The New York Times: Чи може малюк мати трьох біологічних батьків?

Учені створили мавпенят з одним батьком і двома матерями. Їхньою метою було усунути ймовірні вроджені вади, але збільшення числа біологічних батьків може надати нового, футуристичного характеру сфері, у якій закон уже не може дати собі раду: проблемі, кого цієї пори штучного запліднення і сурогатних матерів слід вважати законними батьками малюка.

Дослідники з Національного центру дослідження приматів в Орегоні шукали спосіб уникнути хвороб, які можна успадкувати через материнську ДНК. Вони створили своєрідну схему обміну ДНК, у якій ДНК з дефектами усували з яйцеклітини і замінювали її на генетичний матеріал з яйцеклітини іншої самиці. Дослідники кажуть, що ця процедура, ймовірно, спрацює і на людях.

Результатом буде малюк з трьома біологічними батьками – або "дробними батьками", як називає їх Адам Колбер, професор зі Школи права Університету Сан-Дієго.

Він згадав про цю ідею під час ланчу в редакції The New York Times, і вона збурила серйозну дискусію серед правників: чи зможе колись одна дитина мати 100 батьків? Чи зможе донор ДНК вимагати права відвідувати дитину? Скільки ДНК достатньо, щоб вважатися біологічним батьком? Чи може дитина, народжена за межами Сполучених Штатів в іноземців з ДНК від донора-громадянина США, претендувати на американське громадянство?

Одна з причин, чому ці питання так важко вирішити, – навіть у простіших справах законодавство про батьківство дуже заплутане. Це особливо чітко видно після історії з Мелісою Стерн [Melissa Stern, Baby M] у 1980-х рр.

Мері Бет Вайтгед погодилася за $10000 виносити дитину для Вільяма та Елізабет Стернів. Народжена дівчинка розвинулася з яйцеклітини Вайтгед і сперми Вільяма Стерна. Після народження дівчинки Вайтгед подала позов, щоб залишити дитину собі.

Верховний суд штату Нью-Джерсі оголосив Вайтгед "законною матір’ю" і звільнив її від відповідальності за договором про сурогатне материнство. Але він дозволив Стернам виховувати дитину.

1993 року Каліфорнія вчинила по-іншому в суперечці Крістіни та Марка Калвертів із жінкою, яку вони найняли, щоб виносила дитя, що з’явилася з їхніх яйцеклітини та сперми. Усі три суди, які слухали справу, винесли рішення на користь Калвертів, але кожен надав різні обґрунтування. Каліфорнійський верховний суд остаточно постановив, що матір’ю є особа, яка мала намір зачати і виховати дитину – тут це пані Калверт.

Є певна плутанина в межах країни. Деякі штати мають закони, які чітко дозволяють сурогатне материнство; інші визнають його незаконним; інші ж не мають жодних законів узагалі.

Проблема, як пише в Akron Law Review Дженет Долджин, професор Школи права Університету ім. Гофстра на Лонґ-Айленді, полягає в тому, що думки правників є дуже різними стосовно того, що вважати сім’єю.

Починаючи з 1960-х рр., існує тенденція визнавати насамперед намір людей у створенні родинних стосунків, що відобразилося в поширенні норми, яка дозволяє розлучення без доказів зради чи порушення шлюбного контракту членами подружжя, поширенні дошлюбних угод і громадянських шлюбів [англ. civil union, у США шлюби реєструють у церквах – Z]. Але коли йдеться про визначення батьківства чи материнства, суттєвий вплив на суди має біологія, навіть якщо вона конфліктує з наміром.

Ця проблема зараз гостро стоїть у справі "Робінсон проти Голінґсвортів" [A.G.R. v. D.R.H. & S.H.], найзначнішій з часів Baby M справі у Нью-Джерсі, що пов’язана із сурогатним материнством. Жінка [Робінсон] була сурогатною матір’ю для cвого брата і його чоловіка [Голінґсвортів, одностатевої пари – Z], народивши дівчат-близнючок, зачатих зі сперми чоловіка і яйцеклітини анонімної жінки-донора. Вона підписала договір, який дозволяв її брату всиновити дітей, але суд першої інстанції, посилаючись на рішення у справі Меліси Стерн, вирішив, що законними батьками є сурогатна матір, тобто Робінсон, і чоловік її брата. Брат сурогатної матері не отримав батьківських прав.

Коли технології змінюють правове поле – так як інтернет робить зараз із приватністю особи, а цифрова музика та відео – з авторським правом – суддям і філософам права треба вирішувати, які цінності є важливими.

Батьківство не можна звести до формули, але закон повинен рухатися до чіткішого визнання того, що наміри людей важливіші, ніж гени. Це допомогло судам у справах, у яких сторонами є дробні батьки – особливо, якщо настане день, коли троє чи більше людей захочуть поєднати свої ДНК, щоб створити дитину.

Автор: Адам Коен [Adam Cohen]
Назва оригіналу: A Legal Puzzle: Can a Baby Have Three Biological Parents?
Джерело: The New York Times, 26.01.2010
Зреферував: Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі