За 2 роки на Івано-Франківщині не було вироблено жодної крупинки цукру

За останні два роки на Івано-Франківщині не було вироблено жодної крупинки цукру. Обидва колись потужні цукрозаводи в Бовшеві та Городенці не працюють. Тим часом ціни на цей солодкий продукт на ринку та у крамницях уже зашкалюють за 10 гривень за кілограм. Основною причиною того, що цукор за якихось півроку подорожчав майже удвічі, експерти називають саме його недостачу на українському та світовому ринках. Без відновлення цукрової промисловості неможливо ні здешевити цукор, ні втримати його ціну на нинішньому рівні.

За останні два роки на Івано-Франківщині не було вироблено жодної крупинки цукру. Обидва колись потужні цукрозаводи в Бовшеві та Городенці не працюють. Тим часом ціни на цей солодкий продукт на ринку та у крамницях уже зашкалюють за 10 гривень за кілограм. Основною причиною того, що цукор за якихось півроку подорожчав майже удвічі, експерти називають саме його недостачу на українському та світовому ринках. Без відновлення цукрової промисловості неможливо ні здешевити цукор, ні втримати його ціну на нинішньому рівні.

Минулого тижня колишні працівники Городенківського цукрового заводу пікетували приміщення тутешньої райдержадміністрації. Люди вимагали від влади посприяти відновленню роботи їхнього підприємства і вберегти його від можливого руйнування. Занепокоєння цукроварів викликало те, що приміщення заготівельного пункту цукрозаводу уже викупила фірма, яка не має жодного стосунку до виробництва цукру. Вони переймаються тим, що Городенківську цукроварню може спіткати сумна доля Бовшівського заводу, який фактично припинив своє існування. Якщо завод у Городенці так само «поріжуть на брухт», то прикарпатська цукрова промисловість, яка впродовж останніх двох років поволі конає, нарешті повністю вріже дуба.

Смерть цукроварних підприємств - сучасна загальноукраїнська тенденція. Десять років тому в Україні їх було півтори сотні, а зараз - лише 70. Дійшло до того, що українські цукровари тепер не можуть забезпечити своєю продукцією навіть внутрішній споживчий ринок. І це при тому, що спадок їм залишився потужний: понад 70 відсотків цукру в радянський час вироблялося саме в Україні. Тепер же, за даними асоціації «Укрцукор», на українських підприємствах впродовж минулого року було вироблено близько 1,5 мільйона тонн цукру при внутрішньому споживанні майже 2 мільйони тонн щорічно.

Експерти передбачали дефіцит цукру і його можливе подорожчання ще на початку минулого року, коли стали відомими прогнозовані на 2009 рік обсяги виробництва цього продукту. Урядовці ж заспокоювали населення тим, що недостачу буде надолужено імпортним, тростинним цукром-сирцем, який також переробляють на наших підприємствах. Однак через несвоєчасний розподіл квот на імпорт цукру за домовленостями зі Світовою організацією торгівлі (Міністерство економіки розподілило квоти СОТ в жовтні 2009 року) торік їх було використано тільки на 15 відсотків і замість 260 тисяч тонн цукру-сирцю вітчизняні імпортери завезли до України лише 50-55 тисяч тонн. В умовах дефіциту ціни на солодкий продукт стрімко пішли вверх, і притлумити їх не допоміг навіть вересневий місячник дешевого цукру, який викинули з Держрезерву за ціною 4,50 гривні за кілограм.

Виробники цукру переконують, що причиною його теперішнього подорожчання є ріст світових цін на цукор. Мовляв, на глобальному рівні існує дефіцит цукру у розмірі 7 мільйонів тонн, спричинений неврожаєм у Індії та Бразилії, де через посуху погинули плантації цукрової тростини.

Натомість наші цукровари не помічають, що в сусідніх країнах зі схожим до українського кліматом, Європейському Союзі та Білорусі, не покладаються лише на заокеанську тростину. У ЄС, скажімо, торік спостерігалося перевиробництво цукру. Європейські виробники цими днями отримали можливість експортувати півмільйона тонн цукру понад квоти СОТ. Як повідомили в Конфедерації європейських виробників цукру (CIBE), досягнути рекордного виробництва цукрових буряків в ЄС вдалося завдяки сприятливим погоднім умовам.

Не скаржаться на відсутність цукру та погану погоду і в сусідній Білорусі, в якої за потреби наші переробники закуповують сирець. І тільки в Україні впродовж останнього десятиліття неухильно скорочуються площі посівів під цукровий буряк. Десять років тому в Україні засівали цією культурою 850 тисяч гектарів, а нинішнього року - 330 тисяч гектарів. А на Городенківщині, де тихо конає остання прикарпатська цукроварня, раніше буряком було засіяно 4,5 тисячі гектарів землі. Минулого року засіяли 200 гектарів. Цього року, кажуть, буде 35...

Автор: Богдан СКАВРОН, Галицький Кореспондент
Обговорити на форумі