Владика Володимир: Піст тілесний є допоміжним у постуванні

Вчора розпочався Великий піст — найсуворіший та найдовший з постів у році. Він є нашою жертвою Богові та очікуванням Воскреслого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Щоб відчути покаянний настрій Великого посту, варто цього тижня відвідати українські церкви, де відправлятимуть протягом перших чотирьох днів Великий покаянний канон Андрія Критського...

А ми попросили розповісти владику Володимира Війтишина про приписи, обмеження та особливість Великого посту.

— На що маємо звернути увагу передусім, щоб гідно провести Великий піст?
— Звісно, наші часи принесли багато змін щодо церковних законів і традицій, однак час Чотиридесятниці й надалі зберігає важливе значення для нашого духовного життя. Може, сьогодні через різні причини не можемо так строго постити, як постили в минулому, але й сьогодні маємо обов’язок духовного посту, боротьби з нашими гріхами і злими нахилами, обов’язок молитви, практики чеснот і добрих діл. і власне ця наша духовна обнова залишається найважливішою метою святого Великого посту.

У ці дні кожний християнин намагатиметься гідно підготуватися до сповіді та святого Причастя. Протягом посту варто частіше бувати у храмі, адже почнуться відправи за померлих наших родичів, які, можливо, потребують наших молитов. Маємо більше читати Святе Письмо й духовні книжки, відвідувати хворих, допомагати ближнім та немічним. Потрібно стримуватися від гучних забав і веселощів. Тобто насамперед ми постимо душею і заради неї.

— В чому особливість Великого посту?
— Для всіх вірних це час особливої молитви, посту й покути та духовної підготовки до празника Пасхи. Ці настанови Церкви найкраще втілені в наших посних богослужіннях, звичаях і практиках. Коли пригадаємо деякі з них, то побачимо, що вони мають більше молитов, більше псалмів і більше читань, передусім зі Старого Завіту. Весь Псалтир під час посних богослужінь перечитують два рази щотижня. Головна ідея в них — пробудити дух людини до покути й жалю за гріхи. "Постімося постом милим і приємним Господеві, — каже стихира на стиховні вечірні першого понеділка посту, — правдивий піст — це відчуження від злого, здержання язика, відкинення ненависти, відлучення похотей, обмови, неправди і ламання присяги, — усе те залишити — це справжній піст".

Ще з перших віків християнства з нашими посними відправами тісно пов’язані поклони. Вони бувають або тільки до пояса, або доземні і практикуються на всіх посних богослужіннях від понеділка до п’ятниці. Особливої уваги заслуговує молитва святого Єфрема Сиріна з поклонами. Вона стає об’єднальною великопосною покутною молитвою для всіх українських Церков і є своєрідною квінтесенцією Великого посту: "Господи і Владико життя мого, духа млявости, недбайливости, владолюбства й пустослів’я віджени від мене, — поклін. Духа доброчесности і смиренномудрія, терпіння й любови даруй мені, недостойному рабові Твоєму, — поклін. Так, Господи-царю, дай мені зріти мої прогрішення і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь" — поклін.

— З якого віку можуть постити діти?
— Найперше ми повинні пам’ятати, що дітей потрібно навчати змалку основних християнських правд і засад на своєму власному прикладі — тоді для них час посту стане радісною хвилиною їхнього життя. А розпочинати привчати дитину постити можна з часу першої сповіді, тобто приблизно з семи років. Саме з цього віку Церква перестає вважати дитину немовлям. Коли говоримо про дітей, то повинні пам’ятати: на дитину не слід накладати суворі обмеження. Краще, коли дитина свідомо сприйматиме певні неважкі до виконання правила, ніж вона буде сприймати піст як заборону або, ще гірше, покарання. І ще: краще дати дитині з’їсти цукерку, ніж провокувати своєю поведінкою її на нещирість.

Дитині інколи можна нагадати, що у піст варто обмежити перегляд мультфільмів і менше сидіти за комп’ютерними іграми. Щодо стосунків між батьками й дітьми, то в цей час є гарна нагода для батьків почитати дітям Святе Письмо або з житія святих про духовні подвиги, наприклад, свого духовного патрона. Та й заодно отримати один з дарів посту — духовний мир у своєму домі і в серцях близьких тобі людей.

— У чому потрібно обмежувати себе під час посту?
— Під час посту необхідно вести стриманий і поміркований спосіб життя, а не тільки обмежувати себе в їжі. Краще спробувати обмежити власні бажання та почуття, ліпше стримувати свій язик і не говорити багато й даремно. Краще не засуджувати іншу людину, не скаржитися на життя і не докоряти ближньому. Обмежимо себе в цей час від роздратування, будемо уникати сварок, непорозумінь як зі своїми близькими, так і з незнайомими нам людьми. Стримаймо від зайвих і безсоромних споглядань наші очі.

І головне: не забуваймо, що піст тілесний є допоміжним у постуванні духовному. Голод, до якого змушуємо своє тіло, має на меті направити наш зір до голоду духовного — за необхідною щоденною поживою для нашої душі — єднання з Ісусом Христом і отримання Божої благодаті. і ще завжди пам’ятаймо слова апостола: "Хто не їсть, не засуджуй того, хто їсть". Щодо конкретних настанов, то варто в практику свого духовного життя ввести неважке до виконання правило: заручитися хоча б щотижневою бесідою з вашим сповідником. Богу дякувати, наші храми відкриті, і є з ким поговорити як про спасіння своєї душі, так і про духовне життя. Бо наша розмова — тільки заклик до зміни на краще свого духовного життя.

— А які слова скаже владика для заохоти такої зміни?
— А для цього нагадаю слова святого Іоана Золотоустого: "Честь посту складає не утримання від їжі, а відторгнення гріхів так, що хто обмежує піст тільки утриманням від їжі, той найбільше безчестить його. Ти постуєш? Доведи мені це своїми справами. Якими, кажеш, справами? Якщо побачиш жебрака, подай милостиню; якщо побачиш ворога, помирися; якщо побачиш свого друга щасливим, не заздри; якщо побачиш вродливу жінку, пройди повз неї. Нехай постяться не самі вуста, а й зір, і слух, і ноги, й руки, і всі члени нашого тіла. Нехай постують руки, залишаючись чистими від крадіжок і хабарів. Нехай постують ноги, облишивши ходити на протизаконні видовища. Нехай постують очі, привчаючись не споглядати миловидні обличчя і не заглядатися на чужу красу. Зір — то їжа очей. Якщо вона протизаконна й заборонена, то шкодить посту й руйнує спасіння душі; якщо ж законна й дозволена, то прикрашає піст. Глупством було б, що стосується їжі, утримуватися і від дозволених продуктів, а очима жерти й заборонене. Ти не їси м’яса. Не поїдай же очима нескромності. Нехай постує й слух; а піст слуху в тому, щоб не приймати злостивості й наклепів. Нехай і язик постує від негарних слів і лайки. Яка ж в тому користь, коли ми утримуємося від птахів і риб, а братів гриземо й поїдаємо? Злостивий поїдає тіло братове, гризе плоть ближнього". Тому й апостол Павло, погрожуючи мовив: "Якщо ж один одного гризете й поїдаєте, бережіться, щоб ви не були знищені один одним".

Коли прислухаємося до слів великого святого і будемо так чинити, то вже скоро відчуємо благодатну користь від сповнення цих слів у своєму житті та добрі зміни.

"Не шукай користі тільки в самому стриманні від страв! Правдивий піст — це усунення гріхів. "Усувай усяке братання з неправдою" (Іс. 58,6). Прости ближньому образиѕ Ти не їси м’яса, але пожираєш брата. Стримуєшся від вина, але не поконуєш своєї зарозумілості... Гнів — це пияцтво душі, бо він її приголомшує, подібно як вино". (Про Піст, 1).

Автор: Роман ІВАСІВ, Газета "Галичина"
Обговорити на форумі