чи в Януковича є бажання ввійти в історію людиною, яка віддала основний стратегічний ресурс цієї держави. З іншого боку, перспектива створення якогось умовно кажучи консорціуму використовуватиметься в дипломатичному торзі. Ми не знаємо на сьогодні, яку формулу газових відносин пропонуватиме Янукович, коли каже про те, що треба переглянути чинні угоди. Набагато важливіше на першому етапі побачити, що пропонується: чи повернення до посередників, чи повернення до тієї непрозорої схеми, коли до ринок будуть допущені компанії, які не мають прямого стосунку до видобутку чи транспортування газу... Далі все залежатиме від конфігурації уряду, від того, хто здійснюватиме керівництво власне газовим бізнесом в Україні на державному рівні. Я впевнений, що ідея тристороннього консорціуму, який начебто пропонується за участю Росії та ЄС, нереалістична, вона просто не цікавить ЄС. Росію також не цікавить такий тристоронній проект, хіба що третьою стороною виступатиме не ЄС як такий, а під виглядом європейської сторони – певні компанії, які частково чи повністю контролюються Газпромом. У такому випадку це Росію може влаштувати. Я не бачу зацікавленості Росії та ЄС у створенні якихось консорціумів. Таке враження, що цю тему витягли із шухляди 6-річної давності, а світ дуже змінився і газовий бізнес в нашому регіоні в тому числі. Витягати такі прожекти – це, по-моєму, якісь маніпулятивні технології, які навряд чи можуть бути реалізовані. Я не прогнозую, що в осяжному майбутньому Янукович чи будь-хто інший здійснить кроки, які призведуть до відчуження української ГТС.

Думаю, у Порошенка не високі шанси залишитися на посаді міністра. Бо в Януковича є свої люди, яких він хоче бачити на цій посаді. Хіба що Порошенко зробить значний внесок у створення комфортної для ПР коаліції у Верховній Раді. Але, певно, і сам Порошенко не володіє таким серйозним ресурсом для впливу на депутатів. Першим називають прізвище Грищенка, посла у РФ, є й інші, думаю, менш імовірні кандидатури, наприклад, Леонід Кожара, який на сьогодні є міністром закордонних справ у тіньовому уряді Януковича. Знову ж таки, багато чого залежатиме від конфігурації майбутньої влади. Якщо буде створено коаліцію з НУ–НС, доведеться призначати людину компромісну. Я більше схиляюсь до того, що це буде особа не одіозна, не пов’язана безпосередньо з політичними таборами.

Геннадій Удовенко, міністр закордонних справ України в 1994-1998 рр.: УКРАЇНА ВІДХОДИТИМЕ ВІД КУРСУ НА ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ

Янукович у першій промові, коли оголосили результати виборів, в основному виклав засади своєї зовнішньої політики: зміцнення контактів з СНД, активізація справ у СНД. Незрозуміло, що таке СНД... Україна не є членом цієї організації. Вона бере участь у її роботі, але Верховна Рада не ратифікувала угоду про членство в СНД.

Янукович казав про поглиблення відносин з Росією. Це можна тільки вітати. Але керуватися потрібно Договором про дружбу, співробітництво і партнерство з РФ. Наголос я роблю на слові "партнерство" – не треба йти у фарватері Росії, її зовнішньої політики.

Він сказав, що виступатиме за активну участь України в переговорному процесі щодо створення європейської системи безпеки на основі пропозицій російського Президента Медведєва. У мене лишаються сподівання: коли Янукович сяде в президентське крісло, якщо він хоче справді бути Президентом України, а не губернатором Росії на Україні, що, може, деякі свої постулати він і перегляне й виходитиме з необхідності захисту насамперед національних інтересів нашої держави.

Я свого часу, будучи міністром закордонних справ, "проголосив" так би мовити курс зовнішньої політики України: національні інтереси передовсім. Я казав: "Немає вічних друзів і немає вічних ворогів, вічними є національні інтереси держави". А мені Леонід Кучма телефонує і питає: "Що ви там говорите? Як це немає вічних друзів?" Я кажу: "Це не я. Це Черчілль сказав". Ми повинні на всіх рівнях думати насамперед про національні інтереси нашої держави, а не продовжувати ту політику української меншовартості, яка насаджувалася в Україні протягом сторіч.

У питанні щодо членства України в ЄС був більш-менш досягнутий консенсус. До речі, Янукович, будучи прем’єр-міністром, активно витупав за членство України в ЄС. Але тут, незалежно від Януковича чи будь-кого іншого, нам потрібно виконувати свої зобов’язання перед Євросоюзом, щоб у перспективі стати членом ЄС. Промова Януковича є свідченням того, що Україна відходитиме від курсу на євроінтеграцію, я вже не кажу про євроатлантичний напрямок.

Що стосується НАТО, Янукович чітко сказав, що участь України в НАТО вирішуватиме український народ. Сьогодні, безумовно, не час для проведення якогось референдуму. Нам потрібно самім спочатку розібратися, що ми хочемо і чим НАТО допоможе нашій державі.

Безумовно, Янукович формуватиме уряд своїх прибічників, що схиляються до його зовнішньополітичного курсу.

Опитувала: Анна Ященко, УНІАН
Обговорити на форумі