М.Андрусяк став Шевченківським лауреатом

Третій в історії Прикарпаття, після письменників Степана Пушика і Тараса Мельничука, наш краянин став Шевченківським лауреатом. Відомому на рідних теренах і в Україні прозаїкові з Коломиї Михайлові Андрусяку за документально-художню трилогію "Брати грому", "Брати вогню" та "Брати просторів" присуджено Національну премію України ім. Тараса Шевченка в галузі літератури, мистецтва, публіцистики та журналістики (рішення Шевченківського комітету ще має бути затверджено указом Президента України).

Рік тому цей масштабний за обсягом і за змістом описуваних подій та їх учасників твір уже номінувався на Національну премію, але тоді її віддали іншим претендентам. Натомість наш земляк отримав Залізного Мамая — народну шевченківську премію. Народ обрав шляхом відкритого голосування на інтернет-сайті www.taras–premia.org.ua М. Андрусяка як альтернативного офіційним торішнім лауреатам Національної шевченківської премії. Мабуть, добрий резонанс української громадськості на книги М. Андрусяка про УПА, їх популярність серед читачів ("Брати грому", скажімо, мають уже вісім перевидань) стали тим підмурівком, на якому постав теперішній неабиякий здобуток нашого земляка: цього разу члени Шевченківського комітету, які роблять свій вибір шляхом таємного голосування, присудили Національну премію в номінації "література" Михайлові Андрусяку. Телефоную до Коломиї:

— Газета "Галичина" щиро здоровить Вас, пане Михайле, з цим вершинним досягненням! Цікаво, від кого Ви взагалі почули звістку про своє вже офіційне лауреатство і як сприйняли її?
— Першим подзвонив мені з Києва Дмитро Павличко, потім вітали письменники Євген Дудар, Любов Голота, Павло Мовчан, Іван Драч, поет Михайло Василенко...

— Мовчан був, так би мовити, особливо зацікавленою особою, адже висунуло Вашу трилогію на Шевченківську премію Всеукраїнське товариство "Просвіта" ім. Тараса Шевченка, яке він очолює...
— Просвітянам — моє окреме спасибі. Бо ж і голова Коломийської міськрайонної організації цього товариства Василь Глаголюк повіншував мене дзвінком із Вінниччини, де тепер перебуває на лікуванні, — просто дивуюся, як швидко розносяться добрі вісті по всій Україні. І коломийський поет Тарас Григорчук привітав мене здалеку — зі столиці. А з-поміж друзів і знайомих, які здоровили мене з лауреатством тут, на місці, обов’язково згадаю і тепло подякую головному героєві "Братів грому", котрого вояки УПА знали як сотенного "Кривоноса", — Мирославові Симчичу та його дружині Раїсі.

Хоч перелічив усі ці прізвища вітальників, не маю на душі якоїсь ейфорії від, безперечно, втішної для мене звістки. У відзначенні трилогії Національною премією вбачаю поцінування своєї великої, 20-літньої, праці над нею і водночас пошанування на державному рівні тих, про кого в ній розповідається, — таке довгождане для нашого суспільства пошанування борців за волю України. Почав я роботу над книгами трилогії в 1985 році, а закінчив — у 2005-му. Збираючи до них матеріал, зустрічався з іще живими учасниками національно-визвольної боротьби та очевидцями пов’язаних з нею подій, систематизував зібрані факти, потім працював над рукописами повістей, шліфував їх стиль...

Та коли зайшла мова про високу оцінку державою моєї праці, то наголошу ось на чому. Така оцінка стала можливою завдяки тому, що суспільство дозріло до цього. Дозріло саме на нинішньому відтинку нашої історії, віхами якого стали, зокрема, визнання Верховною Радою Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу, укази Президента Віктора Ющенка про присвоєння звання Героя України Головнокомандувачу УПА Романові Шухевичу і Провідникові ОУН Степанові Бандері.

Втім, схоже на те, що таке високе визнання державою моєї трилогії було останнім сприятливим шансом поцінувати на офіційному рівні літературні твори про боротьбу УПА за незалежність і соборність України. Добре, що цю можливість встигли реалізувати. Принаймні впродовж наступних п’яти років каденції нового президента України інші письменники шансу на відзначення своїх творів про УПА Національною шевченківською премією, гадаю, не матимуть. Буду радий, якщо цей мій невеселий прогноз не справдиться...

Автор: Іван ГАВРИЛОВИЧ, Газета "Галичина"
Обговорити на форумі